Планета Х
Шрифт:
А ти, нацупивши спідничку,
Тут же зробила свій уклін,
Що всі, немов до чарівнички,
Прилипли до твоїх колін.
О, як тоді хотів підкрастись
До тебе, люба, я в той гай,
І обійнять те біле щастя,
Що обіцяло вічний рай.
І, як спаде роса у полі, –
Віднести в свіженький покіс,
І там тебе, у білій льолі,
Всю цілувати з ніг до сліз.
8.7.1964 р.
ЛЕКТОР
Присв’ячую
Найкращому товаришу
Мене навчали в школі мислить
І свій навчали розум мать,
А потім ті думки десь зникли
І ледве стали виживать.
Нас в школі вчили працювати,
І менше ляпать язиком,
Це повторяв мені і тато
Частенько разом з батогом.
Нас в школі вчили всіх любити,
Та в першу чергу тих людей,
Яких давно тре’ було вбити.
З-за догматичних їх ідей.
Я пам’ятаю, як з району,
Лектор приїхав у село,
І став нам лекцію читати,
Що жить ми будем, як в кіно.
Що комунізм то – грізна сила,
Що люди рівні на землі,
І жити будемо, як в казці,
І про космічні кораблі.
Тоді ніхто не знав з нас правди,
Й кожен, поправивши, свій чуб,
Й аби почути про ту правду –
Попрямували прямо в клуб.
І я також те слухав й думав,
А щоб той лектор нам сказав,
Якби в той час, як він старався,
Та хтось йому взяв дулю дав.
І сам із себе став сміятись…
А як ще й друзям розповів,
То всі за боки стали братись,
А через мить весь клуб ревів.
І всі ревли, і всі сміялись,
А з чого? – і самі не знали.
А зараз, як Сююз на Штати –
Дивлюсь на себе і сміюсь:
– Ну як міг лекцію зірвати?
Хоч і молов той лектор чуш.
16.10.1967 р.
ДО І ПІСЛЯ ЗУСТРІЧІ
Хлопець дівчину цілує,
Ну, а та брикається,
А сама ж аж стогне – хоче,
Аби з ким побавиться.
Посміхнувся він до неї,
Бачить, що зачахне,
Якщо він оту дівчину
Вибачте, не трахне.
Став він жінку цілувать,
О, рятуйте, людоньки!
А вона: – Ой, почекай,
Бо болять вже губоньки.
Взяв її, аби вона
Не могла брикатися,
Й став творить таке, що й хата
Почала хитатися.
А поблизу, над лісочком
Десь сороки торохтять.
– А чи будеш, коли трахнеш,
Ти мене тоді кохать?
– Брехуном я буть не хочу,
Та як хочеш правду знать,
Чи не краще б нам з тобою
Це до ранку зачекать.
Бо, коли душа палає,
А в штанах моїх горить,
Можна все наобіцяти,
Ну, а потім що робить?
Тож, як хочеш знати правду? –
Краще вже не поспішай,
Хай ось… зробимо роботу,
Ну, а потім і питай.
11.3.1972 р.
МІСЯЦЬ ДЕСЬ ХОВАЄТЬСЯ
Коли Сонце в небі сходить,
Місяць десь ховається,
Так ото вони, як дітки,
Все життя і граються.
10.11.1973 р.
ЩОБ НЕ ГОНОРИЛАСЯ
Я знаю, мови ти моєї
Не зрозумієш, як життя,
І ти ще довго в цьому світі
Будеш гасати, як теля.
Однако з гідністю мужчини,
(Хоч я – звичайний робітник!)
Скажу тобі, що я людина,
Бо до подачок я не звик.
Й хоч світом я не володію,
Та сам себе я вчу, кормлю,
Не жду, щоб дав хтось на олію,
Хоч подарунки теж люблю.
І будь, як лялечка ти ніжна,
І будь ти сама краща з фей,
Але ж такі, як в тебе ніжки
І в інших також є людей.
То чим ти, власне, гоноришся?
Що вчися в ВУЗі, п’ятий курс,
Що маєш попу агресивну,
Як самий більший свій ресурс?
Та ти на себе подивися,
На ті опеньки замість ніг,
На очі ті, немов, колючки
Й на ніс, немов, козиний ріг.
Давно в житті вже так ведеться,
І це давно потрібно знать,
Дівча, що вам не піддається
Його потрібно сміхом брать.
26.7.1964 р.
ДУША І ТІЛО
Руки зробили дім і лом,
А голова моя – диплом,
А ноги скрізь мене носили
Скільки було на те в них сили.
То, як же можна, щоб це тіло
Колись у вогнищі згоріло?
Нехай в житті те палять тіло,
Яке нічого не хотіло.
31.3.2012 р.
ЛЮБОВ – БЕЗКОМПРОМІСНА
Любов завжди безкомпромісна,
Як гра в козирного туза,
То, або є у тебе шанси,
Або у тебе їх нема.
Любов завжди безкомпромісна,
Як гра в козирного туза,
Або тобі повісять даму,
Або сам схопиш гарбуза.
В карти програв, то все – дурниця,
Потасував і знову грай,
А от, коли любов ти втратиш
То вже назавжди – пам’ятай.
3.11.1972 р.
У КОМПЛЕКСНІЙ БРИГАДІ
В нашій комплексній бригаді
Іменинник бригадир.
Тож і каже Коля Наді:
– Йди й купи російський сир.
– А щоб ти не нудьгувала, –
Він до Олі промовля,
Привези ти із колгоспу
Хоч маленьке порося.
Будуть шніцелі, котлети,
Й, головне, що салтисон,
Ну, а я – як іменник
Обіцяю самогон.
1.11.1972 р.
СПРАВЖНІЙ РАЙ