Комедії
Шрифт:
Аргант. Щодо мене, то я тобі прощаю. Бог з тобою, помирай спокійно!
Скапен(до Жеронта). Вас, синьйоре, я найбільше образив. Ті удари дрючком, якими…
Жеронт. Не треба так багато говорити; я тобі теж прощаю!
Скапен. З мого боку то було нечуване зухвальство!.. Ті удари дрючком, якими я…
Жеронт. Облишмо це…
Скапен. І ось тепер, помираючи, я так страждаю… Мене страшенно мордують оті удари дрючком, якими…
Жеронт. Боже мій! Замовкни!..
Скапен. Ті нещасні удари дрючком, якими я вас…
Жеронт. Та кажу ж… тобі — замовкни! Я все забув!
Скапен. О, яка добрість! Але ж, синьйоре, чи ви ж від щирого серця прощаєте мені ті удари дрючком, якими…
Жеронт. Так, так! Та про що там говорити! Я все тобі прощаю — от і край!
Скапен. Ах!.. Синьйоре, я почуваю, що слова ваші повертають
Жеронт. Ну-ну… Але я прощаю тобі з умовою, щоб ти помер!
Скапен. Як, пане?..
Жеронт. Я зречуся моїх слів, якщо ти одужаєш.
Скапен. Ой! Ой!.. Я знову зомліваю…
Аргант. Синьйоре Жеронте, простіть уже йому зовсім заради такого радісного для нас дня.
Жеронт. Ну, добре вже, добре!
Аргант. Ходімо ж повечеряємо разом, щоб краще натішитися з нашого щастя!
Скапен. І мене… хоч до краєчка столу віднесіть, поки я ще не вмер!
ХВОРИЙ, ТА Й ГОДІ
Комедія на три дії
Переклала Ірина Стешенко
ДІЙОВІ ОСОБИ
Арган — нібито хворий.
Беліна — друга жінка Аргана.
Анжеліка — дочка Аргана, закохана в Клеанта.
Луїзон — маленька дочка Аргана, сестра Анжеліки.
Беральд — Арганів брат.
Клеант — закоханий в Анжеліку.
Добродій Діафуарус — лікар.
Тома Діафуарус — його син, закоханий в Анжеліку.
Добродій Пуpгoн — лікар, що лікує Аргана.
Добродій Флеран — аптекар.
Добродій де Бонфуа — нотар.
Туанетта — служниця.
ДІЙОВІ ОСОБИ ІНТЕРМЕДІЙ
У першій дії
Полішинель.
Стара жінка.
Скрипалі.
Поліцаї, що співають і танцюють.
Цигани й циганки, що співають і танцюють.
У другій дії
Цигани й циганки, що співають і танцюють.
У третій дії
Оббивальники, що танцюють.
Президент медичного факультету.
Лікарі.
Арган — бакалавр.
Аптекарі із ступками й товкачиками.
Клістироносці.
Хірурги.
Дія відбувається в Парижі.
ДІЯ ПЕРША
Арган(сидить за столом і перевіряє за допомогою жетонів рахунки свого аптекаря), Три і два — п’ять, і п'ять — десять, і десять — двадцять; три і два — п’ять. «Іще, двадцять четвертого, — легенький підготовчий клістир, щоб розм’якшити, зволожити та відсвіжити нутрощі шановного пана…» Чим мені подобається добродій Флеран, мій аптекар, то це тим, що його рахунки складено завжди вельми шанобливо. «Нутрощі шановного пана — тридцять су». Так, а проте, добродію Флеране, бути шанобливим — цього гце замало; не треба бути таким зажерливим і не треба здирати шкури з хворих. Тридцять су за промивальне! То вже вибачте; я ж вам уже казав; ви ставили мені в інших рахунках промивальне по двадцять су; а двадцять су мовою аптекарів насправді означає десять су; маєте — десять су. «Ще, того ж таки дня, добрячий очищувальний клістир з подвійної дози найкращих ліків — ревеню, трояндового меду та інших, відповідно до рецепта, щоб вичистити, промити й прибрати нижню частину живота шановного пана — тридцять су». З вашого дозволу, десять су. «Ще того ш таки дня, увечері, — заспокійливе, снотворне, прохолодне питво, щоб приспати шановного пана, — тридцять п’ять су». Ну, на це я не можу поскаржитися: спав я й справді добре. Десять, п’ятнадцять, шістнадцять, сімнадцять су і шість деньє. «Ще, двадцять п’ятого, добрі проносні й підживні ліки, зроблені з касії, олександрійського листа та іншого зілля, відповідно до наказу добродія Пургона, щоб прочистити і вигнати жовч із шановного пана, — чотири ліври». А, добродію Флеране, ви що — глузуєте з мене? Не слід дратувати хворих! Добродій Пургон не наказував вам правити за ліки чотири франки! Поставте, поставте три ліври, будьте такі ласкаві! Двадцять і тридцять су. «Ще, того ж таки дня, заспокійливе, в’яжуче питво, щоб заспокоїти шановного пана, — тридцять су». Гаразд, десять і п'ятнадцять су. «Ще, двадцять шостого, вітрогонний клістир, щоб вигнати вітри з шановного пана, — тридцять су». Десять су, добродію Флеране. «Ще, такий самий клістир того ж таки вечора — тридцять су». Добродію Флеране, десять су. «Ще, двадцять сьомого, добрі сечогінні ліки, щоб вигнати кепські соки з шановного пана, — три ліври».
Гаразд, двадцять і тридцять су; дуже радий, що ви порозумнішали. «Ще, двадцять восьмого, порція очищеної й підсолодженої сироватки, щоб пом’якшити, очистити, вгамувати й відсвіжити кров шановного пана, — двадцять су». Гаразд, десять су! «Ще питво, яке від усього охороняє й підтримує серце, що його виготовлено з двадцяти зерняток безоара, цитринового й гранатового сиропу та іншого, відповідно до припису, — п’ять ліврів». Ах! Помалу, помалу, добродію Флеране, будьте такі ласкаві! Якщо так триватиме далі, то з вами втратиш усяку охоту хворіти! Досить з вас і чотирьох франків; двадцять і сорок су. Три і два — п’ять, і п’ять — десять, і десять — двадцять. Шістдесят три ліври чотири су шість деньє. Виходить, у цьому місяці я випив — раз, два, три, чотири, п’ять, шість, сім і вісім ліків та одне, два, три, чотири, п’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять, одинадцять і дванадцять промивальних; а минулого місяця було дванадцять ліків та двадцять промивальних. Тож нічого дивного й немає, що я цього місяця почуваю себе гірше, ніж минулого. Треба сказати про це добродію Пургонові, нехай він зарадить справі. Ей, хто там є, — прибрати все це! (Озирається й бачить, що ніхто не йде і що в кімнаті нікого немає). Нікого нема! Скільки не наказую, а мене завжди залишають без догляду; ніякими силами їх тут не вдержиш! (Дзвонить у дзвіночок, що стоїть перед ним на столі). Ніхто не чує, дзвіночок нікуди не годиться! Дзелень, дзелень, дзелень! Ніхто й не ворухнеться! Дзелень, дзелень, дзелень! Поглухли… Туанетто! Дзелень, дзелень, дзелень! Наче й не дзвонив. Суча дочка! Негідниця! Дзелень, дзелень, дзелень! Збожеволіти можна! (Перестає дзвонити й кричить). Дзелень, дзелень, дзелень! Стерво, а бодай тебе чорти задавили! Та хіба ж можна кидати бідного хворого зовсім самого? Дзелень, дзелень, дзелень! Що то за напасть! Дзелень, дзелень, дзелень! Ах та ж господи, боже ти мій! Вони мене доконають! Дзелень, дзелень, дзелень!Туанетта(входячи), Іду, іду.
Арган. Ах та ж, суча дочко! Іч, стерво!
Туанетта(вдаючи, ніби вдарилася головою). А, бодай вас, які-бо ви нетерплячі! Ви так підганяєте людей, що я мало голови собі не розбила об одвірок.
Арган. Ах ти ж, розбійнице!..
Туанетта(перебиваючи Аргана). Ах!
Арган. Ось уже…
Туанетта. А-а!..
Арган. Ось уже година…
Туанетта. А-а!..
Арган. Як ти мене покинула…
Туанетта. А-а!..
Арган. Цить, негіднице, не заважай мені лаяти тебе!
Туанетта. Воно й слід, бо я собі таки заробила!..
Арган. Я через тебе горло собі надсадив, чуєш, стерво!
Туанетта. А я через вас голову собі розбила: одне виходить на друге — от ми й квит, коли ваша ласка.
Арган. Як! Негіднице…
Туанетта. Якщо ви не перестанете лаятись, я заплачу…
Арган. Кидати мене самого, розбійнице…
Туанетта(знову перебиваючи Аргана). А-а!..
Арган. Суча дочко, ти хочеш…
Туанетта. А-а!..
Арган. Як? То я ще мушу позбавити себе втіхи вилаяти тебе як слід?
Туанетта. Лайтесь скільки хочете. Хто ж вам не дає?
Арган. Ти не даєш, суча дочко, перебиваєш щохвилини!
Туанетта. Вам добре лаятися, а мені плакати: кожному своє! А-а!..
Арган. А, ну її к бісу, нічого не вдієш… Поприбирай усе це, мерзотнице, поприбирай усе це! (Підводиться). Моє сьогоднішнє промивальне добре подіяло?
Туанетта. Ваше промивальне?
Арган. Атож. Чи багато вийшло жовчі?
Туанетта. Ну, ці справи мене вже не стосуються! Нехай добродій Флеран тицяє туди свого носа — адже ж він має з цього зиск.
Арган. Гляди-но, щоб був готовий відвар, бо ж мені незабаром знову слід робити промивальне.
Туанетта. Ото добродій Флеран та добродій Пургон, нівроку їм, добре потішаються з вашого тіла. Знайшли собі дійну корову! Хотіла б я в них запитати, яка ж то у вас хвороба, що стільки ліків вам треба?
Арган. Цить, невігласко! Це не твого розуму діло — перевіряти приписи медицини. Хай покличуть до мене дочку мою Анжеліку: я маю їй дещо сказати.
Туанетта. Ось вона й сама йде; душею, певне, почула, чого ви хотіли.
Арган. Підійдіть до мене, Анжеліко: ви прийшли саме впору; мені треба з вами побалакати.
Анжеліка. Я готова слухати вас.
Арган. Постривайте. (До Туанетти). Дайте мені мій ціпок. Я зараз повернуся.
Туанетта. Швидше, пане, швидше! Добродій Флеран завдає-таки нам клопоту!