Біблія /Библия
Шрифт:
20 Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.
21 А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.
Йов 5
1 Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?
2 О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.
3 Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:
4 Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.
5
6 Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.
7 Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.
8 Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,
9 Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,
10 Дає дощі землї й води на поля;
11 Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.
12 Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.
13 Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:
14 У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.
15 Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;
16 І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.
17 Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!
18 Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.
19 В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.
20 У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї - од мечового вдару.
21 Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22 Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.
23 Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.
24 І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.
25 І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.
26 Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.
27 От чheigго ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!
Йов 6
1 І відказав Йов і промовив:
2 О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3 Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4 Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5 Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6 Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7 (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8 О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9 О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10 Се (одно) ще було б відрадою менї,
і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.11 Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12 Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13 Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14 До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15 Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16 Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17 Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони звоикають із русел своїх.
18 Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19 Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20 Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21 Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22 Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23 І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24 Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25 Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26 Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27 Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28 Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29 Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!
30 Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?
Йов 7
1 Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
2 Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
3 Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
4 Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
5 Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
6 Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
7 Згадай (Боже), що життє моє - подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
8 Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, - а мене нема.
9 Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
10 Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
11 Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
12 Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
13 Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;