Кришталеві дороги

— А головне — брехливий. Попрощавшись із життям, кохання не прагнуть… — Катрін зітхнула. — Я теж говорю серйозно, Курт. Мені двадцять сім років, зволікати з одруженням стає рисковано. Я вийду за вас заміж хоч завтра… однак лише в тому разі, коли у вас є мільйон доларів на поточному рахунку. Скажу вам: я виростала жебрачкою, отож не маю ніякого бажання померти під тином.

— Розумію вас… розумію… — Курт зітхнув, похнюпився. Потім зиркнув на Катрін з надією. — Ну, а якщо я вам дам гарантію на майбутнє?

Вона сіла йому на коліна, обняла руками за шию.

— Мій наївний, любий хлопчику, — про які гарантії мова?! Навіть маючи мільйон доларів у кишені, ви не гарантовані, що його не видеруть у вас тим чи іншим чином! А перспективи… Це просто красиві марення, якими втішають себе невдахи.

— Моя гарантія, Катрін, має дуже реальну базу. В мене є винахід, здатний принести десятки мільйонів. Тільки… тільки я не вмію його реалізувати. Довіритися в цій справі будь-кому сторонньому я не можу. А вам довірився б.

— Цікаво! — Катрін підвелася з його колін, сіла до столу, спершись підборіддям на сплетені пальці рук. — Розмова набуває ділового характеру, це мені подобається… Так у чому ж полягає суть вашого винаходу?

Її зелені променисті очі виблискували хижо, тонкі ніздрі тріпотіли, груди дихали прискорено.

“Тигриця перед стрибком!” — подумав Курт, але без страху, а навіть з задоволенням. Він зрозумів, що, мабуть, зробив зараз єдино правильний крок, бо кращої натхненниці й спільниці знайти б не зміг. Вона не кохатиме його, ні. Проте в ім’я любові до грошей стане йому найвірнішою подругою і захисницею. Все в житті продається, все. Тільки на різні речі й ціна різна.

Курт розповів Катрін про легкоплавке скло та про величезний риск, зв’язаний з реалізацією винаходу. Навів цифри, які красномовно засвідчили, що йдеться про справу надзвичайно зисковну. Висловив загальні міркування щодо стратегії й тактики можливих переговорів з промисловцями.

Слід віддати Катрін належне: вона все розуміла з напівслова. Поставила кілька дуже доречних запитань щодо юридичних прав винахідника, довго мовчала, зважуючи почуте, потім сказала сухо і навіть неприязно:

— Ну що ж, я приймаю вашу пропозицію, доктор Гешке. Ми з вами засновуємо потаємну фірму “Гіменей”. Або ні: “Вільний Гіменей”. Я стаю вашою дружиною, але без ніяких формальностей і без ніяких зобов’язань з мого боку.

Курт хотів заперечити, проте тільки поплямкав товстими губами.

— Не ображайтесь, Курт, — вела далі Катрін уже дещо м’якше. — Так буде краще для нас обох і для справи. Скажу по щирості: я вас не кохаю, але ви мені не огидний, навіть симпатичний. Тому й зраджувати вас без надто гострої потреби я не буду. Довіряти мені ви повинні повністю, наші прибутки ми чесно ділитимемо пополам. Запевняю, що я буду кращою дружиною для вас, аніж будь-хто інший. Але якщо ви збанкрутуєте — я залишу вас того ж дня. Влаштовують вас оці мої умови?

— Так! — відповів він після короткого роздуму.

— В такому разі — налийте повні-повнісінькі чарки та поставте платівку з будь-якою хорошою сумною мелодією. Оце й буде наше весілля.

Після цієї чарки бренді Катрін швидко сп’яніла. Спочатку вона реготала, мов навіжена, потім упала на ліжко, ридаючи. І знову підхопилася, вимагаючи вина.

Все було саме так, як і уявлялося Куртові останнім часом. Навіть зараз, одурманений алкоголем, що збуджував нижчі інстинкти, придушуючи світліші, він відчував себе негаразд, розуміючи, що якою б міцною не була укладена спілка з Катрін, це всього-на-всього комерційна угода, викликана до життя примарним сяйвом отого мільйона доларів… який ще невідомо, чи й дістанеться акціонерам-фундаторам потаємної фірми “Вільний Гіменей”.

А втім, хіба краще було б одружитися з тупою телицею Лізхен? Адже й там ішлося б насамперед про фабрику скла в придане. Все на світі продається, все. Але чому, навіщо, в ім’я чого? Щоб якою завгодно ціною видертися вище за інших, задовольнити своє жалюгідне марнолюбство? А далі що?.. Прірва, бо вже й прагнути нема чого.

— Годі, Катрін, не пийте більше. Не пийте! — благав він, боячись, що вона зараз зірветься і виплеще все, що думає про нього і про оцю ганебну угоду, — а йому і без того було тоскно.

Але Катрін говорила тільки про себе:

— Яка я гидка, Курт! Коли б ви тільки знали, яка я гидка! Я примчала до вас сьогодні тому, що не могла лишатися наодинці сама з собою. Все через оті кляті долари, я нещодавно зробила дуже велику підлість, яка завдасть неймовірного лиха одній хорошій людині. Ні, поганій людині, але не в тому справа. Я м’якосердна, а навіщо мені бути такою?.. Скажіть, Курт, навіщо?! Я не маю права усвідомлювати своєї підлості, я повинна думати, що кожен на моєму місці зробив би те ж самісіньке. Адже людина людині — вовк… Але мені страшно, Курт! Налийте вина! Я вип’ю не за вас, ні. Я вип’ю за паросточок справжнього кохання, який я нещодавно так безжально розтоптала власними ногами!

Вона випила ще одну чарку і вмить заснула.

А Курт не спав до ранку, тривожно очікуючи пробудження Катрін. Те, що відбулося, видавалося йому несправжнім, легкорозвійним. Прокинеться вона — і тільки з глузливою посмішкою згадає про так зване “весілля”.

Тож яким було його здивування, коли Катрін, щойно розплющивши очі, потяглася до нього, поцілувала, заговорила лагідно й ласкаво. Далебі, він був вражений більше, аніж коли б його, так би мовити, дружина накинулася б на нього з лайкою. А втім, така несподіванка була дуже приємна.

Як і личило сучасній американці, Катрін не зволікала з справами: того ж дня знайшла дуже затишну й зручну квартиру, перевезла туди Куртове і своє майно, зі смаком обставила кожну кімнату, накупувала всього необхідного. Куртові була визначена роль щедрого фінансиста і прихильного цінителя господарських талантів своєї молодої дружини. Слід сказати, що обидві ті функції він виконував із задоволенням, уперше починаючи розуміти, що таке мати по-справжньому власний дім.

А наступного ранку Катрін розпочала обережну розвідку “сил ворога”. Вона мала рацію, запевняючи Курта, що для молодої вродливої жінки на дев’ять десятих зменшиться число труднощів та небезпек, з якими стикається винахідник-мужчина. Звичайно, на старих промислових акул, які вже цікавляться не жіночими ніжками, а тільки дивідендами, грайливою посмішкою не вплинеш. Зате на них діють тонкі лестощі та хабарі. А насамперед, досконала імітація жіночої безпорадності в складних фінансових справах. Хай тішать себе надією випотрошити дурненьку куріпочку, — вони й незчуються, як будуть випотрошені самі.

Вже й результати перших, дуже обережних переговорів Катрін з концерном “Пітсбург плейт гласс” радували Курта: видно було, що справа йтиме не про сто тисяч доларів, як гадалося йому раніше, а може, навіть про мільйон, а то й два. Оцінив він і обачливість своєї дружини: вона ані словом не прохопилася про знайомство з ним, виставляючи себе за посередника одного з європейських винахідників. Дані, якими постачав її Курт, були цілком переконливі і достатні для складення попередньої угоди: зазначення собівартості скла та його основних технологічних показників давали можливість судити про значливість винаходу. Якщо ж зразки не відповідатимуть визначеним угодою якостям — її буде визнано за недійсну і винахідник грошей не одержить. Риску тут не було ні для тієї, ні для іншої сторони.