Планета Х
Шрифт:
Нехай працюють, не волинять.
І, якщо чесно всім сказать,
Вони для того і родились,
Щоб вас – чарівних – розважать.
Бо почуття дані людині,
Щоб ними душу солодить,
Отож, і кланяйсь їм віднині,
Й радій, що хочуть вас любить.
Брехня! Не вірю, що не хочеш,
Бо знаю точно – хочеш жить,
Бо не підскубувала б брови,
Щоб не хотіла ти любить.
По днях перуки б не крутила,
В міні-спідничці б не пішла,
Якби життя ти не любила,
Якби одною буть
Брехня те все, що говорила,
Бо небо – вічно голубе,
І не мене ти обдурила,
А обдурила ти себе.
Якщо ховалась від кохання,
І не бувала ти в гаю,
Щоб хтось не вліз в ту Божу скриньку
Де носиш радість і біду.
Бо надто дуже вже боялась,
Що взнає все це твій папан,
То ж краще ти іди в чорниці,
І бережи свій ураган.
А тих, які життя бояться,
Я б посадив всіх в «чемодан»,
І хай самі там веселяться,
А разом з ними їх папан.
Люди! Не все ви вірте, що говорять,
А трохи думайте й самі,
Адже живуть ще мухомори
На вигляд ніжні й надто злі.
Росте на світі ще й шипшина,
І кропива, і лобода,
Тому працює та машина,
Що називається «БІДА».
Існує в нас ще скільки хочеш –
І павуків, та ще й вовків,
Які полюють ніч на здобич,
А вдень нагадують братків.
Отож й про це ви пам’ятайте,
І незавжди всім довіряй,
А трохи й свій ви розум майте,
Як хочете попасти в рай.
24.11.1966 р.
НА ДВОРІ ОСІНЬ
Уже давно на дворі осінь,
Ну, а тебе нема ще й досі.
24.9.1973 р.
ВИ ДАЙТЕ СЬОГОДНІ!
Можливо тіло й постаріє,
І посивіє борода,
А от душа все більш світліє
Хай би хоч там яка біда.
Проте, яка від того користь,
Як слава прийде вже тоді,
Якщо мене й моїх потомків
Уже не буде на землі?
І що із того, що колись,
Хтось людям скаже: ним гордись!
Бо невідомий цей «піїт»
Тягнув із прірви цілий СВІТ,
І, дивлячись на наше небо,
Думав про всіх він, як про себе.
29.11.1966 р.
НА СТАВКУ В ОБУХОВІ
Як купались на ставку ми в Обухові,
Там зустріли ми красунь вдвох з Андрухою,
Подивились ми на них – підсідаємо,
Ніби їх давним-давно ми вже знаємо!
Почесали ми затилки, довго думали,
Та толкового нічого – не придумали.
Вже і Сонце над горою приземлилося,
Тільки щастя нам в той вечір не судилося.
Десь і карти в нас взялися, мов приманочка,
Потім лише ми узнали, що одну звуть Танічка.
А коли роздали карти ми тим панночкам,
То за картами
ми взнали, що і друга – Танічка.Вже і радість, мов весна, нас осяяла,
Тільки Таня та і друга, мов – розтанула.
28.6.1966 р.
Я ІДУ, ІДУ...
Я іду, іду, іду
В сторону до річки,
Як Оксану не знайду,
Піду – до Марічки.
29.9. 1973 р.
ПЛАНЕТА ІКС
Мої ріднесенькі земляни,
Це я звертаюся до вас,
Не будьте ж ви, як ті «бажанні»,
Що в кріслах «думають» про нас.
І це потрібно пам’ятати,
Що бомби атомні не ті,
Які спалили Херосіму
В останній світовій війні.
Тому давайте пригадаєм
Життя і смерть планети Ікс,
Яка була нам, як сестрою,
Поки з’явивсь там комуніст.
А як було? Давно страшенно,
Коли і нас ще не було,
Жила і ще одна планета,
Яку, як м’ячик, рознесло.
А як було? Жили там люди,
Якщо їх можна так назвать,
Які створили стільки зброї,
Що вже й не знали, де дівать.
І стільки бомб тих натворили,
Оті, так названі, пани,
Що всю планету розвалили
Разом із тими, що жили.
Й коли ми бачимо, що з неба
Летить до нас метеорит,
То старші люди так і кажуть,
Що, мов помер якийсь бандит..
Отак наказує тих доля,
І так у світі буде всім,
Хто народився руйнувати,
І убивати Херосім.
О, ви правителі бездарні,
Та будьте ж, врешті, ви людьми,
Тоді і вас лякать не стануть
Такі ж недоумки, як ви.
Товариші, мої земляни,
Якщо із вас кто хоче жить,
То сійте жито і пшеницю,
А бомби нічого творить.
8.12.1966 р.
ЛЮБОВ І ГІПНОЗ
Як поглянув на дівчину,
Так очима і прилип,
А вона іде, сміється,
Як по вулиці Пилип.
Як відійду, ніби – пава,
А підійду, як – оса,
Й верещить ота лукава,
Як погане порося.
Й щоб ви їй не говорили,
Вічно йде вона в штики,
Не людина, а горила,
А попробуй щось скажи.
А попробуйте, щось проти
Тому чуду ви сказать,
То закриє так вам рота,
Що й забудеш, як вас звать.
Отака вона та діва,
А ще кажуть, що жінки –
То найкращий витвір світу...
Звісно, після – сатани.
22.5.1961 р.
БІЛЕ ЩАСТЯ
Я йшов додому із роботи
Через садок, де ріс паслін,
І так хотів знять з тебе боти,
Щоб доторкнутись до колін.