Археоскрипт (на украинском языке)
Шрифт:
– Мене iнформували, що вас лiкують, а ви кажете про якесь переслiдування.
– Пiсля катастрофи я цiлком одужав, - твердо сказав Туо.
– На якiй пiдставi мене ув'язнили, так, саме ув'язнили в психiатричнiй лiкарнi? Ще раз вам заявляю: i фiзично, i психiчно я здоровий. I ви, докторе Фраг, будете покараний за свої насильницькi дiї...
Фраг схопився, ляснув долонею по столу:
– Годi з себе дурня клеїти! Ми знаємо, що ви цiлком здоровий, знаємо не менше, нiж ви. Давайте нарештi говорити як люди дiла. Облиште свою казочку про космос, про сузiр'я Лiри - ми не дiти, ми дорослi люди!
–
Туо подивився на нього нерозумiюче. Спитав:
– А ви чого хочете?
Фраг пiдiйшов до свого стiльця, сiв, заклав ногу за ногу. Коли заговорив, у голосi його було вдоволення:
– Нарештi я почув дiлове запитання. Чого ми хочемо? Нас цiкавить ваш лiтальний апарат. У донесеннi сказано, що вiн летiв беззвучно, зупинявся в повiтрi... Це так?
– Так, - ствердив Туо.
– Я довго працював над його конструкцiєю. Хотiлося продемонструвати на Землi i свої досягнення. Ми ж там не знали, що людство так вiдстало...
– Ну, от i продемонструйте. Вам створять усi умови - дадуть конструкторське бюро на першокласному авiазаводi... Слухайте, ви станете багатою людиною, чорт вiзьми!
– Я готовий допомогти людям опанувати гравiтацiйно-магнiтну енергiю, якось аж нiби урочисто промовив Туо.
– Енергiю елементарних часток...
Чоловiк у сiрому крутив пальцями свою чорну ручку i уважно слухав. Офiцiйний вираз його обличчя почав зникати, але невеличкi очi поглядали насторожено, неначе з засiдки. Фраг трохи метушливо, як для такої витриманої людини, пiдiйшов до сейфа, що стояв тут же, пiд стiною, повернув ключа i вiдхилив масивнi дверцi. З-за його спини щось яскраво зблиснуло. Уздрiвши те сяйво, Туо явно захвилювався, пробурмотiв кiлька нерозбiрливих слiв i замовк.
Узявши з сейфа папку, Фраг причинив дверцi, але не замкнув.
– Якщо до вашої особистої справи додасться угода про спiвробiтництво, сказав Фраг, кладучи папку на стiл, - причому спiвробiтництво технiчно-наукове, я це пiдкреслюю, - ми станемо друзями.
– Продовжуйте, продовжуйте, - обiзвався чоловiк у сiрому, - те, що ви говорите, дуже цiкаве. Я принаймнi не знаю, щоб яка-небудь лабораторiя працювала над такими темами.
– Джерела енергiї, якими користуємось ми на нашiй планетi...
– Дайте спокiй тiй своїй планетi!
– махнув рукою Фраг.
А чоловiк у сiрому вибачливо усмiхнувся:
– Ах так, я забув, що ви з iншої планети... До речi, як вона зветься?
– Фiлiя.
– Фiлiя? Так, так, щось на зразок дочiрньої фiрми.
Не помiчаючи, а може, незважаючи на iронiю, Туо сказав:
– Наше суспiльство - галузка людства.
– Звичайно, звичайно, - приховуючи посмiшку, сказав чоловiк у сiрому, але це iнша тема. Зараз у нас iдеться про новi джерела енергiї, а ще конкретнiше - про лiтальний апарат, який ви назвали експериментальним. От i давайте продовжимо розмову в цьому напрямку.
"Я не вживав цього слова - "експериментальний", - подумав Туо.
– Звiдки вiн узяв?"
– Я вже сказав, що я готовий допомагати землянам, - Туо пiдвiвся i став навпроти чоловiка в
сiрому.– Але науковi i технiчнi досягнення учених Фiлiї мусять стати здобутком усього людства. У вас уже є всепланетна iнституцiя Органiзацiя Об'єднаних Нацiй, i я сподiваюсь...
– Сподiвайтесь, сподiвайтесь...
– Обличчя Фрага пересмикнула саркастична посмiшка.
– Таким наївним способом з наших рук не вирватись.
– Ви не маєте права мене затримувати.
Фраг iз стиснутими кулаками пiдiйшов до Туо, дихнув йому в обличчя:
– Право... А ви знаєте, що таке право?
Потряс кулаками i вiдiйшов до столу. Туо, не приховуючи зачудування, стежив за його кулаками, аж поки той не розтулив їх i не поклав рук на колiна.
– Якщо я вас правильно зрозумiв, - промовив чоловiк у сiрому, не звертаючи уваги на вихватку Фрага, - то ви вважаєте, що через Органiзацiю Об'єднаних Нацiй вашi науково-технiчнi вiдкриття можна передати усiм державам, усiм народам свiту?
– Саме так.
– Якби ви дали собi труд проаналiзувати становище в свiтi, то ви швидко переконалися б, що цi надiї марнi. Сядьте, будь ласка. Якщо ви справдi iнженер i учений, то ви знаєте, що втiлити найновiшi досягнення науки, використати їх практично мають змогу лише держави з потужним технiчним потенцiалом, тобто великi держави. Ну, а коли сказати точнiше, то лапу накладе Америка, в неї широка кишеня. Ви цього хочете?
– Зовсiм нi. Можна ж органiзувати мiжнародне агентство... Як же це так - невже люди не здатнi домовитись?
Фраг удавано засмiявся:
– Ось iз вами важко домовитись, а то - держави! На вашiй планетi, певне, зовсiм немає морiв, i ви не знаєте, що таке акули...
Вiн пiдiйшов до сейфа i крутнув ключем.
– Важливою деталлю в моєму лiтальному апаратi був дiамант, - раптом сказав Туо.
– I вiн у вас.
– Дiамант - деталь апарата?
– поцiкавився чоловiк у сiрому, глянувши спочатку на Туо, а потiм на Фрага.
Фраг поклав ключ вiд сейфа в кишеню, розвiв руки:
– Щодо цього дiаманта... Його знайшли... в пiску. Чим ви доведете, що вiн... ваш?
Туо аж хитнувся, наче його хто штурхнув у спину, але опанував себе, не пiдводячись, промовив:
– Цей кристал належить менi, я виготовив його, шлiфував за складною, дуже складною формулою... В ньому - роки моєї працi.
– Ви вмiєте виготовляти дiаманти?
– з посмiхом спитав Фраг.
– Це вмiють робити i на Землi, може, тiльки з бiльшими затратами енергiї. Та не про це мова. Камiнь мiй, i я прошу повернути його менi.
– Ваше твердження не є доказом. Та й навiщо вiн вам, раз ви вiдмовляєтесь збудувати апарат?
– Я його... подарую Анiтi, медсестрi.
– О, дуже багатою стане!
– засмiявся Фраг.
– Зрештою, ви не маєте права...
– Знову "право". Ви, певне, юрист, а не iнженер.
– Фраг подивився на чоловiка в сiрому.
– Здається, пора поговорити серйознiше.
Той кивнув на знак згоди i пiдвiвся. Лискучий чорний предмет, схожий на авторучку, пiднiс на рiвень очей, натиснув малесеньку кнопочку i лагiдно сказав:
– Заспокойтеся, заспокойтеся, Туо, все буде гаразд, запевняю... Ви втомилися... Вам хочеться спати, спати, спати... Повiки важчають, важчають... Нехай заплющуються...