Нірвана, або Also Sprach Zarathustra

Від естетичного екстаза.

Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили,

Послухавши ті лагідні балади,

Робилися, як ніжні гімназістки.

І замість м'яса — білі хризантеми,

Жували, обливаючись сльозами…

Йорік.

Чого, ти, ходиш тут, розпусний старець,

І заважаєш нам робить свящєннодєйство?!?

Дрочи! Інакше ми з тебе здеремо

Твою мохнату шкіру зашкарублу

І будемо вмакати м'ясом свіжим в вапно безжалісне!

Літр.

Колись, у сраку я п'яний,

Я виїбав стару дебільну хуну,

Мандрівницю безумну. Я сіфона

Від неї підхопив і лікувався

У Баден-Бадені на водах мінєральних.

Її синка віддав в дебільну школу

К дєгєнєратам на харчі казенні,

І в циркове училище по блату пристроїв,

Шоб на блазня він учився.

І той потворний мій сперматозоїд

Розрісшийся в горбатого урода,

Зробив-такі, кар'єру нехуйову!

Діти-діти! Ці квіти лісові благоуханні,

Шо щастя нам дають!..

Я їх їбати завжди любив! Бо приносити

Радість цій формі безкорисній -

Це крєдо моє творчє.

Любий сину! Іду сюда, урод талановитий!

Я темпераментно їбати тебе буду,

Шоб ріс ти здоровенький і неглупий!

Літр біжить до Йоріка з явним наміром його виїбати. Наляканий Йорік кида в Літра тронними подушками. Цю веселу буфонаду обриває грізний окрік Гонерільї, шо щойно прийшла разом з сестрами.

Гонерілья.

От бач, як розважається, проклятий!

А ми чекати маємо на кашу,

Голубки три голодні сизокрилі!

Ти, йобнутий папаша! Скіки

Ждати тебе ми будем, поки ти

Склопосуд здавати будеш?

Літр.

Любі мої дітки! Ви почекайте трохи поки брата

Я вашого їбати буду сумно,

Пригадуючі юність романтичну!

(Говорячі се, Літр здирає з Йоріка галіфє.)

Йорік (несамовито верещить).

Рятуйте, сери добрі! Підараса

Із мене хоче Літр зробить їбучий!

Мєнт набрасується на Літра ззаду і прийомом самбо закручує йому руку за спиною. Заарештованого у такий спосіб Літра осмілілі сери пиздять шваброю.

Йорік.

Ага-а! Спіймався, хтивий павіане!

Ми кару лютую придумаєм тобі

За всі твої паскудства!

Блядовитих дівчат твоїх розріжем на шматочкі

І будем годувать, шоб ти сказився,

Тими частинами їх курв'ячого тіла!

Гонерілья (налякано).

Нема нічого спільного між нами.

Я бачу в перший раз цього маньяка.

Рейгана.

Я теж його не знаю, мій королю!

Але Корделія частенько з ним їблася!

Корделія.

Їблася, так і шо? Їбеться гніда,

Їбеться вош і бабка Степаніда!

Я помилялася в світогляді своєму. На мене вплинула розпуста буржуазна.

Але тепер, осяяная сяйвом ідейного прозріння,

Я дрочити буду сумлінно Англії на користь. Я на пизду краплину валєр'янкі кокетливо налью,

А потім кицю пущу лизать полєзноє лєкарство.

Рейгана і Гонеріл'я.

І ми! І ми!

Йорік.

Хвала жіноцтву!

Всі сери кричать «Ура!», радіють і на радощах плачуть. Ніким не помічений до тронного залу тихо крадеться Привид. Книгу «Тімур і його команда» він держить в зубах, а руками тягне за роги старого вонючого цапа. Він нишком підкрадається до Літра і з усією силою пиздить його книгою «Тімур і його команда» по голові. Від несподіваного удару всі охуєвають.

Привид.

Ха-ха-ха-ха! Гадали, шо я мертвий,

Трясу мудями в пеклі потойбічнім!?!

А ви — горілочку п'єте і баклажаном солодким снідаєте.

Дурні пацаваті! Я вічно буду жить,

Бо не буває таке, шоб Привида хто-небудь запиздячив!

Це вам усім піздєц настане скоро!

Ха-ха-ха-ха! Ги-ги! Ням-ням-ням-ням! Я цапа вашого пиздячив по дорозі,

Я мордував і в ніс його, і в рота!b Тортури охуєннії придумав для вас.

Я на йому тренувавсь!

Цю неприємну похвальбу раптово нарушає цап. Дико мекнувши, він пиздить Привида рогами в сраку. Привид пада мертвий.

Літр.

Оце, герой, товариш бородатий!

Я пропоную його на посаду мілорда-канцлєра!

Йорік.

Замовкни, пиздоболе, це — провокація!

Твій цап — шпигун німецький!

Він показав дорогу супостату до штабу нашого.

Йому й тобі — піздєц!

Корделія.

Я пропоную в гандона їх засунуть, мій королю!

У мене є гандон із Сінгапура,

Чи, може, із Ганконга, еластичний!

У нього і бугай залізти зможе.

Ми зверху їх зав'яжемо, а самі -

Дивитись будем на тортури страшні

Через резину світлу і прозору!

Корделія вийма з пазухи гандон і надуває його до потворних розмірів. Починає тихо грать баян. Під звуки баяна Літра з цапом зав'язують в гандон. Деякий час гандон сам плигає по сцені і мекає, потім застигає на місці. Тихо звучить мєлодія «Падмасковниє вєчєра».

Йорік.

Накрилася пиздою та епоха,

Шо взад тягнула нас.

Рейгана.

Я присягаюся віддать життя своє на користь людству!

Я буду грамоті учить, а не паскудству!

Гонерілья.

Я в авіацію піду. І буду пиздить

На дельтаплані бистрому шпіонів!

Входять два жлоби. Вони несуть картину «Три богатиря». Картина страшна і велика, нести її жлобам важко. Несподівано картина виривається у них із рук і, як хвиля цунамі, припизжує усіх.