Кропива

– Тут жито, тут овес, а тут,– показує на голову,– нема нічого.

7.7.1972 р.

ЧОРНИЛО

Кожен день чоловік у жінки просив карбованця на чорнило, а маленька донечка все те слухала і питає у мами:

– Мамо, наш татко, напевно, багато пише?

– А чому ти так думаєш, донечко?

– А чому він кожен день просить гроші на чорнило?

КАМІНЬ ПОПАДАЄТЬСЯ

Якось після війни один товариш запросив у гості другого.

Але пригостить особливо не було чим і той йому насипав рисової каші, в якій попадались камінчики. Гість їсть, а хазяїн дивиться як гість їсть, аж раптом на зуби гостю попав камінчик. Господар:

– Що там, камінчики попадаються?

– Та іноді і рис також.

3.3.1963 р.

ЯКБИ ЗНАВ, ЗА ЩО

Тільки чоловік переступив поріг свого будинку, як тут же відразу жінку по морді. Та до нього:

– Хоч би сказав, за що?

– Ти дивись, яка шустра. Якби я знав за що, то й не так ще дав би.

ДУЛЮ ДАРОМ...

– Абрам, говорять, що твоя Сара володіє даром?

– Даром? А от... вам даром,– і показав рукою біля ліктя...

ТИ ЙОГО НЕ ЗНАЄШ

Прийшов чоловік у родильний будинок, щоб провідати свою дружину, яка щойно породила і запитує:

– Ну так хто там, хлопчик чи дівчинка?

– Почекай трохи, а то ніяк не можу спіймати.

Коли він прийшов у друге, то запитує знов:

– І на кого похожий наш хлопчик?

– Заспокойся. Воно тобі треба, однаково ти його не знаєш.

ВИСТАВКА СОБАК

У Парижі була виставка службових собак. Кожен власник дав характеристику своїй собаці, а потім звернулись до росіянина, який стояв трохи осторонь із своєю дружиною:

– А у вас яка порода?

– Та у мене також сука, тільки не знаю якої породи.

4.5.1965 р.

ЩОБ АВТОМОБІЛЬ НЕ НАЇХАВ

Микола їсть рибу, а Петро запитує:

– Чому ти кожен день їси рибу?

– Як чому? У рибі багато фосфору.

– Ну і навіщо він тобі той фосфор?

– Щоб очі світились.

– А навіщо вони мають світитись?

– Щоб вночі автомобіль не наїхав.

9.9.1976 р.

ПРИЇЗЖИЙ

У райвоенкоматі воєнком перевіряв чоловіків, хто з них одружений, а хто ні. Вистроїли всіх в одну шеренгу.

– Шикуйсь! – дав команду полковник,– холостяки – один, а одружені – два кроки руш.

Всі зробили свій вибір, а один як стояв – так і стоїть. Воєнком:

– А ти чого стоїш?

– А я – приїзжий, товарищу полковник.

ЧЕСНИЙ КАРБОВАНЕЦЬ

Чоловік прийшов додому, аж дивиться на столі лежить трохи порваний, зібганий, пом’ятий карбованець. Він акуратно його склеїв, потім розгладив праскою, завернув у папір і поклав у нагрудну кишеню гімнастьорки біля самого серця.

– Що ви з ним так возитесь, як з маленькою дитинкою?– перепитав його кум.

– Е, куме, це перший карбованець, який моя жінка заробила чесною працею за все своє життя.

НА ПЕРЕХРЕСТІ

Їде піп на «Жигулях», а назустріч жулік на «Москвичі» і якраз на перехресті врізались один в одного. Вийшов піп і жулік, подивились, покачали головою і журяться.

– Слухай, святий отець, така досада, чи не знайшлось би у тебе чого-небудь заспокійливого ковтнути?..

– Рука даючого не обідніє,– сказав піп і дістав пляшечку.

– Ну, що ж, давай в такому випадку по п’ять крапель,– налив по Марусин поясок і підносить її жуліку.

– Е ні, пане-отче, так ви ж повинні випити першими. А раптом там… – і замовк.

Піп випив чарку, а наступну наливає жуліку. Той подивився на попа і говорить:

– Вибачте, пане отче, але я, краще, зачекаю, поки приїде гаїшник, ну а потім вже і вип’ю.

Крим, санаторій «Морський прибій»

20.1.1976 р.

ЩАСЛИВА

Гарно підвипивший чоловік якось ненавмисно штовхнув бабусю в бік, а та не стрималась і щось йому сердито відповіла.

Він до неї:

– Бабуню, у тебе зуби є?

– Нема вже, шиночку.

– А жаль, а то я б тобі їх повибивав.

ВІДРО І ТИРСА

Одній жінці із завода через прохідну потрібно було винести відро. Але як це зробити? – вона не знала. Хтось їй підказав, щоб вона набрала у відро тирси. Ото набрала вона звичайнісінької тирси і йде через прохідну. Охоронець до жінки:

– Що ви несете?

– Тирсу.

– Ви ж, знаєте, що з заводу не можна нічого виносити.

– Навіть тирсу?

– Навіть тирсу.

– Та подавіться ви нею,– сказала жінка,– пішла висипала тирсу і пішла з відром додому.

20.11.1964 р.

КУЩОТЕРАПІЯ

На курорт перший раз приїхала молоденька жіночка. А бабоньки по палаті, які вже відпочивали не вперше, вирішили покепкувати і тут же до неї:

– А ти на прийомі у лікаря була?.

– Була.

– А направлення на прийняття кущотерапії взяла?

– Ні! А що це таке?

– А скільки тобі років?

– Вісімнадцять.

– Пора б уже і самій здогадатись… Це, дорогесенька, така процедура, без якої ні одні ліки не допомогають,– сміялись розігріті від задоволення бабоньки. Курорт без кущотерапії, це, як сало без хліба. Отож, біжи і проси лікаря щоб негайно приписав, поки ще не пізно. Га-га-га.

20.11.1964 р.

ЖІНКИ ВІРЯТЬ