Планета Х
Шрифт:
Крадеться за дівкою тою молодою.
Грає мандаліна, про літа голосить,
Під вербою Місяць щось в дівчини просить,
А вона хіхікає, і не проти б дати,
Але хто ж дитинку буде доглядати?
От чому голосить в лісі мандаліна,
В час, коли хіхікає під вербою Ніна.
27.2.1960 р.
ТІЛЬКИ ЦІЛУЙ
Я приїду, як розквітне вишня у садку,
І тоді тебе зустріну зіроньку свою.
Сядемо, як ми сиділи, серед
І тоді мене як хочеш, скільки хочеш – «муч».
І тоді роби, що знаєш серед пальм і туй,
Я мовчатиму, коханий, тільки ти цілуй!
10.5.1960 р.
МРІЙЛИВО ЗОРІ ЗАГЛЯДАЛИ
Чи я любив кого – не знаю,
Чи може думав, що люблю,
Тому сиджу і виглядаю,
Я й досі зіроньку свою.
Щоб соловей не спав до ранку,
Йому пісні свої складав,
І щоб співав їх на світанку,
Поки тебе я дожидав.
Мрійливо зорі поглядали,
Мабуть, всю ніч на Ірин пень,
Туди, де голосно співали,
Сільські дівчата про Ірпень.
Ріка туманом підіймалась,
Із кучерявих берегів,
І, мов на когось задивлялась,
Із-під своїх кошлатих брів.
А з-за ліщини йшла дівчина,
І посміхалась знов, і знов,
Ото якраз на тому місці
З нами і стрілася любов.
3.11.1961 р.
ПІСНЯ, ЯК ХЛІБ
Я люблю свій край, як травень –
Серцем, ніжністю душі,
Як шепочуть в лузі трави,
І сміються камиші.
Я люблю свій край, як пісню –
Серцем, помислом мети,
Моя пісня – юна, дужа
Над всім світом пролети.
Пролети, пролинь, просурми,
Щоб в людей загрався хміль,
І щоб в кожній їхній хаті
Були вічно – хліб і сіль.
Пролети, де не літала
Жодна пісня на Землі,
Аби люди всі співали
Як в дібровах солов’ї.
11.5.1961 р.
ОЦЕ ТАК ПЕРЕМОГА!
Ти не така була в той вечір,
Коли були ми в Ірпені,
І на мої схилившись плечі,
Весь час шептала щось мені.
В той вечір ти уже палила,
Й мені сказала: я – твоя.
А я ж таке було дурило,
Що й ще сміюсь із себе я.
І хоч душа до тебе рвалась,
І рвався мій до тебе біг,
Але, якщо сказать відверто,
Себе в той вечір – переміг.
27.11.1961 р.
ЩОБ БУТЬ МОЛОДИМ
Я не хочу, щоб дні пролітали
Просто так, якщо можна сказать,
А тому, як у вулику бджоли,
Я старався завжди працювать.
Я хотів молодим буть душею,
А якщо вже старим – в навчанні,
І завжди міг пишатися Тою,
Що вона не старіє в мені.
Хочу я, щоб моя Україна
З
кожним днем молоділа завжди,І щоб нас об’єднала Планета,
І всі люди щоб дружньо жили.
9.5.1961 р.
БАЖАННИЙ ГІСТЬ
Що значить бути інженером?
Це не простим робітником!
А мати справу із папером,
А не з якимсь там молотком.
Це значить – туз козирний в тебе,
А не якась трефова шість,
І ти, де треба, і не треба,
Для всіх людей – шановний гість.
15.5.1961 р.
Я ЛЮБЛЮ
Я люблю й любити буду жінку лише ту,
Що як гляне – серце в’яне, ходить по мосту.
Я люблю, бо лише в неї є отой патент,
Який серце відкриває у любий момент.
Я люблю, бо очі в неї, ніби дві зорі,
Які світять і на Землю, і до зір з Землі.
Я люблю, бо лише в неї є запас вогню,
Той, що може оживляти душу він мою.
Я люблю, бо голос в неї кличе жить і жить,
І не певен, що без неї зможу вже прожить.
Я люблю й любити буду той дівочий стан,
На який, якщо погляну, в серці – ураган.
14.6.1960 р.
ЧОМУ ТАК БОЛЯЧЕ?
Чому так боляче на серці,
Немов попав в якийсь я рів?
Друзів, як зір у небі яснім,
А закадичного не стрів.
Видно, коли родила мати,
Чорти раділи геть усі,
Що зможуть задовго до смерті
З моєї тішитись душі.
Але не вдасться – запевняю! –
Крові живучої попить,
Бо серце те, яке кохає –
Його ніким не покорить.
16.10.1960 р.
БУРЯ УВІРВАЛАСЬ
Засміялась, й ніби в душу буря увірвалась,
Сколихнула моє серце й тут же десь сховалась.
Став до всіх я придивлятись, ніби кіт у просі,
Став чомусь людей лякатись, хоч люблю їх й досі.
Засміялась, повернулась і пішла в ліщину,
Тільки я її проводив поглядом у спину.
І чим більше я дивився на дівочі ноги,
То тим більше відчував я ніжної тривоги.
Трахону, мабуть я грушу, що гіллями гнеться,
Може й вам комусь у душу буря увірветься.
20.5.1961 р.
ТИ НЕ ТАКА, ЯК ІНШІ
Ти ідеш, ти стоїш, ти чекаєш
Де шумить не змовкає комиш,
І на мене з-під брів поглядаєш,
Ніби сіренька мишка, й мовчиш!
Чому очі твої темно-карі,
Ніби зорі на небі горять?
Чи шукають собі іншу пару,
Та не можуть ніяк розшукать.
Бачу ніжності в них ціле море,
Сотні роздумів, тисячі дум,