Несподівана вакансія

— І головний аргумент, що потрібно турбуватися про таких, як Кристал Відон? — спитала старша жінка на ім’я Бетті з другого кінця столу.

Парміндер завжди відчувала до неї відразу.

— Головний аргумент, що мешканці Полів — невід’ємна частина нашої громади, — відрізала вона.

— Вони вважають себе ярвілцями, — втрутився фермер. — Завжди вважали.

— Чудово пригадую, — додала Бетті, — як Кристал Відон штовхнула якусь дитину в річку під час прогулянки на природі.

— Неправда, — сердито заперечила Парміндер, — це було на очах у моєї доньки… двоє хлопців побилися… але не це важливо…

— А я чула, що це зробила Кристал Відон, — стояла на своєму Бетті.

— Вас дезінформували! — сказала Парміндер; власне, не сказала, а закричала.

Усі були шоковані. Вона й сама була приголомшена. Її крик луною відбився від старих стін. Парміндер ледве проковтнула слину. Вона похилила голову, втупившись у порядок денний, і почула десь позаду голос Джона.

— Краще б Баррі розповів про себе, а не про ту дівчину. Йому дуже багато дала школа Святого Томаса.

— Біда в тому, що на кожного такого Баррі, — мовила інша жінка, — припадає купа бандюг і хуліганів.

— Вони належать Ярвілу — і все, крапка, — додав якийсь чоловік.

— Неправда, — заперечила Парміндер, зумисне не підвищуючи голос, але усі враз принишкли, чекаючи, коли вона знову зарепетує. — Це просто брехня. Гляньте на Відонів. У цьому вся суть статті Баррі. Ця родина віддавна мешкала в Пеґфорді, але…

— Вони переїхали в Ярвіл! — втрутилася Бетті.

— Тут їм просто не було де жити, — відрізала Парміндер, намагаючись опанувати своє хвилювання, — ніхто з вас не хотів, щоб розбудовували околиці містечка.

— Вас там не було, перепрошую, — сказала Бетті і її щоки вкрилися рум’янцем. Вона демонстративно відвернулася від Парміндер. — Ви не знаєте нашої історії.

Усі почали говорити одночасно. Зібрання поділилось на кілька групок — кожен доводив своє, і Парміндер нічого не могла зрозуміти. У горлі їй пересохло, вона не наважувалась підняти очі.

— То, може, проголосуємо? — перекричав усіх Говард, і в залі знову запанувала тиша. — Хто за те, щоб довести до відома окружної ради бажання Пеґфорда змінити адміністративні межі й вивести Поля з-під нашої юрисдикції?

Парміндер стисла на колінах кулаки, вп’явшись нігтями в долоні. Всюди довкола неї зашелестіли рукави тих, хто піднімав догори руку.

— Чудово! — вигукнув Говард, і його радісний голос переможною луною відбився від склепіння зали. — Ну, тоді я складу разом із Тоні й Гелен попередній проект заяви, ми розішлемо його всім для ознайомлення, а потім передамо далі. Прекрасно!

Кілька членів ради заплескали в долоні. У Парміндер перед очима все попливло, і вона щосили закліпала. Дивилася в порядок денний і нічого не бачила. Раптом у залі стало так тихо, що Парміндер наважилася підвести голову. Говард так розхвилювався, що мусив видобути свій інгалятор, і більшість членів ради співчутливо за цим спостерігали.

— Ну, гаразд, — прошипів, ховаючи нарешті інгалятор, розчервонілий і вдоволений Говард, — якщо ні в кого немає зауважень, — він зробив секундну паузу, — пункт дев’ятий. «Белчепел». Тут Обрі теж має для нас інформацію.

« Баррі не дозволив би цьому статися. Він би сперечався. Він би розсмішив Джона і схилив би його на наш бік. Краще б він написав про себе, а не про Кристал… Я підвела його».

— Дякую, Говарде, — мовив Обрі, і в Парміндер знову зашуміло у вухах; вона ще сильніше вп’ялася нігтями в долоні. — Як ви знаєте, нам доведеться доволі радикально скоротити фінансування на окружному рівні…

Вона закохалася в мене, і щоразу, коли мене бачила, майже не приховувала цього…

— …і один із тих проектів, на який нам варто звернути особливу увагу, — це наркоклініка «Белчепел», — вів далі Обрі. — Я вирішив виступити з цього приводу, адже, як ви знаєте, будівля належить нашій парафії…

— …а термін оренди завершується, — підхопив Говард.

— Саме так.

— Але ж кому потрібна ця стара будівля? — озвалася з другого кінця столу колишня бухгалтерка, що вже була на пенсії. — Я чула, що вона в жахливому стані.

— О, я впевнений, що ми знайдемо нового орендаря, — спокійно мовив Говард, — але йдеться про інше. Нас цікавить, наскільки клініка взагалі ефективна…

— Це навіть не обговорюється, — урвала його Парміндер. — Місцева рада не може вирішувати, корисна ця клініка чи ні. Ми не фінансуємо її роботу і не несемо за неї відповідальності.

— Але ми — власники будівлі, — відповів Говард, усе ще з посмішкою і нарочито ввічливо, — тому я думаю, що цілком природно обговорювати…

— Якщо ми хочемо розглянути інформацію про діяльність клініки, то тут дуже важливо, на мою думку, отримати збалансовану картину, — мовила Парміндер.

— Я дуже перепрошую, — втрутилася Шерлі, змірявши поглядом Парміндер, — але чи не могли б ви не перебивати голову ради, докторе Джаванда? Страшенно важко вести запис, коли люди перекрикують одне одного. Ой, а це ж тепер я й сама перебиваю, — додала вона посміхнувшись. — Перепрошую.

— Я припускаю, що рада й далі хоче отримувати прибуток з цієї будівлі, — сказала Парміндер, не зважаючи на Шерлі. — А наскільки мені відомо, ще жоден потенційний орендар не стоїть у черзі за нею. Тому мені цікаво, чому ми взагалі розглядаємо питання про припинення оренди клініки?

— А там нікого не лікують, — втрутилася Бетті. — Там просто дають ще більше наркотиків. Я була б щаслива, якби ми її позбулися.

— Нам доведеться зробити деякі непрості рішення на окружному рівні, — сказав Обрі Фаулі. — Уряд планує заощадити понад мільярд на місцевому врядуванні. Ми більше не можемо надавати послуги в попередньому обсязі. Така реальність.

Парміндер просто втрачала терпець, дивлячись, як її колеги з ради поїдають очима Обрі, як впиваються його глибоким басом, як схвально кивають у відповідь на кожне його слово. Вона чудово знала, що дехто з них прозиває її Безнадійдер-Бандою.

— Дослідження показують, що нелегальне вживання наркотиків зростає під час економічних спадів, — сказала Парміндер.

— Це їхній особистий вибір, — заперечила Бетті. — Ніхто ж їх не змушує приймати наркотики.

Вона роззирнулася, шукаючи підтримки. Шерлі усміхнулася до неї.

— Нам іноді доводиться робити дуже важкий вибір, — промовляв Обрі.

— Отже, ви собі спільно з Говардом, — урвала його Парміндер, — вирішили, що можете ось так просто прикрити клініку і викинути її з будівлі на вулицю?