Комедії
Шрифт:
Поліцаї.
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель?
Полішинель. Ваш слуга покірний.
Поліцаї.
Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!
Полішинель. На все вам добре!
ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Всі танцюють, радіючи з того, що одержали гроші.
ДІЯ ДРУГА
На сцені — кімната Аргана.
Туанетта(не впізнаючи Клеанта). Чого ви бажаєте, добродію?
Клеант. Чого я бажаю?
Туанетта. Ах, це ви! Який сюрприз! Навіщо ви прийшли сюди?
Клеант. Довідатися про свою долю, поговорити з коханою Анжелікою, упевнитись в її почуттях і запитати в неї, що вирішила вона з приводу того фатального шлюбу, про який мене сповістили.
Туанетта. Чудово… Але ж не можна отак зопалу говорити з Анжелікого: треба діяти обережно. Вам же сказали, що за нею стежать; не дозволяють їй ані з дому виходити, ані розмовляти з ким-небудь. Либонь, вам відомо, що тільки завдяки старій тітці, охочій до вистав, нам пощастило потрапити до театру, де й зародилося ваше кохання; ми, звичайно, нікому й слова не сказали про цю пригоду.
Клеант. Та я прийшов сюди не як Клеант і коханий Анжеліки, а як друг її вчителя музики. Він дозволив мені сказати, що він посилає мене замість себе.
Туанетта. Ось її батько. Вийдіть на хвильку: я скажу йому, що ви тут.
Арган(гадаючи, що він сам, і не помічаючи Туанетти). Добродій Пургон загадав мені щоранку прогулюватися по кімнаті: пройти дванадцять разів туди і дванадцять разів сюди. Та тільки я забув його запитати, як треба ходити: вздовж кімнати чи впоперек…
Туанетта. Пане, тут один…
Арган. Говори тихо, негіднице! Ти розтрясла мені увесь мозок; наче й не знаєш, що з хворими треба тихо розмовляти.
Туанетта. Я хотіла вам сказати, пане…
Арган. Тихше, кажу тобі!
Туанетта. Пане… (Ворушить губами, вдаючи, що говорить).
Арган. Ну?
Туанетта. Я кажу вам, що…(Знову вдає, що говорить).
Арган. Що ти кажеш?
Туанетта(голосно). Я кажу: тут якийсь чоловік хоче вас бачити.
Арган. Нехай увійде.
Туанетта подає знак Клеантові, щоб той увійшов.
Клеант. Добродію…
Туанетта(до Клеанта). Не говоріть так голосно, бо розтрясете мозок у пана.
Клеант. Добродію, я в захваті, що ви підвелися з постелі і почуваєте себе краще.
Туанетта(прикидаючись обуреною). Як! Йому краще? Неправда! Наш пан завжди почуває себе погано.
Клеант. А я чув, що добродієві Арганові краще, і, як на мене, він добре виглядає.
Туанетта. «Добре виглядає», по-вашому? Навпаки! Наш пан виглядає дуже погано; то якісь нахаби набалакали вам, що йому краще. Йому ще ніколи не було так погано, як зараз.
Арган. Вона має рацію.
Туанетта. Він ходить, спить, їсть і п’є, як і кожен інший, а проте це не заважає йому бути дуже хворим.
Арган. Це правда.
Клеант. Добродію, мені дуже прикро це чути. Мене прислав до вас учитель співу панни вашої дочки; йому довелося виїхати на кілька днів на село, і він доручив мені як найближчому своєму другові продовжувати уроки з вашою дочкою. Він боїться, щоб під час перерви вона не забула всього, що вже вивчила.
Арган. Дуже добре. (До Туанетти). Поклич Анжеліку.
Туанетта. Я гадаю, пане, що краще провести добродія до її кімнати.
Арган. Ні. Поклич її сюди.
Туанетта. Та він же не зможе працювати з нею як слід, якщо їм заважатиме хтось сторонній.
Арган. Нічого, нічого.
Туанетта. Пане, це вас тільки схвилює; а треба ж уникати всього, що може вас збентежити і розтрясти вам мозок.
Арган. Аж ніяк, аж ніяк: я люблю музику і буду дуже радий, коли… А, та ось і вона! (До Туанетти). Піди подивися, чи вбралася моя дружина.
Арган. Підійдіть сюди, моя доню. Ваш учитель музики виїхав на село, а цього добродія він прислав замість себе, щоб продовжити з вами уроки.
Анжеліка(впізнаючи Клеанта). О небо!
Арган. Що сталося? Чого ви так дивуєтесь?
Анжеліка. Це…
Арган. Що? Що вас так збентежило?
Анжеліка. Це, тату, надзвичайна пригода, такий збіг обставин…
Арган. Що таке?
Анжеліка. Я бачила сьогодні уві сні, що мені загрожувала страшна небезпека і що один юнак, надзвичайно подібний до цього добродія, врятував мене. Уявіть собі, як же я здивувалася, коли, прийшовши сюди, несподівано побачила того, хто мені снився цілу ніч.
Клеант. Щасливий той, хто володіє вашими думками чи то уві сні, чи то наяву, і я був би безмежно щасливий, коли б ви, потребуючи допомоги, вважали мене за достойного визволити вас із біди, бо немає нічого в світі, чого б я не зробив задля…