Біблія /Библия

14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.

15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.

16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.

17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.

18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!

19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.

20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!

21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.

22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.

23 А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.

24 Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.

25 А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?

Йов 25

1 І відказав Билдад Савхеаський та й промовив:

2 У його (Бога) й владицтво й снага; він творить мир на висотах своїх.

3 Хто б його військо злїчив? і над ким він не сияє?

4 І як же чоловікові бути праведним перед Богом, як може бути чистим, хто від жінки родився?

5 Ось, навіть місяць, і він не досить ясний, і зорі не чисті перед очима в його!

6 А тим менше чоловік - черв, і людина, - що як та міль!

Йов 26

1 І відказав Йов і рече:

2 Ой, як же ти поміг менї, безсильному, як піддержав руку слабому!

3 Що ж то за раду подав єси немудрому, й як основно вияснив річ!

4 Кому говорив ти оті слова, і чий дух промовив із тебе?

5 Рефаїми* дрожать під водами й все, що в них животїє.

6 Нага перед ним безодня, й не закритий Аваддон**.

7 Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім.

8 Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них.

9 Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій.

10 Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою.

11 Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.

12 Силою своєю розбурхує він море, й розумом своїм гнуздає буту його.

13 Дух його прикрасив небо, рука його утворила бистрого скорпіона**.

14 Се ж тілько частинки дїл його, й як то ще не багато чували ми про його! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могучостї його?

Йов 27

1 І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:

2 Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),

3 Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,

4 Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.

5 Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.

6 Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.

7 Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.

8 Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?

9 Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?

10 Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?

11 Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.

12 Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?

13 От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:

14 Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.

15 Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.

16 Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,

17 То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.

18 Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;

19 Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.

20 Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.

21 Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;

22 Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.

23 Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.

Йов 28

1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.

2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.

3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.

4 Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.

5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.

6 Камінь її - то сафир із золотими крупцями.

7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;

8 Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.

9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.

10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.

11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.

12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?

13 Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.

14 Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!

15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;