Мільйонери з порожніми кишенями

— Там! — показала Міке на екран. — Третій ліворуч… Я зразу його впізнала.

Шестеро голів повернулись до екрана. Так, там і справді був Філіп, статечний і стриманий, як завше, і тільки ледь нервова усмішка свідчила — він хвилюється. Хлопець сидів, мабуть, перед самісінькою камерою, бо очі його, хоч і здалеку, дивилися просто на друзів, на тих вимогливих друзів, що лишилися в Порт-Біу. Міке, невідривно дивлячись на Філіпа, повільно присунула стільці й запросила гостей сісти.

На екрані крупним планом показався диктор — усміхнений білявий молодик у смокінгу. [16]

16

Смокінг — піджак з чорного сукна з шовковими вилогами.

— Любі глядачі, близькі й далекі,— почав він, — ми зібрали перед вами семеро фіналістів нашого великого конкурсу «Вдвоє більше або нічого!». Сьогодні останній тур. Як бачите, всі вони — в окремих, засклених спереду кабінах. Вони не можуть спілкуватися один з одним і не чують жодного звука зовні. Але зі мною кожен із них з'єднаний осібним мікрофоном, і я чую кожного через репродуктор.

На екрані знову показалася сцена, сім вузьких, яскраво освітлених кабін з сімома конкурентами, що терпеливо очікували шквального вогню запитань. Шарлюн з приятелями нашвидку їх роздивилися: скраю сидів черевань, далі високий чолов'яга, худий, як тріска, далі Філіп, тоді голомизько, огрядний здоровило, бородань і врешті мосьє в чималих окулярах з високим чолом ученого в розкішному ореолі скуйовдженого, нечесаного волосся.

— Що може виграти Філіп? — спитала тихенько Сандрін.

— Не знаю, — відказала Міке. — Може, навіть цілий мільйон, коли вийде переможцем.

Шарлюн аж стенувся.

— Це неможливо! Перемогти всіх оцих дорослих чоловіків у нього нема ані найменшої надії.

— А може, й є: він уже пройшов усі попередні тури. Ось побачимо.

— Ну й потайний же він хлопець! — пробурмотів Фріске. — От бачиш, Шарлюнцю, першість у школі Порт-Біу все ж таки що-небудь важить!

— Тихо! — цитьнула Міке. Диктор повів далі:

— Ми поставимо перед фіналістами десять дедалі складніших запитань, щоб визначити переможця. А він матиме змогу або закінчити на цьому гру, діставши обіцяний виграш, або, коли схоче, продовжити її, подвоюючи виграш аж до мільйона.

— Мільйон! — здушено вигукнув Смішко. — От якби Філіп виграв!

— То мільйон опиниться в його кишені, а не в нашій, — злостиво прошепотів Шарлюн.

— Гадаю, що ні,— сказала Міке. — Адже Філіп — лицар Спільного Скарбу, а це щось для нього та важить.

— Увага! Ви готові? — спитав диктор в учасників конкурсу. — Нагадую — ми починаємо з двох тисяч франків! Почали! Запитання до номера першого!

Черевань завмер у бойовій поставі, нашорошивши вуха й прикипівши очима до молодика в смокінгу, який нараз прибрав загадкового вигляду сфінкса.

— Він, здається, подвоїв своє черево, — пирснула Сандрін. — Ще трохи, і кабіна вибухне.

— Скажіть мені, будь ласка, — виголосив сфінкс, — скільки крові за добу перепомповує здорове людське серце? Маєте дві хвилини.

Перед глядачами крупним планом з'явився великий годинник з секундною стрілкою, що оббігала циферблат, а тоді — черевань, який надимав щоки, напружено міркуючи у своїй скляній комірчині. З глядачевої зали долинав глухий гомін, чулися жарти, свистки й вигуки.

Черевань одкрив рота. Голос його, неприродно писклявий, пронизливо залящав у гучномовці.

— Е… е… сім чи вісім літрів! — видушив він.

— Номер один вибуває! — гукнув молодик у смокінгу.

— Одним менше! — тріумфував Рудик.

— Заберіть череваня! — гукнув Смішко.

— Номер другий! — оголосив диктор.

Він перевів стрілку хронометра на нуль і спитав те саме в худого, мов тріска, чолов'яги, який, бачилось, ще дужче зіщулився. Хронометр показав сто секунд, а він мовчав.

— Скажіть яку завгодно цифру! — посміхнувся сфінкс серед загального сміху.

— Сто літрів!

— Вибуваєте!

— Двома менше! — скрикнув Шарлюн — він аж тремтів, спостерігаючи цей незвичайний поєдинок.

Настала Філіпова черга. Шестеро лицарів затамували дух і мало не ткнулися носами в екран. Сфінкс ласкаво звернувся до наймолодшого фіналіста конкурсу й поставив йому те саме запитання. Хронометр зацокотів знову.

— Близько десяти тисяч літрів! — вигукнув упевнено Філіп. — Стільки ж уміщає цистерна ваговоза.

— Він з глузду спав! — простогнав уражений Фріске.

— Браво, юначе! — гукнув сфінкс. — Ви лишаєтесь на другий тур.

Злива оплесків прокотилася залою.

— Десять тисяч літрів! — проказав Рудик, повертаючись до Шарлюна. — Ти це знав?

— То все бридня! Хіба ж у моєму тілі вміститься десять тисяч літрів крові?

— Йолоп! — промовила Сандрін. — Йдеться про кількість крові, що її перепомповує серце. І то за цілу добу!

— Ану замовкніть, зараз відповідатиме здоровило.

— Оцей може влучити, — шепнув Смішко. — Він на взір тупак, але не варто покладатися на перше враження.

Здоровило за тридцять секунд дав точну відповідь: десять тисяч п'ятсот двадцять літрів. У залі засміялися.

Голомизько відповів зразу, як і Філіп. Бородань схибив і, ясна річ, вибув.

— Шкода, — промовив Рудик. — Він мені подобається.

Учений відповідав по-вченому, почавши з купи технічних подробиць. По ста двох секундах диктор нагадав:

— Швидше відповідайте! Наведіть остаточну цифру. Лекцію скінчите іншим разом.

Учений назвав правильну цифру на сто двадцятій секунді. Його вітали оплесками. Він лишився четвертим конкурентом. Сфінкс повернувсь до Філіпа:

— Ви згодні подвоїти?

— Так, — відповів Філіп.

— Ще б пак, — недобре всміхнувся Шарлюн. — З двома тисячами недалеко поїдеш.

— Друге запитання! — виголосив сфінкс. — Тепер трохи математики. Яке найбільше число, що його можна виразити трьома цифрами.

Тінь розгубленості промайнула в Філіпових очах, відтак він опанував себе.

— Дев'ятсот дев'яносто дев'ять! — підказав йому Смішко.

— Це не так легко, — промовив Шарлюн. — Таке нікчемне запитання — не що інше, як пастка.

Стрілка хронометра оббігла циферблат. Філіп одкрив нарешті рота:

— Це цифра дев'ять, піднесена до дев'ятого степеня, що його так само піднесено до дев'ятого степеня.

— Браво! — вигукнув сфінкс. — Ви виграли чотири тисячі франків.

Зала несамовито плескала в долоні.