КРАХ

В майстерні до нього підійшов чоловік у комбінезоні:

— Сеньйоре Альваресе, ваша машина готова.

— Дуже добре. Скільки я винен?

— Ось рахунок. Ще вчора ввечері закінчили.

«Якщо Франка тут не було, доведеться самому приймати рішення і… Франк згадав про шухлядку на панелі… А замок не зламаний був, цілий…»

Альберто сів у машину. Одного погляду було досить — з-під кришки шухлядки вистромився кінчик аркуша — то сигнал. Франк побував тут.

Альберто розклав аркушики на сидінні. На першому було написано: «Йди на контакт. Залишаю необхідну інформацію щодо цеху «С». Наші інженери підготували її для ЦРУ. Франк».

Альберто виїхав зі стоянки. Синій «форд» прилаштувався за ним. Кожну зупинку біля світлофора Альберто використовував для ознайомлення з інформацією Франка. І весь час від нього не відставав синій «форд». Рубіо був справжній майстер своєї справи.

Прибувши на вказане місце, Альберто зупинив машину, кинув останній погляд на запис Франка: «…отже, дана установка найпридатніша для переробки радянської нафти, добутої на Кавказі…»

Він сховав папери під сидіння і вийшов з машини. «Форд» зупинився позаду. Здоровило-боксер поманив Альберто рукою. йому відчинили задні дверцята, і Альбєрто сів у машину.

— Дисциплінований, — глянув на годинник боксер.

— Точний, — підтвердив фарбований. — Поїхали, Рубіо. Ти знаєш куди.

Кубинське сонце вже добре припікало, коли Велосо підходив до Департаменту державної безпеки. Робота посувалася успішно. Необхідно доповісти начальству.

Капітан постукав у двері.

— Ввійдіть, — почувся голос.

Велосо зайшов до кабінету.

— Я ждав вас, — сказав чоловік, що сидів за столом.

— Ми тільки що отримали повідомлення від Франка. — Майор узяв папери, подані йому капітаном, і став уважно вивчали їх.

— Що ви думаєте з цього приводу, ваші пропозиції?

— Справа складна, вимагає обережності, але наша перевага в тому, що ми знаємо плани ворога або принаймні його наміри. І ми вже підкинули їм дезінформацію. Ми знаємо, що вони спробують провести диверсію на заводі імені Ньїко Лопеса. Вважаю, нам треба підготуватися і чекати, але самим нічого не розпочинати. Пропоную захопити усю групу повністю. Конкретно, повторюю, чекати їх дій, а ми будемо діяти відповідно до обставин.

— Згоден, — сказав майор, — доручаю тобі керувати операцією. Постійно тримай мене в курсі подій. Найважливіші рішення погоджуй зі мною. Не буде такої можливості — бери відповідальність на себе, дозволяю. Зрозуміло?

— Зрозуміло! — відповів капітан. — Дозвольте йти, товаришу майоре?

А сонце палило нещадно, по-кубинському.

СЛІДИ НА ПІСКУ

П'ятниця, 22 березня.

12-та година 10 хвилин.

У кабінеті капітана Антоніо Велосо застигли в напруженій тиші телефони, сейфи, люди — чекають. Лейтенант Хасінто Наполеон Бланко, сидячи в кріслі, даремно намагався згадати, скільки світанків зустріли вони з Велосо отут, у цих самих кріслах, борючись зі сном, палячи цигарки одну за одною.

Задзвонив телефон.

Велосо рвучко вхопив трубку.

— Слухаю.

— Доповідає Фундора з відділу дешифрування. Ми засікли нову підпільну рацію. Перехоплено радіограму.

— Розшифрували?

— Ще ні, працюємо.

— Добре, Фундоро. Як тільки закінчите, негайно доставте мені.

Велосо повісив трубку і обернувся до лейтенанта Бланко:

— Я певний, що радіограма стосується заводу.

— Чому?

— Вони готують удар, отже, марно ризикувати не будуть. Радіограму дано на новій частоті — запобіжний захід. Можливо, вони і шифром новим користуються. Крім того, у них було досить часу, щоб ознайомитися з інформацією, яку передав Альберто, і почати діяти. Звичайно, це лише припущення. Почекаємо розшифрування.

Лейтенант Бланко відкинувся на спинку крісла:

— Ясно.

Дим від цигарки вився спіраллю до стелі.

3-тя година 40 хвилин.

У лейтенанта Бланко злипалися повіки. Велосо кахикнув і посміхнувся, побачивши, як сіпнувся лейтенант:

— Ти що, спати зібрався?

Бланко позіхнув, прикривши рота рукою. Пробурмотів:

— Капітане, чи не подзвоните ви Пепе, хай принесе нам кави. Він, мабуть, уже на місці.

— Спробуємо.

Велосо взяв трубку:

— З'єднайте, будь ласка, мене з кухнею… Слухай, старий, це Велосо. Ми ще тут. Чи не знайдеться в тебе кави?.. Чудово. — Капітан повісив трубку. — Зараз принесе.

Лице лейтенанта просвітліло. Клацнув пальцями:

— Бачите, оце…

— Дозвольте? — не дав йому закінчити голос Фундори.

Капітан встав і взяв у Фундори радіограму.

— «Гості прибувають чотири години після нічного обходу, якщо бризи порядку», — прочитав він уголос.

Запала тиша.

На мить капітан відірвав погляд від тексту. Потім знову уп'явся очима в радіограму:

— «Гості прибувають чотири години після нічного обходу, якщо бризи порядку». Тут помилка, мусить бути «бриз», однина. «Бризи». Дивно!

— Не все сказано в радіограмі, — докинув Бланко.

— Давайте розбирати по шматочку. «Гості», мабуть, ті, кого засилають. «Чотири години після нічного обходу» — час висадки. Очевидно, маються на увазі наші прикордонники. Але де?

— Тут нічого не сказано про місце, — сказав Бланко. — Залишилося розібрати лише «якщо бризи порядку».

— Можливо, тут сказано саме про місце. Думай, думай, лейтенанте.

— Намагаюся.

— Капітане!

— Що, Фундоро?

— Прошу пробачення, та я де в чому з вами незгодний.

— Кажи.

— Маю на увазі «обхід». Як вони можуть узяти за відправну точку для висадки час обходу, коли наші прикордонники постійно його змінюють? Виходить, їх агентам на Кубі відомий графік…

— Твоя правда, Фундоро, — згодився Велосо. — Тоді що ж означає «після нічного обходу»?

— Не знаю, — відказав Фундора, — а все-таки мені здається, що це з чимось пов'язане…

— Згадуй, — сказав Велосо і обернувся до лейтенанта Бланко.

— Що ж робитимемо з «бризами»?

— Я ось подумав, може, це стосується якого-небудь пункта на нашому узбережжі, де ночами не буває сильних вітрів, або щось у тому ж дусі.

— А де може бути це місце?

— От не спадає на думку…

— Давай подумаємо, — сказав Велосо. — Згадуй усі населені пункти на узбережжі в провінції Гавана, Матансас, чи в Пінар дель Ріо, тільки не дуже віддалені.

— Карта потрібна, — сказав Бланко. — Зараз згадаю найближчі: Санта Марія, Мегано, Бока Сієга, Гуанабо, Морські Бризи… Ой! — вигукнули одночасно лейтенант і капітан.

— Морські Бризи! — зрадів Бланко. Оце воно і є.

— Якщо охорона в Морських Бризах буде слаба — таке, мабуть, значення. Чи не так, Фундоро?