Апостол черні

Сама авторка у листі до редакції львівського журналу «Світ» засвідчувала: «Я ще не упоралася із своєю повістю „Апостол черні“, котру, не з моєї вини, не могла скорше викінчити. Вона, правда, вже готова, написана, але я її ще перед друкованням корегую, як це звичайно буває, й переписую» («Світ», 1927, № 9).

Оригінал твору зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка Національної академії наук України (заввідділу — Г. М. Бурлака). Найповніший з наявних — чорновий рукопис «Апостола черні» О. Кобилянської має авторську дату — 1926 р. (ф. 14, од. зб. 458, 974 арк.).

Також у цьому архіві є неповний машинопис (без дати) закінчення другої частини (ф. 14, од. зб. 1, 165 арк.); авторизована копія останніх частин (без дати) (ф. 14, од. зб. 2, 447 арк.); нотатки до роману німецькою мовою (1915—1916). Внизу під чорновим автографом рукою письменниці зазначено:

«Повість „Апостол черні“ скінчена в Кімполунзі на Буковині 12 марта 1926 — а вирізьблена через довгі перепони не з моєї вини аж 25 жовтня в Чернівцях 1929

Ольга Кобилянська»

Роман «Апостол черні» містить присвяту: «Галі з Лопатинських Бурачинській присвячує авторка». О. Кобилянська приятелювала з Галиною Бурачинською, дружиною лісничого з околиць селища Берегомет на Буковині; вони листувались і відвідували одна одну. Зі спогадів Степанії Садовської: «Письменниця приятелювала з дружиною лісничого з околиць Берегомета на Буковині — Бурачинською. За час мого перебування в Чернівцях вона їздила до неї кілька разів у гості. Ольга Юліанівна була винятково гостинною людиною» (з кн.: Ольга Кобилянська в критиці та спогадах / Вст. ст. Ф. П. Погребенника. — К.: Держлітвидав України, 1963. — С. 376, 377). У 1926 p., проживаючи в Румунії, Галина Бурачинська допомагала О. Кобилянській в її намірах щодо екранізації повісті «В неділю рано зілля копала…»: «Рукопис не знаходиться тепер в моїх руках, але в руках одної з моїх приятельок, пані Галі з Лопатинських Бурачинської в Румунії (Piatra Neamc) [Пятра Нямц — рум.]. Ся праця надається дуже до фільму, раз зі вигляду на гарні околиці, друге, і сам зміст відповідає д[уже] до того» (з листа О. Кобилянської до О. Гаморак-Левицької від 19 вересня 1926 р. з кн.: Ольга Кобилянська. Слова зворушеного серця: Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади / Упоряд., вст. ст. Ф. Погребенника. — К.: Дніпро, 1982. — С. 289). На жаль, здійснити екранізацію на німецькій кіностудії «Уфафільм — універсум» не вдалося.

У редагуванні тексту «Апостола черні» О. Кобилянська розраховувала на допомогу М. Шаповала: «Коли я свою працю „Апостол черні“ викінчу, а ви будете ще в Празі, я вишлю її до вас, щоб Ваша рука справила мені мову і погладила або потермосила її вперше» (лист О. Кобилянської до М. Шаповала від 31 травня 1922 p.).

Але найбільшу роль у редагуванні «Апостола черні» відіграв Василь Сімович (1880—1944) — український філолог, якому О. Кобилянська не раз доручала редагувати свої твори («Земля», «Василка», «Вовчиха» та ін.). Сам B. Сімович у спогаді «Моє перше знайомство з творами О. Кобилянської» (липень, 1928) зазначив: «З кожним новим твором, що виходив з-під її пера, вона зазнайомлювала мене, а „Земля“ — то таки росла на моїх очах. Я й перший прочитав її в рукописі, і я зробив її першу редакцію […] З инчих творів я ще редагував „Василку“, „Вовчиху“ та перекладував для „Загальної Бібліотеки“ „Природу“, „Битву“. Крім того є в мене зредагований „Valse melancholique“» (з кн.: Ольга Кобилянська. Альманах у пам’ятку її сороклітньої письменницької діяльности (1887—1927) / Зладив д-р Лев Когут. — Чернівці, 1928. — С. 262—263).

Як писав Ф. Погребенник у примітках до видання О. Кобилянської у серії «БУЛ», «В. Сімович підготував до друку кілька окремих видань, що з’явилися 1923 р. в „Українській накладні“ у Лейпцігу, відредагував роман „Апостол черні“» (з кн.: Кобилянська О. Ю. Повісті. Оповідання. Новели / Вст. ст., упоряд. і прим. Ф. П. Погребенника. — К.: Наук, думка, 1988. — C. 620). «Велику допомогу щодо здійснення задуманого О. Кобилянською видання „Апостола черні“ в Галичині надав В. Сімович, відредагувавши і дещо скоротивши роман» (з кн.: Починок Л. І. Ольга Кобилянська: знайома постать у новому ракурсі. — Кам’янець-Подільський, 2005. — 192 с.).

Сам В. Сімович у мемуарах «Будні і герої Ольги Кобилянської» (1942) написав: «Ті, що провідували її в останніх двох роках, ріжні звістки подавали про стан її і духовий, і фізичний. Часто ці відомості були дуже й дуже суперечні. Та одне було в них згідне: Ольга Кобилянська була ввесь час якась маєстатично спокійна. І тільки розбалакавшись, підносила жаль, що львівські видавці „попсували“ її „Апостола черні“. Чи так воно виявиться колись пізніше, як науковий дослідник візьме в руки рукопис письменниці (якщо взагалі він зберігся) та порівняє з надрукованим примірником» (з кн.: Сімович В. Праці: В 2 т. — Т. 2: Літературознавство. Культура. — Чернівці: Книги — XXI, 2005. — С. 226).

Вперше (але не повністю) роман «Апостол черні» було опубліковано у «місячнику письменства, мистецтва, науки і громадського життя» «Нова Україна», який виходив у Празі протягом 1922—1928 pp. У різний час його редагували В. Винниченко, М. Шаповал, М. Галаган, Н. Григоріїв, С. Довгаль, М. Мандрика.

Спочатку виходив як «безпартійний двотижневик» (1922). З 1923 р. часопис «поширюється обсягом і змістом» за рахунок публікації літературно-мистецьких творів. «Нова Україна» активно друкувала на своїх сторінках твори О. Кобилянської, як малого епічного жанру, так і великого. Зокрема, новели «Василка» («Нова Україна», 1923, березень, с. 68—89); «Зійшов з розуму» («Нова Україна», 1928, ч. 1—3 (січень-березень), с. 35—39); «Вовчиха» («Нова Україна», 1923, вересень, с. 19—27; жовтень, с. 1—20; падолист, с. 36—45; грудень, с. 55—70).

За великим сприянням засновника і постійного редактора журналу Микити Шаповала, «Нова Україна» надала свої сторінки першодрукові роману «Апостол черні» О. Кобилянської. Було десять подач (продовжень) цього матеріалу. За 1926 p.: ч. 7 (жовтень), с. 25—41; ч. 8 (падолист), с. 30—46; ч. 9 (грудень), с. 26—42. За 1927 p.: ч. 1—2 (січень-лютий), с. 26—42; ч. 3—5 (березень-травень), с. 26—42; ч. 6—7 (червень-липень), с. 10—26; ч. 8—9 (серпень-вересень), с. 15—32; ч. 10—11 (жовтень-падолист), с. 47—65; ч. 12 (грудень), с. 43—56. За 1928 p.: ч. 4—6 (цвітень-червень), с. 43—59. Всього — 10 чисел журналу, 160 с.

На жаль, у 1928 р. «Нова Україна» перестала виходити, і роман О. Кобилянської (в редакції, очевидно М. Шаповала, яка істотно різниться від усіх наступних) не було додруковано до кінця. Причому, за ідейно-тематичним спрямуванням «Апостол черні» дуже підходив до цього видання, адже «Нова Україна» відстоювала ідею національно-державної незалежності з соціальних позицій (з кн.: Енциклопедія українознавства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. — Т. 5. — Львів, 1996. — с. 1778).

Нині зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України.

Вперше повним текстом окремою книгою (у 2 т.) роман «Апостол черні» О. Кобилянської надруковано у Галичині: Кобилянська Ольга. Апостол черні: Повість: У 2 т. / Обгортка П. Ковжуна. — Львів: Б-ка «Діла», 1936. — Т. 1. — 199 с.; Т. 2. — 196 с.

«Діло» — провідна галицька газета, яка виходила у Львові у 1880—1939 pp., багато років це був єдиний український щоденник (з 1888 р. часопис став щоденним). З 1923 р. газета повернулася до первісної назви «Діло» (у 1920—1923 pp. міняла назви: «Українська Думка», «Громадська думка», «Український Вісник», «Громадський вісник», «Свобода»). Була закрита у вересні 1939 р. у зв’язку з приходом радянської влади до Львова.

У 1927—1939 pp. редактором був В. Мудрий, якого 1936—1939 pp. заміняла редакційна колегія у складі: І. Кедрин-Рудницький, І. Німчук, В. Кузьмович. У 1908 р. «Діло» придбало друкарню; у 1881—1906 pp. при газеті «Діло» виходила з перервами «Бібліотека найзнаменитших повістей» (вийшло 74 видання); у 1936—1939 pp. — «Бібліотека „Діла“» (вийшло 48 видань). Саме у цій бібліотеці було надруковано твір О. Кобилянської.

Видання мистецьки оформив Павло Ковжун (1896—1939) — визначний графік, маляр і організатор українського мистецтва на західноукраїнських землях, який головним чином працював у книжковій графіці (створив численні обкладинки, екслібриси, видавничі знаки, плакати, ілюстрації, карикатури). Велика роль П. Ковжуна у відродженні мистецтва книги на Західній Україні.

У підготовці цього видання найбільше допомогли В. Сімович і його дружина Ізидора. Листи О. Кобилянської до родини Сімовичів, висвітлюючи процес роботи над романом, розкривають також надзвичайно делікатну, вразливу вдачу письменниці, яка завжди дуже переймалася тим, що змушена накидати іншим якісь обов’язки супроти себе (з кн.: Починок Л. І. Ольга Кобилянська: знайома постать у новому ракурсі. — Кам’янець-Подільський, 2005. — С. 123).

Нами знайдено (поруч із чорновим автографом твору) раніше не друкований текст рекламного оголошення-анонсу про появу рукопису «Апостола черні» у видавництві «Універсальна бібліотека» (м. Станиславів, нині — Івано-Франківськ). Цей плакат закликає робити замовлення на новий твір О. Кобилянської. Наводимо цей текст повністю (оригінал його зберігається у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, ф. 14, од. зб. 458). Слід зауважити, що у текст вкралася помилка: рік народження О. Кобилянської не 1865, а 1863, тобто у 1935 р. їй було не 70, а 72 роки.