Фауст

В Україні передові уми ще в XIX столітті оцінили величезну культурну значущість і художні достоїнства Гетевого твору [9] . Наприкінці 50-х років XIX століття Тарас Шевченко, повернувшись із заслання, наполегливо вчитувався у «Фауста» (у російському перекладі Е. Губера 1838 року) і характеризував його неодноразово як геніальний твір німецької літератури [10] . У 80-і роки Іван Франко у своєму ретельному дослідженні «Фауста» відзначив ті елементи, що були близькі українській ментальності. Це поетика природи, міфопоетичне мислення, яскрава і соковита мова, що занурювала в стихію народного життя, піднесений ідеалізм прагнень головного героя. Фаустові пошуки істини великий український просвітитель пов'язував з прагненнями волі, а похмурий кабінет Фауста на початку твору поставав у нього не лише як сховище мертвотної схоластичної премудрості, а і як символ уярмлення вільної думки та індивідуальної свободи. Про це написав І. Франко в посвяті свого перекладу Гетевого твору Михайлу Драгоманову, порівнюючи цього вченого з Фаустом:

9

Питання про рецепцію творчості Гете і його «Фауста» в Україні порушується в дослідженнях: Zyla W. Т. Johann Wolfgang Goethe in der ukrainischen Literatur. – M"unchen: Ukrainische freie Universit"at, 1989; Нямцу А. Е. Рекомендации к изучению традиционных сюжетов и образцов мировой литературы: Советская драматургическая фаустиана. – Черновцы: Черновиц. гос. ун-т, 1982. – Вып. 2. – 74 с. та ін.

10

Див.: Шевченківський словник: В 2 т. – К.: УРЕ, 1978. – Т. 1. – С. 155—156; Спогади про Тараса Шевченка. – К.: Дніпро, 1982. – С. 276, 483; Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: В 6 т. – К.: Вид-во АН УРСР, 1964. – Т. 5. – С. 151—204.

Тобі сей труд! Та ж смілим словом тиРозбив круг нас невіжості границі!На світло вирвав нас із темноти,На волю вивів з мертвоти темниці!Та ти ж вказав нам путь, куди іти,Як поступу будови докладати,Добра собі в добрі для всіх шукати… [11]

Михайло Драгоманов, високо оцінюючи виконаний Іваном Франком переклад «великого произведения величайшего из поэтов мира», писав у цій же рецензії про Україну як про націю, «политическое будущее которой еще впереди, но чье место на право самостоятельного развития в ряду цивилизованных народов уже завоевано и не может быть занято никем иным». [12]

11

Гете Й. В. Фауст: Трагедія. Ч. 1. / 3 німецького переклав і пояснив Іван Франко. – У Львові: заходом редакції «Світ», 1882 (16, XI—XII).

12

Драгоманов М. П. Літературно-публіцистичні праці: В 2 т. – К.: Наукова думка, 1970. – Т. 2. – С 145.

Леся Українка, з її енциклопедичною начитаністю і широким культурним кругозором, чудово розуміла значення «Фауста» й інших творів Гете, про що свідчать її листи до М. П. Драгоманова [13] . Наприкінці 80-х років XIX століття вона готує великий список авторів європейських та інших літератур для перекладу українською мовою і включає в нього «Фауста», «Страждання юного Вертера» і вірші Гете. [14]

13

Див., зокрема, її лист до М. П. Драгоманова від 9 лютого 1894 р. // Леся Українка. Зібрання творів: У 12 т. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 10. – С 220.

14

Леся Українка. Вказ. вид. – С 41.

Історія перекладів «Фауста» (як і інших творів Гете) українською мовою має своїх дослідниееків [15] . Важливою подією в культурному житті України став здійснений Миколою Лукашем переклад «Фауста» (1955), високі поетичні достоїнства якого, гадаємо, повною мірою відповідають мріям Лесі Українки.

Шалагінов Б. Б.

15

Дорошенко В. Гете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях. – Львів, 1932; Бондаренко Н. До історії української фаустіани: Г. О. Коваленко як перекладач «Фауста» Й. В. Гете: 3 доданням перекладу останньої сцени першої частини // Архіви України. – К., 1986.– № 1.– С 69—76; Naum"anko А. Das konzeptuelle "Ubersetzen (Goethes «Faust» in ostslavischen "Ubersetzungen). – Zaporizz'a, 1999; Науменко А. М. «Фауст» Гете в восточнославянских переводах: О концептуальном переводе // Вікно в світ. – 2001. – № 1. – С. 106—120; Шалагінов Б. Б. Зрозуміти мову, читаючи поезію: Аналіз уривка з «Фауста» Й. В. Гете // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2003. – № 1. – С 23—27.

Фауст Трагедія

Присвята

Знов близитесь ви, постаті туманні,Що вже мені з'являлися колись.Чи вдержу вас? Чи знову тій оманіМої чуття прихильно піддались?Ви ринете! Пануйте ж, нестриманні,Коли вже ви так владно піднялись;Моя душа бентежно молодіє,Коли від вас чудовний дух повіє.Ви принесли веселих днів картиниІ образів навіки любий рій;І першого кохання й дружби тініВстають, немов у казці прастарій.Згадалися життя зиґзаґи звинні,Минулий жаль, і втрати біль гіркий,І ймення тих, що їх зрадлива доляВ цвіту стяла, мов квіти серед поля…Пісень моїх не чують ніжні душі,Що слухали пісні юнацьких днів;Розвіялись бесіди наші дружні,Їх відгомін давно вже відбринів.Кругом чужі, хоч, може, й не байдужі,Та їх хвала не радує чуттів;А ті, що їх, мов рідні, привітають, – Розкидані, десь по світах блукають.І знов мене привиддя полонили,Неначе звуть в мовчазне царство сна,Колишній спів мій, майже занімілий,Лунає знов, мов арфа чарівна;Я стрепенувсь, і сльози забриніли,І серце враз відтало аж до дна…Теперішнє здалека ледве мріє,А що пройшло – ізнов живе і діє.

Пролог у театрі

Директор театру, поет і комік.

ДиректорОбидва ви не раз меніВ пригоді стали в хвилю скрути;Скажіть, яким повинен бутиТеатр у нашій стороні?Бажаю я завжди юрбі годити:Вона живе, дає й другому жить.Стовпи стоять, поміст із дощок збитий,І всяк туди, на свято мов, спішить.Сидять усі вже, звівши вгору брови,До подиву і захвату готові.Я знаю, як сподобатися всім,А все ж чомусь сьогодні страшнувато;Хоч путнє щось незвично бачить їм,Але вони читали страх багато.Як змайструвать виставу нам таку —Нову, й живу, і людям до смаку?Люблю, коли у нас під балаганомГучна юрба хвилює ураганомІ тиснеться до цих дверей вузьких,Мов у переймах болісно-тяжких.Ще в білий день, ще о четвертійДо каси товпляться дістать квитокІ ладні битися за нього до півсмерті,Мов це – в голодний рік насущника шматок.Лише поет зробить це диво здібний;О друже мій, тут твій талант потрібний! ПоетНе говори про натовп той нікчемний;Його діла високий дух гнітуть,Затьмарюють, як морок ночі темний,Затягують у вир, у каламуть.Веди мене в небесний світ таємний,Де радощі поетові цвітуть.Лиш там любов і дружба нас чекають,Божественні чуття в серцях плекають.Що в глибині грудей у нас постало,Що, тремтячи, зірвалось на уста,Невдало раз, а інший раз і вдало, —Поглине все хвилина зла й пуста;А що роки у серці визрівало,В довершене творіння вироста.Примарний блиск живе одну хвилину,Правдивому нема в віках загину. КомікА що мені з потомних тих віків?Коли б і я про них лиш говорив,То хто б сучасників розважив?А їм потрібен добрий жарт,І вже чогось веселий хлопець варт,І чимсь в суспільстві він заважив.Хто зацікавить публіку зумів,Того вона не кине цінувати;Що більше буде слухачів,То легше їх опанувати!Отож зробіть нам п'єсу до путтяІ виведіть фантазію і волю,Кохання й розум, пристрасть і чуття,Та й дурості якусь там дайте ролю. ДиректорА головне, як більш перипетій!Бо глядачі цікаві до подій;Як більше сцен напружених, рухомих,Щоб всяк дививсь, не зводячи очей, —І ви попали вже в число відомих,Усюди люблених людей.Лиш масою підкорите ви масу,Для себе в ній всяк найде штучку ласу;Де всього є, там кожен візьме щось,Й видовище до серця всім прийшлось.Даєш нам твір – давай в шматках, на милість,Таке рагу нам вигідніш, як цілість,Бо легко зготувать і зручно подавать.Нащо тобі здалась довершена умілість?Хоч що дай публіці – на шмаття буде рвать…  ПоетГанебне ремесло ганебним буде скрізьІ справжньому художнику не личить.Та ви, я бачу, завзялисьНікчемних партачів звеличить.ДиректорТакий докір мені не заболить:Хто дума путнє щось зробить,Знарядь шука, як до роботи.А вам – м'які дрова колоти;Для кого пишете? Глядіть:Ось цей з нудоти йде сюди,Той – за столом по зав'язку напхавшись,А той (найгірший він завжди) —Газет усяких начитавшись.До нас збігаються, немов на маскарад,Побачити цікаве кожен рад.Тут дами напоказ з'являються ошатні;Це теж артистки, лиш безплатні.Ви дивитесь з поезії висот,І всі поклонники вам любі;Погляньте ж ближче на народ:Одні холодні, другі грубі.Той по виставі йде у карти грать,Той зночувати ніч в обіймах у повії;Чи ж варт для них бентежить мріїІ муз шляхетних турбувать?Кажу ж вам, лиш пишіть,Все більш і більш пишіть, —І зразу шлях до успіху відкритий, —Людей аби із плигу збити,Бо трудно їх задовольнить…Що з вами? З радощів? Чи що болить?  ПоетІди шукай деінде наймитів!Ти хочеш, щоб поет занапастивСвій вищий дар – і пориви, і мріїПриродою натхненного творця!Чим він чарує всі серця?Чим він скоряє всі стихії?Це та гармонія, що лине із грудейІ обійма весь світ – природу і людей.Коли природа свій починок вічний,Байдуже прядку крутячи, пряде,І всіх створіннів гурт негармонічнийРізноголосячи гуде, —Хто вносить лад усюди живодайний,Вливає ритм у кожен рух і звук?Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний,В акордів голосних врочистий перегук?Хто каже бурі в пристрасті ревіти,Зорі вечірній в роздумі сіять?Хто може всі весняні пишні квітиДо ніг коханої прослать?Хто лаврові листки спліта в вінок,Щоб увінчати почестю героїв?Хто олімпійцям захист і зв'язок?Поет, людської сили прояв.