Кропива

– Ви на лисицю?

– Та ні,– відповів той,– на зайців.

– Е, братику, де вже тим зайцям бути, як стільки розвелось стрільців. От колись бувало підеш...

У цей час до мисливців наблизився контролер:

– Ваші квиточки, громадяни!

– Я не встиг взяти,– схаменувся той, котрий шкодував, що мало зайців.

– Доведеться вам, громадянине, платити штраф. Пройдемось зі мною. Другий подивився вслід і додав:

– Е, братику, а ти казав, що зайців немає.

Друкував у журналі «Перець» №23, грудень 1961 р.

ТЕЩА ПРОВЧИЛА

У одному селі жив чоловік з жінкою і щоб вона йому не приготувала, то все не так.

– Піду до тещі,– каже чоловік,– вона смачніше готує.

Прийшов:

– Мамо, ви борщ варили?

– Варила, синку, варила.

– Насипте тарілочку.

Мати насипала, /а борщ такий пісний-пісний, аж світиться/.

Зять наївся і говорить:

– От уже до чого смачний борщ!

Прийшов додому і ну жінку лаяти:

– Ах ти ж, недотепо, навіть, борщу по-людському зварити не вмієш. От пішла б та повчилася у своєї матері.

Не хоче чоловік домашнього борщу їсти. До тещі внадився.

Ходив він так ходив, аж одного разу коли він спитав:

– Мамо, борщ є?

– Є, зятьок, є... Але ти трохи почекай, а я схожу попораю корову, а потім… і побігла. Поки зять сидів у хаті і слухав радіо, теща збігала до дочки через город, взяла мірку борщику та й додому. Насипала зятеві, а коли він поїв, питає:

– Ну то як, синку, смачний борщ?

– Дуже смачний, мамо. Здається, що ще такого смачного ніколи не їв. А теща руки в боки та й каже:

– А чи знаєш, зятьок, що цей борщ варила твоя дружина. З того часу зять до тещі ніколи не ходив борщ їсти.

Друкував в журналі «Перець» в №16, в 1961 р.

ОЦЕ ТАК ЗНАМЕНИТІСТЬ!

Виконроб до різноробочої:

– Машенька, ти сьогодні знову будеш працювати з Громовим.

– А мене ніхто не заставить працювати кожен день з одним і тим самим майстром.

– Я щось нічого не розумію, а це ж чому? – запитав у робітниці виконроб.

– Я ж різноробоча, а не підсобна робітниця.

– Тьфу ти! А я й не знав, що ти в нас така знаменитість.

ВАШЕ ХОБІ

То якось після присвоєння Григорію Донцю Героя Соціалістичної праці, до нього мали прийти кореспонденти, щоб взяти інтерв’ю. А оскільки той закінчив всього чотири класи, і що таке «інтерв’ю» не знав, то парторг його повчає. Якщо тебе будуть щось запитувать, і ти будеш відповідати не так як треба, то я буду злегка кахикати і ти тут же виправляйся. Ото його і запитують:

– Товаришу Донець, у вас велика сім’я?

– П’ять чоловік.

– А як у вас із житлом?

– 19 м.кв.

Секретар кахикнув. Донець:

– На одного чоловіка.

– А який у вас середній заробіток?

– 90 крб.

Секретар знов кахикнув. Донець:

– За один тиждень.

– А яке ваше хобі?

Але Донець не знав значення цього слова і думав, що мова йде про пеніс, ото і відповідає:

– 18 см.

Секретар знову кахикнув. Донець:

– І залупа – 10 см.

Закордонні кореспонденти подивились, переглянулись і сказали:

– Нічого собі... 19 кв.м. на одного чоловіка, 90 крб на тиждень і маючи такого красеня, чому б ото і не жити-радіти?...

4.4.1967 р.

ТВОЇМ ШЛЯХОМ НЕ ПІДУ

Двоє друзів дуже сильно полаялись. Не бажаючи поступитись один перед іншим, перший другому відповів:

– Не турбуйся, я твоїм шляхом не піду.

– А я й не бажаю тебе бачити на своєму шляху,– ще більше шаленіючи,– відповів другий товариш.

ЗА ВЕРСТАТОМ

Після того, як майстер учням показав як треба працювати на верстаті, один учень тут же просить у майстра, щоб той дозволив йому самому зробити першу пробну деталь.

– А ти не дуже поспішай поперед батька в пекло.

– А я й не спішу, бо раніше однаково не встигну.

– А тобі звідки відомо, хто і куди раніше попаде?

– То ж свого батька я знаю краще від інших.

6.1.1969 р.

ВИПРАВДАВСЯ

Циганка у в’язницю принесла чоловікові передачу, в якій були настарцьовані шматки хліба та інше все, що вона встигла вициганити по дорозі до в’язниці. Циган взяв передачу, приніс в камеру, а коли розвернув перед арештантами, то стало якось соромно за таку передачу і він, ніби виправдовуючись:

– От клята міліція, весь хліб порізала, пістолет шукала.

с. Яблуньки, Київщина.

10.10.1959 р.

ДЕ ДІВСЯ КАРБОВАНЕЦЬ?

Четверо друзів зайшли в їдальню пообідати. А коли пообідали, то касир назвала ціну в тридцять карбованців. Друзі розрахувались і пішли. Та не встигли вони відійти і десяти кроків, як їх догнала касир і сказала, що вона їх обрахувала на п’ять крб. Вони взяли собі по одному крб. Куди ж дівався ще один карбованець?

7.1.1969 р.

ДВІ ГОЛОВИ

Хтось пустив пушку, що в нашому парку знайшли валізу у якій, ніби, то було – аж дві голови. Люду зібралась сила-силенна, а коли відкрили, а там – дві голови з оселедців.

ЩОБ БУВ СУП СМАЧНІШИЙ

Зібрались дві сусідки і перша до другої:

– Віддоки вийшла заміж, то і сексом ніколи займатись.

– Тебе що, чоловік не хоче чи примушує багато працювати?

– Та як прийду з роботи, та поки зварю суп гороховий, то він уже й спить.

– Тьху дурна. А я ото поставлю варить і до чоловіка. І поки суп вариться, то ми встигаємо… ще й повторити, а потім, коли сідаємо вечеряти – то і суп смачніший.

23.12.2009 р.