Планета Х
Шрифт:
Зовсім без вагання, все – тобі, тобі,
За твої чудові, за чорняві брови,
За найкращу посмішку, очі голубі.
Бо набридло розум тратить на ідеї,
І не мати щастя власного в житті,
Краще без ідеї жити в білім світі,
Та зустріть ідейну на своїм путі.
19.10.1961 р.
ЖИТТЯ НАВЧИТЬ
Можливо й ти безсонними ночами,
Або прокинувшись раненько до зорі,
Будеш шукати сонними очами
Своїх
Можливо, так нікого й не знайшовши,
Ти засумуєш більш, як будь коли,
Може тоді й про мене ти згадаєш,
Але мене до себе вже не жди.
Бо там де був – залишилися вірші,
Бо вирішив, усе своє роздать,
Бо все, що ніс тобі, те розхватали інші,
Бо більше вже не міг все те держать.
25.11.1961 р.
ТИ ВИХОДЬ!
Ти виходь, дівчинонько,
В поле до калиноньки,
Ти виходь тоді:
Як вечірня зіронька,
Там, де наша річенька,
Заголивши ніженьки –
Миється в Дніпрі.
6.6.1961 р.
КОЛИ ЩЕБЕЧУТЬ ДІТИ…
Як верби з травами шумлять
І поруч з вами ваші діти,
То як же можна не співать? –
І як же можна не радіти?
6.6.1959 р.
НІЧОГО НЕ ЖАЛІЙ!
Луковській В. П.
Для щастя власного в житті
Нічого не жалій,
І з тих, хто стане на путі,
Ти глузувать не смій.
Не смій із власних почуттів
Глумитися в журбі,
Бо то найбільший гріх в житті
Буде лише тобі.
Не слухай тих, хто запевня,
Що можна вік прожить,
Як вийти заміж навмання
І мужа не любить.
То не життя, Валюша, вір,
То гнів людський, то крик,
Що буде бавитись без мір
Як, над козою, бик.
Тоді побачиш, вас обох
І небо прокляне,
За те, що в полі, де горох,
Колись він стрів тебе.
І ти побачиш, що і муж,
Проживши рік чи два,
Не взнавши щастя у житті,
Другі скаже слова.
Обдумай все! Тобі з ним жить,
Нащо тобі ті люди?
Людям, аби горілку пить
І дертись на всі груди.
Ти будеш з ним. Люди підуть,
Й ні брат тобі, ні мати
Дівочих сліз твоїх не здмуть,
Та й звідки їм те знати?
Звідки їм знати, що тобі,
В твоїх очах дівочих –
Давно вже очі голубі –
Яких ти ждеш щоночі.
23.10.1961 р.
МОЯ ЮНІСТЬ
Луковській В.П.
О! Якби ти знала, що в моєму серці,
Що в думках юначих коється всі дні,
Ти б мене ніколи не колола перцем,
Й вічно б посміхалася,
киценько, мені.Серце в мене стало черстве, як шкоринка,
Жалю ні до кого в ньому вже нема,
Бо душа холодна, як з піском торбинка,
А тому й лютує, як лиха зима.
Ти не знаєш, мила, що мене тривожить,
Чому я похмурий, як зимовий день,
Чом ходжу-тиняюсь, і ні з ким не знаюсь,
І сумую, ніби зірваний жень-шень.
Юність відшуміла, як хліба весняні,
І літа рахують мій давно кінець.
Ти не знаєш, мила, чом душа марніє,
То ж нехай підкаже цей хоч папірець.
Що? Чого я хочу? Кого виглядаю?
І невже я щастя й справді зможу дать
Тій, що невідступно я про неї мрію,
Ту, яку так хочеться вічно цілувать.
Я сміюсь порою, йдучи по бульвару,
Ніби божевільний, без причин і мір.
Люди стороною... кажуть: Бог з тобою!
Христяться побожні і втікають, – вір.
Сам того не знав я, сам того не бачив,
Просто, раз знайомий випадково стрів,
І на подив власний, випадок не гласний
Він мені, як брату, мила, розповів.
Що зі мною сталося, що з мене лишилось?
Ой, незряча юність! Суперечки, гнів.
Правда, людська правда, радісна і славна,
Вічно з мене хлюпала, як вода із гір.
Обізвись, бо більше вже шукать не в силах,
І не в силах більше я себе тримать,
Бо і так зосталась не душа, а жалість,
Та тобі не знаю, як про це сказать?
Від думок про щастя зовсім збожеволів,
По ночах питаю, що його робить?
Як надалі жити, чи тебе любити?
Чи узяти палицю і себе побить?
Бо забуть не в силах, так говорить серце,
Так говорить розум, ніжні почуття,
Бо у них єдина вся моя надія,
Щастя, справедливість й зміст мого життя.
За любов, за щастя варто поборотися,
А, можливо, навіть й не доспать ночей.
Якщо вить не хочете вовком на болоті,
Й сумувать ночами без отих очей.
Очі ви дівочі, як волошки сині!
Ви неначе мрія: тут були й нема.
Де ж дівались чари із твоєї скрині
Ті, які для мене, ніби берегла?
28.10.1961 р.
ЗАВЖДИ З ТОБОЮ
Серце без серця – душа не на місці,
Звідки ж чекати тебе або вісті?
Ти на одному кінці, я другому,
Все ж відчуваю тебе в світі цьому.
Хочеться ближче до тебе підсісти,
Взяти тебе, обійняти і «з’їсти»,
Довго дивитись, мовчать до безтями,
Поки твій погляд заграє вогнями.
Поглядом, мила, тебе я цілую,
Навіть тепло твоє з відстані чую.
Хочеться, люба, тобою дихнути,
Тільки боюсь, як завжди, ворухнутись.
2.12.1961 р.
ЕНЕРГІЯ КОХАННЯ