Біблія /Библия

2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.

3 Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.

4 Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками.

5 Погукне на свої воєводи, - вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий.

6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.

7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.

8 Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться.

9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.

10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.

11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?

12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, - душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?

13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.

Наум 3

1 Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко!

2 Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза.

3 Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища; лїку нема вже побитим, і купи трупів; не видко конця трупам, все об трупи спотикається.

4 Се - за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми - племена.

5 От же я - на тебе, говорить Господь Саваот. Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором.

6 І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх.

7 І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія! Хто пожалує тебе? де найти втїшителя тобі?

8 Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить?

9 Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому;

10 Та й він буде переселений, пійде в неволю; немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць; знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани.

11 А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку; так і ти глядати меш сховища перед ворогом.

12 Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами; струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись.

13 Ось, і нарід - мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь.
–

14 Черпай же воду на ввесь час облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу.

15 Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани.

16 Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало; та ся сарана розсїється-розлетиться хутко.

17 Князї твої, мов сарана, гетьмани - як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, - вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились.

18 Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати.

19 О, нема лїку на твою рану; нїхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долонї; над ким бо не тяготїла лютість твоя?

Авакум 1

1 Видиво, явлене пророку Аввакумові:

2 Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, - буду голосити до тебе про нас

3 Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

4 Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

5 Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

6 Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.

7 Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.

8 В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

9 Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

10 Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

11 Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його - вона богом йому.

12 Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

13 Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?

14 Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?

15 Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

16 За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.

17 Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?

Авакум 2

1 Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.