Маруся Богуславка

Прислужниці потроху розходяться; за ними оддалі два шляхтичі.

Мурза. Можна подивитись і тут, коли твій язик був хоч на час у приязні з правдою.

Жид. Ой вей, не те що в приязні, а у шлюбі!

Мурза. Слова твої долітають до мого вуха...

ВИХІД ІІ

Два шляхтичі, змовляючись, виходять наперед.

Голоси. Гей, жиде!

Жид. Зараз, до послуги! (Біжить.)

Мурза. О аллах!.. О Магомет! Відбери у мене десять гурій на небі, та дай мені цю джаурку!!

Шляхтич другий. А що ж ти, шельмо, не бавиш нас?

Жид. Служу панству чим можу...

Охрім. То співай і танцюй!!

Жид. Який у мене, вельможний пане, спів? Мій тателе мав голос товстий, а моя мамеле тандитний, а як зложили докупи, то вийшло таке, що не варт його й слухати...

Сміх.

Таке, що нехай йому абищо, та й уже! А танцювати моя мамеле раз спробувала, так патинками так ударила тателе, що він, жвиняйте, присів і довго не міг встати.

Всі регочуться.

Охрім. Та й мудра ж твоя мама!

Жид. А чим я винен? Хай краще панни заспівають і потанцюють.

Шляхтич другий. Ні, ні! Ти, жиде! Не то канчуками! (Встає від столу.)

Жид (скорчився). Зараз, зараз! Не турбуйтесь, пануню! (Співає й пританцьовує, музика приграє.)

Я жидочок зер хороший,

Тільки б треба більше грошей:

До послуги я панам...

За дукати все віддам!

Ой вей! Лапсердом!!

Скачи, враже, як пан каже,

І задком, і передком

Перед паном Федірком!

Ой, геп, гоп!! (Танцює.)

Маю Хайку балабусту

І перин до лиха.

Ох і вей, на шабаш з нею -

Що за мила втіха!

Ой вей! Лапсердом і т. д.

Маю діти слічні, дивні,

Чесні, як у Лота: [5]

Дам котрому в руку гривню -

5

– Маю діти... чесні, як у Лота...
– Лот - біблейський персонаж, що нібито жив у Содомі, приреченому богами на знищення за гріховність його жителів. Тільки Лота з дружиною та дочками ангели вивели з міста. Дружина Лота по дорозі загинула за непокору волі богів. Лот з дочками оселився в печері. Його дочки, вважаючи, що тільки вони з людей залишились живими, ради продовження людського роду вступили з батьком в кровозмісний зв'язок.

Вишахрує злота.

Ой вей! Лапсердом і т. д.

Пани. Ха-ха-ха! Віват Хаїму! За його кошти венгжини!

Жид. Ох, сповняйте кубки!

Пани (чoкаються). Кохаймося!!

Всі (співають)

Поки кров не прохолола,

Кохаймося, пиймо згола,

Щоб позбутись всяких хмар,

Засипаймо серед чар.

Гей, красуні любки,

Нам сповняйте кубки,

Щоб по вінця грало,

Щоб нас все кохало!

Віват!!

Другі (підспівують)

Гей, панове, ставте,

Часу-но не гайте.

Золото преслічне

Аж кишені тисне...

Віват!!

Жид. Уф! Уф! Ледве ходить дух! Трохи не вскочив у лихо, аж по нікуди... по самий гугель... (До мурзи.) Отой товстий пан програвся... а має слічні коні... Ой! Змії! Ходи, мій ясний світе, до тієї кімнати, а я туди запроваджу пана...

Мурза (встає). Ходім.

Жид(проводячи). Ой-ой-ой! (Зітха, й до пана.) Вельможний пане, ясний мурза чекає...

Шляхтич перший. А? Зараз! (Пішов.)

ВИХІД ІІІ

Ті ж і Сохрон з Степаном.

Степан

Ну-ну, весна!.. От, сперіщив дощ... Як хлюща!

(Обтрушує кобеняк.)

Сохрон. А ти й розкис?

Жид вертається.

Степан

Не бійсь, не медяник.

А все ж охляв і дрижаків наївся,

Бо в животі сухісінько. (До жида.) Герш-ду!

Мерщій усип скаженої два кухлі,

Та доброї!

Жид (підбіга)

Вельможний пане, вмить!

(Маха на дівчат і опоряджа стіл, де сидів мурза.)

Сохрон

Найперш біжи та коням дай оброку,

Опоряди й постав під накриття!

Жид

Вмить, пане!.. Гей! (До прислужника.)

Ясновельможним корець

Горілки дать із бочки, що в кутку,

І привітать! (Вибіга в сіни.)

Панна перша (гостро усміхнулась і побігла)

Гостей ми пишних раді

Удовольнить.

Степан (розправляється і весело оглядаючись)

Ну, богові хвала,

Що з степу нас накерував до корчми.

І тепло тут, і весело,- люблю! (Сіда.)

Сохрон

Та що й казать! Де гра, питво й жонота,

Ти б і днював...

Степан

І ночував би навіть,

Як ось і тут!

Сохрон

Ну, брате, не звикай:

Пробудемо малу ми тут годину,

Поки оброк...

Степан (збентежено)

Та що ти? Схаменись!

У глупу ніч... у хлющу в степ рушати?

Удень надбаємо ми наш прогай!

Сохрон

Та зроду ні! Й хвилини не прогаю,

І в корчму сю не завернув би я,

Коли б, на гріх, не підупали коні...

Степан

Та не шалій! Чи ж Богуслав за морем?

Достанемось без похапу на шлюб;

За день і Буг, за ним Ятрань, Синюха,

А там і Рось, і славний Богуслав,

Де мешкає сестра моя Маруся.

Сохрон

Де сяє мій єдиний в світі рай!

Жид (до себе)

Ага! Вони!!! На руку мов ковінька.

(Підходить до мурзи.)

Степан

Який там рай дівоча красота?

Ударив дощ, обвіяв гострий вітер -