5.00
рейтинг книги
Однак рятунку чекати немає звідки. Попереду — по вільна смерть. Без скафандра на цій планеті не проживеш і кількох хвилин, тож він навіть не скидатиме його. Сонце світило дедалі яскравіше. Здавалося, не було ніякої небезпеки — просто втомився після виснажливої повної несподіванок дороги, щасливо дійшов і сів перепочитн… “Це вже марення, — подумав Дієнь і схилив голову, — не пощастило мені. Не пощастило й моїм друзям Ніхто з них не повернеться додому…” Згадалась Дея. Чарівна Дея, якою він снив…
5.00
рейтинг книги
З рубки він виходить аж десь за півтори години. Високий, засмаглий, з сивими скронями, капітан самотньо обходить корабель. Адже це його останній політ… У пішохідній галереї, що веде з сорок третього відсіку, капітан бачить жінку, яка з пересторогою відходить назад. Хоча килим приглушує кроки, вона все-таки рухається навшпиньки, тонкою рукою притримуючись за переборку. — Що з вами? — басить капітан просто в маленьке рожеве вухо. Жінка скрикує, блідне. — Що з вами? — знову, але вже стурбовано питає…
5.00
рейтинг книги
— Тобі здалося, правда ж, Дорію? — З кімнати повільно вийшла сухорлява бабуся у довгій сірій широкій спідниці, босоніж, у блакитній блузці. Ніяково привіталася: — Добрий вечір… — і раптом по-старечому безгучно заплакала, як і тоді Дорій. — Невже? Орлане?.. — Вона всміхнулася крізь сльози, й Орлан Стах упізнав усмішку юної Ліани Лани. — Розповідай, Орлане, — схвильовано проказав Дорій. — Хто б міг подумати, що ми ще зустрінемось. Ти уявляєш, Ліано, він знайшов нас випадково. — Так. Власне, не зовсім,…
5.00
рейтинг книги
— Розумієте, — промимрив він, відводячи очі, — ми не можемо вам як представникові дружньої цивілізації відмовити в допомозі. Проте наші можливості обмежені. Ваша планета не передала Землі знань в, галузі гіперпростору. Ми, правда, можемо спробувати розв’язати цю проблему самостійно, але… Гм. Теми нуль-простору немає в плані нашого інституту. Це по-перше… Відповідь директора обурила мене. — Що за дурниці?! — гримнув я на нього. — Невже ви не можете виготовити елементарний нуль-перетворювач?
…
5.00
рейтинг книги
Саме через диктат всемогутньої поки що техніки, через ейфорію від її успіхів майбутнє дихнуло на нас холодом космічної зими та змертвілої біосфери. Протистояти цьому може тільки «космос» людської душі, що вічно лишатиметься для письменника-фантаста цілиною, бо «два рази не ввійдеш в ту саму річку», бо ніколи не народяться на планеті дві однакові людини, бо людина сьогоднішнього дня ніколи не впишеться в соціальні, етичні та моральні рамки майбутнього, а це робить життя прекрасним і драматичним водночас.…
5.00
рейтинг книги
Він з’явився рівно за п’ять хвилин до дзвінка: з кучерявою шевелюрою, запалими очима, капловухий, худорлявий, швидкий та рвучкий у рухах. Сашкові Митрофанову, що кинувся був заводити “щиру розмову”, він так сухо кинув “доброго ранку”, що той одразу ж пішов до своєї лабораторії і в коридорі посварився з лагідним Мих-Михом. У директорському кабінеті на Мих-Миха чекала нова неприємність. — Заберіть з коридорів усі ці потерті дивани, — сказав директор. — Крім тих двох, які у вас називають “проблематичними…
5.00
рейтинг книги
Ранкові зустрічі Відколи розпочався політ до планети Надія, директор Інституту космічної навігації Андрій Степанович Яремчук змінив задавнений розпорядок дня. Він перестав, як бувало раніше, вимагати детальної інформації про перебування в космосі всіх запущених апаратів. Спочатку — більше за звичкою — співробітники щоранку продовжували приносити одержані за минулу добу таблиці польотів, але Андрій Степанович сказав, що надалі цікавитиметься лише “Беркутом”. Тому інші польоти контролюватимуть…
5.00
рейтинг книги
Їх було семеро, синів і дочок загиблих: Алла й Валерій Космиліни, Костик та Олег Заярні, Ярослав Чепіль, Іра Юркевич і вона, Ольга Воронова. Діти “Айстри” — так їх почали називати — не росли сиротами. І ті, хто жив поряд із ними, і навіть далекі, зовсім незнайомі люди намагалися якось полегшити тягар, що впав на ще незміцнілі плечі. А Ольжина мати, Тетяна Воронова, гарна, весела, запальна, про яку хтось із друзів сказав, що вона вже сама по собі — людям свято, постала в скульптурі на Зоряній площі.…
5.00
рейтинг книги
— Хел! Ти мене бачиш і чуєш, так? — неголосно запитав Соммер. “Так, сер, і бачу, і чую”, — хотів голосно відповісти Хел Рівс, та це йому не вдалося. Він не почув свого голосу, більше того, він з жахом відзначив, що й говорити йому нічим. Але фраза, народжена в мозку, тут же побігла, відтворювана в літерах на ввімкнутому екранчику дисплея. — От і добре, — сказав Соммер, прочитавши відповідь Рівса. Він підійшов до Стайнера і прошептав тому щось на вухо. Стайнер на знак згоди кивнув головою і, знявши…
5.00
рейтинг книги
— А що з цього вийшло? — запитала Нетерпляча дівчинка. — Йому довелося відмовитися від даного собі слова, бо він помер би з голоду й безсоння. Але чи варто було через це помирати? Адже йому лишалося потерпіти лише два місяці, щоб довідатися про гравітацію, і він вирішив почекати. — Я б так зробив, — мовив Упертий хлопчик. — Адже головне — досягти мети. Учитель схвально кивнув головою і вів далі: — Усі ми колись та замислюємось над тим, чому народжуються люди й зірки, у чому сенс життя й смерті.…
5.00
рейтинг книги
Чергування підходило до кінця. Честер нетерпляче позирав на годинник. Подумки він уже цмулив з химерно розмальованої бляшанки пиво “Фулл Лайт” — коли заступав на чергування, бачив, як солдати розвантажували транспортний літак з продуктами для офіцерського кафе. Змінити його мав Девід Граймс. Його, колишнього астронавта, свого часу відчислили з Центру підготовки за участь у контрабанді героїну. З того часу — так принаймні твердив сам Девід — він став нудний і в’їдливий. Честер зайнявся апаратурою.…
5.00
рейтинг книги
— Давай, давай… База тебе цікавить, певно, фотографуєш, дурень… А може, просто заблукав у небі? То чому ж не відповідаєш? Ах, ти не устаткований, чи, може, скажеш, відмовила апаратура? Ну що ж, я не винний. Зрештою, ти міг би й повернути… Зустріч зі мною нічого приємного не дасть… А може, ти, голубчику, безпілотний? Десь у нетрях його душі борсалось якесь заперечення, якесь неусвідомлене бажання уникнути кривавого фіналу. Не відчував загрози ні для бази, ні для самого себе — от ніякої загрози! —…
5.00
рейтинг книги
Він припнув кобилу до конов’язі перед заїздом, швидко, але непомітно озирнувся, звично поправив широкого пояса з важким револьвером напохваті і піднявся дерев’яними східцями до дверей. У шинку вже залягав присмерк, тільки біля вікон було ясніше: призахідне сонце кидало в них своє останнє червоне проміння. Там сиділо четверо чоловіків, схожих на розбишак, і пиячило. їхні голоси та гучний регіт чути було на цілий заїзд. Ніхто з них не звернув уваги на Біла. Простуючи до прилавка, Біл скинув на них…
5.00
рейтинг книги
Били нас нещадно. Мало хто витримав. Але я став першим ловцем на цілу округу. Добре заробляв”. Постарівши, Бальтазар покинув небезпечний промисел шукача перлин. Ліва нога його була понівечена зубами акули, а бік йому пошматував якірний ланцюг. Він мав у Буенос-Айресі невеличку крамницю і торгував перлинами, коралами, черепашками і рідкісними дарами моря. Але на березі він нудьгував і тому часто вирушав на лови перлин. Промисловці цінували його. Ніхто краще за Бальтазара не знав Ла-Платської затоки,…
5.00
рейтинг книги
Павло Максимович завжди починав свій робочий день з вивчення спеціальних бібліографічних бюлетенів і довідників з футурології та окремих наук: особливо його цікавили праці із загальної теорії комунікації, космонавтики, семіотики, космогонії, генетики, аказуального синхронного зв’язку. Так було і того дня. Об одинадцятій Шатров разом із Станіславом почали обговорювати нову інформацію. Вони мали правильно класифікувати нові надходження за тематикою і розкласти їх відповідно до рубрик. Коли ця робота…
5.00
рейтинг книги
Але в ролі вандалів виступають не тільки неосвічені, грубі люди чи викінчені негідники типу згаданого Анненкова. Нерідко траплялися серед них і такі, що називалися шанувальниками поезії, малярства, архітектури… Горезвісної слави римський імператор Нерон, вихованець Сенеки Молодшого, видаючи себе за “артистичну душу”, маючи в своєму оточенні високоосвічених людей, без вагань пограбував храм Аполлона в Дельфі, забравши звідти п’ятсот скульптур. Під час облоги Александрії він дозволив спалити найбагатшу…
5.00
рейтинг книги
Минуло ще кілька хвилин, протягом яких Ентоні давав команди, і картина порту раптом потворно й страшно змінилася: стіна червоного вогню і чорної кіптяви знялася над берегом. Моторошно було спостерігати в окулярі перископа це шалене буйство вогню, пекельний жар якого, здавалося, досягав навіть сюди, крізь багатометрову товщу води. Все. Решту довершить надводний флот. Ентоні покидав прибережні води, коли над островом з’явилися вертольоти, його удар був лише сигналом до початку операції. Ентоні свою…
5.00
рейтинг книги
— Але ж якщо ваше песеня отруїлося консервованим м'ясом, — сердито мовив Кост, — то це не має нічого спільного з грабунком. І взагалі найкраще, певне, буде, якщо ви познайомите мене з пані Салачовою. — На жаль, цього я не можу зробити. У мадам репетиція нової вистави, і вона в театрі. — Але ж, людоньки, що ви собі думаєте! До вашого помешкання вдерлися злодії, як ви самі свідчите, десь між першою і другою годиною ночі. А нас ви кличете аж о дев'ятій. Та ще й тоді, коли головного свідка немає…
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
5.25
рейтинг книги
Сердце ещё колотится. В горле застыл колючий ком. Неужели я ещё на что-то надеялась? Глупо, Илина. Ты должна была знать, что здесь и сейчас ничего не изменить. Теперь людские девушки жмутся рядом со мной, переглядываясь и перешёптываясь. Многие ли из них рады стать жёнами драконов? Не знаю — некоторые выглядят весьма довольными, словно гордятся тем, что подошли нашим поработителям. Родные всегда говорили мне, что это великая честь — и когда вдруг выяснилось, что “честь” выпала мне, отдали меня…
5.00
рейтинг книги
Всего поселений в городе довольно много, сотни, а если считать совсем маленькие, то может быть даже тысячи. Каждое выживает, как умеет, выстраивая свой собственный вид общественного устройства. Между поселениями постепенно налаживаются торговые и гуманитарные связи. Некоторые, как «Новая федерация» ведут активную экспансию. Получив решительный отпор в «Универе», комендант «Новой федерации» бывший полковник на тормозах ничего не спустил и с позором не смирился. Мужчина решительный, волевой и умеющий…
5.00
рейтинг книги
Выпалив эту тираду, я перевела дух и уставилась на отца. Граф Лоуни сцепил руки в замок и пристально посмотрел на меня. После смерти матери отец стал моей единственной опорой, всегда понимал и защищал. И сейчас я тоже ждала от него поддержки, но услышала иное: — Эмилия, это мое решение. Ты будешь сопровождать сестру в столицу. Слова отца стали громом среди ясного неба. Хотелось кричать и ругаться. Руки так стиснули юбку, что мне послышался треск ткани. Не в силах оставаться на месте, я принялась…
7.69
рейтинг книги
Серия:
#9 Сердце дракона
Глава 735 В этот день Даанатан, огромный город – сердце Империи Дарнас, количество жителей которой не счесть, был настолько оживлен, что больше напоминал не величественный оплот мощи страны, а муравейник. Со всех уголков необъятной страны в город, размерами превышавший некоторые баронства, стекались самые разные народности. Здесь можно было увидеть смуглых, закутанных в белые тряпки, формирующие единый наряд, жителей Моря Песка. Их бронзовая кожа слегка блестела под, по их мнению, слишком…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#4 Черный дембель
Капитан КГБ кивнул, будто подтвердил правдивость моих слов. Он на секунду опустил взгляд на папку (как и требовал описанный Артурчиком «метод»). И тут же снова направил взгляд мне между глаз. — Как вы оказались на этой скале в столь поздний час? — спросил Лев Петрович. — Почему вы явились туда один, хотя приехали в пансионат в компании друзей? И что там делала в это время Анастасия Евгеньевна? Я посмотрел поверх головы Зареченского на Котову, стоявшую в пяти метрах за спиной сверлившего мне взглядом…
8.07
рейтинг книги
Пролог - День рожденья - грустный праздник Ты улыбнись, улыбнись, улыбнись, не грусти напрасно! Доносилось со стороны сцены. Молоденькая девушка в серебристом вечернем платье пела чистым звонким голоском. Интересно, кто заказал эту песню? Как раз, в тему настроение совсем не праздничное.
Не успела девушка допеть до конца, как в зале погас свет и работники ресторана ввезли тележку с огромным тортом. …
5.00
рейтинг книги
Серия:
#1 Магистры тоже плачут
— Но я же… Меня же… — Я растерянно вгляделась в свой экземпляр договора. Строчки так и прыгали перед глазами, но самое главное я разглядела и потрясенно выдохнула: — Не может быть… Я же должна была отправиться на службу в королевский дворец… Улыбка эль Лавалье стала еще шире: — Но вы же только что сами подписали согласие на работу в столь интересном месте. Уверен, вам там понравится даже больше, чем во дворце. Гад. Ну какой же он гад! Как в заштатной академии может быть лучше, чем в королевском…
7.00
рейтинг книги
Серия:
#1 Волков
— Здравствуйте, Илья Иванович. — Ну здравствуй, Сережа. — Шеф огляделся по сторонам. — Вижу, обжился уже… Обставился. Дурацкое начало. Для любого разговора — и уже тем более для серьезного. Дорога от Москвы до моей глуши занимает часа полтора, не меньше — даже если гнать. Времени было достаточно, но шеф так и не придумал ничего лучше, чем назвать меня именем, которым я не пользовался уже лет тридцать — с тех самых пор, как наши дорожки разошлись окончательно. И до чего же ему было неуютно……
5.00
рейтинг книги
Серия:
#15 Кодекс Охотника
— РАЗОБРАЛСЯ?! ДА ТЫ ДАЖЕ НЕ СМОГ ЕГО УБИТЬ, БЕЗДАРЬ! А ВЕДЬ ОН ДАЖЕ НЕ ПОЛНОЦЕННЫЙ РАТНИК, А ЕГО ЖАЛКАЯ ТЕНЬ! — Ну, его Душа пропала с нашего плана. Это показывает, что он уже не способен к борьбе. — ПРОВЕДИТЕ РИТУАЛ ЕЩЕ РАЗ И ВЫ СИЛЬНО УДИВИТЕСЬ! И НЕТ, НЕ ПРО ТЕНЬ РАТНИКА! Я ЧУЮ, ЧТО В ЭТОМ МИРЕ ПЕРЕВОПЛОТИЛСЯ ОХОТНИК!!! — Не… Не может быть, — похолодел Гу Цьян. Сам он не видел Охотников, но слышал о них. А еще он слышал, что там, где они появлялись, его могущественный Хозяин терпел поражение.…
5.00
рейтинг книги
Серия:
Вторая жизнь майора
На двери машины были навешаны броники [6] — хоть какая-то защита от пуль, — но вся надежда была на «авось пронесет». И весь предыдущий год службы «проносило». Мы пылились в середине колонны, голова которой покидала деревню. Краем глаза я увидел, как открывается калитка и недалеко от нас появляется «дух» с пулеметом в руках. Одновременно с этим впереди раздается сильнейший взрыв, и на том месте, где находился БТР, вспыхивает высокое пламя. Я повернул голову в сторону «духа» с ПК, увидел рот…
5.75
рейтинг книги
Серия:
#1 Мент
- Хорошо, - сдался он. – В конце концов, это ваше здоровье и ваша жизнь. - Именно. Спасибо за понимание! Сказав это, я откланялся. Говоря по правде, в этот момент на душе кошки заскребли, но потом азарт взял своё. Я был гончей, идущей по следу. В такие моменты меня трудно переубедить. Что касается здоровья – два дня проходил, значит, два ещё часа потерпит. Я вызвонил наших – по всему выходило, что до хаты, в которой ныкался Аллигатор, ближе всего было мне. Остальные находились в таких ипенях,…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Темный Лекарь
Через минуту няня и Марк снова шли по площади. В сумочке у девушки лежал флакончин духов, а малыш крепко сжимал в руке пистолет. Они уносили с собой "любовь и "смелость", подаренные щедрой Ягг. Однако эти приятные сами по себе дары не гарантировали (к нашему огромному сожалению) им счатья до конца дней. Народ все прибывал и прибывал на ярмарочную площадь. Один за другим Грета внимала с полок свои подарки. Денег с покупателей она, как любая уважающая себя волшебница, не брала, чем вызывала у одних…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#3 Безбожник
Все его начинания грозят пойти по одному месту, а значит, нужно обязательно найти того, кто это сделал, и уничтожить, причем показательно уничтожить. — Ладно, твари, вы меня сами принудили, — тихонько прошептал себе под нос Алексей. — Раз уж вы решили играть по-крупному, будем играть по-крупному. И я уверен, вам, суки, это не понравится. * * * Квартал Распутиных. — Юный господин! — Тихон тут же кинулся ко мне, и мы вдвоем с ним перенесли деда в его спальню, где уложили на кровать.…
5.00
рейтинг книги
Но никто не спешит опровергнуть ими сказанное. Воздуха не хватает. Еще немного и я задохнусь. Какая еще жена? А я кто? Смотрю умоляющими глазами на мужа. - Я же сказал, что надо помочь, а не задавать вопросов, - отрезает холодно Селим, бросает сквозь зубы, сдерживая гнев. И это меня добивает. Помочь? Двигаться никак не получается. Тело одеревенело и словно приколото к полу. А муж все с тем же суровым выражением лица, как всегда. Это обычное его состояние – сосредоточен и неразговорчив.…