Побачити Алькор

— Хіба ти була слабшою за тих санітарів?

— Можливо, й ні, але коли тебе накачають галоперидолом, ти стаєш слабшим за камерну мишу.

— Я питаю не про тілесну слабкість.

— Авжеж, песику, я зрозуміла, тебе цікавить духовна сила. Так, я дуже духовно сильна. Я сильніша за всіх. Але коли тебе спочатку звіздячать гумовим патиком по голові, а потім ставлять раком на смердючій койці, воно чомусь не допомагає. Вона, ота духовна сила, тоді навіть шкодить. Тому що духовно ніякі можуть отримувати задоволення від патиків і санітарів. А я з ночі в ніч, з ночі в ніч думала лише про те, як я буду вбивати тих мутантів. Як я зрізатиму з них шкіру і повільно чавитиму їхні волохаті яйця. Вони мене трахали, а я придумувала їм страти. Коли вигадуєш страти під час сексу з двома немитими жлобами, смішно згадувати про якусь там карму. Взагалі, тоді усе стає таким смішним і можливим. І не після переродження, а в цьому житті. Ти часом не пробував?

— Ти вбивала людей.

— Я робила це із вдячності.

— До ще одного мутанта?

— Не кажи так, тварино. Він показав мені шлях.

— До темряви.

— Це все лише слова — світло, темрява. Насправді все сіре.

— Колись один із твоїх предків вважав так само. Тоді була смута, а він вбивав за гроші. За золото. Вирізав цілі села. А потім спалював. Твоє життя склалося так вузько і стиснено через його злочини.

— А, ти знову про карму. Яке просвітлене псисько. Ти часом не собачий будда? А я читала, що душі злочинців після смерті потрапляють у тіла дерев і комах. Якщо книжка не бреше, чому ж я тоді не гнійна муха з такими бєзпрєдєльними предками? А може, книжка бреше? А може, усі книжки брешуть? І всі просвітлені брешуть теж?

— Ти не в тілі мухи, тому що інший твій предок був лікарем. Майже святою людиною.

— Лікарем? А я все думала, чого це мене санітари так люблять.

— Ти ж не вбила тих санітарів.

— Не було часу.

— Брехня.

— Пси брешуть.

— Ти могла піти шляхом лікаря, а не розбійника. Але ти пішла до темряви. Шкода. Святість лікаря не знайшла продовження у твоєму роді.

— У моєму роді? Продовження? Смієшся з мене? Яке до дупи продовження? У такої, як я, можуть бути діти?

— Ти вагітна.

— Це неправда.

— Правда. Від Головастика. Він же казав тобі, що ти спроможна побачити Алькор.

Лавр довго не міг виконати наказу шефа. Сон тікав від його перезбудженого мозку. Тим більше що агентство продовжувало жити своїм нічним життям, і час від часу на базі ставало шумно. Лавр чув, як приїхав Ребрик, котрого в лікарні замінив інший молодий оперативник. Потім хтось із чергових розбудив Пальца, що спав у сусідній кімнаті. Лавр підійшов до дверей, трохи прочинив їх і почув, як голос чергового повідомляє:

— Хлопці доповідають, що в будівлі «Ратлону» світяться всі вікна. Туди з'їжджаються люди Сулименка. Біля будівлі повно машин працівників їхнього тактичного підрозділу. Щось там у них відбувається.

— Може, готують на нас напад? — припустив голос Валерія Віталійовича.

— Все може бути. Об'явимо ситуацію «нуль»?

— Поки що ні, почекаємо. Я про всяк випадок передзвоню заступникові міністра. Нехай попередить політиків. Але ні, не може бути… Навряд чи вони наважаться нас штурмувати. Навіть Агамов не ризикне влаштувати штурм нашої бази. Це ж буде бійня.

— А штурм того масонського Храму?

— Це слушно. Я зараз розбуджу Івана Ваграновича. Він має телефони їхніх лідерів.

Лавр знову приліг на розкладачку. Він вирішив провести ті кілька хвилин, які залишилися до загальної тривоги, у горизонтальному положенні.

«Ситуація „нуль“! Загальний збір на базу і переміщення родин керівників агентства на захищений об'єкт за містом. Такого за всю історію агентства ще жодного разу не траплялось. Ну що ж, повоюємо. Заманимо тигра з гори на рівнину [45] », — вирішив Лавр і раптом заснув.

45

Китайська військова стратегема «дяо хулі шань» — змусити тигра залишити гору.

Він прокинувся від того, що Кабарда термосив його за плече.

— Що? Почалось? — схопився новоспечений старший оперативник. — Ситуація «нуль»?

— Яка там ситуація «нуль», чоловіче? — похитав головою Микола Семенович. — Уже дев'ята година ранку. Нормальні хлопи вже прийняли від похмілля, їм пси під лавками морди лижуть.

— Я вночі чув, що Сулименко підняв своїх людей.

— Підняв, — підтвердив Кабарда. — Але в шефа там є барабан [46] , він сюди крякнув, що увесь рейвах через ту кілершу, що ментів постріляла. Вона там чи когось вбила з їхніх, чи на когось напала. Незрозуміло. Вона тепер проти них, в Агамова очко зіграло. Всіх кинув на пошуки. Бояться вони тої Анісімової.

46

Барабан— інформатор (міліцейський сленг).

— Ну, якщо всіх кинули, значить, недовго їй лишилось бігати.

— Це точно.

_ Наталія прокинулась?

— Де там. Спить іще.

— А чого ж тоді ви мене підняли?

— Так ти ж солдат, чоловіче. Воїн. Перед тим як іти до дівчини, маєш поїсти, помитися, поголитися, напахкатися «шипром».

— Хто вже тепер той «шипр», окрім вас, пам'ятає. Лишіть того ровера, Миколо Семеновичу.

— Ну, не подобається тобі «шипр», най вже буде. Напахкаєшся чимось іншим. Але маєш бути свіженьким. Дівчата люблять свіженьких бодреньких суперменів. А кого вони люблять, — Кабарда хитро примружився, — тому розповідають усі свої таємниці. Вчись, поки я живий.

У цей момент підстрибнув стільничковий Грінченка. Лавр подивився на виклик і присвиснув. Дзвонив Костиганов. Кабарда все зрозумів і вийшов до коридору.

— Ти мені дзвонив? — почув Лавр голос брата Пітера.

— Так.

— Що сталося?

— Мій шеф терміново хоче з тобою поспілкуватись. Де ти?

— Це ти для тих запитуєш, хто нас прослуховує? Я зараз у місці, де панує Гармонія [47] . Розумному — достатньо. Нехай твій шеф приїжджає сюди. Я тут знайшов добрий коньяк. Колекційний. Йому сподобається.

47

Місце, де панує Гармонія— масонська алегорична формула для позначення Храму.

— У нас складна ситуація. Він не зможе залишити базу.

— А я до вас теж не поїду. Там усіх пасуть. Може, мені з ним зв'язатись по захищеній лінії?

— А в тебе є така лінія?

— Це, чесно кажучи, зараз проблематично. Наприклад, з цього стільничкового я взагалі дзвоню востаннє і потім кидаю його до унітаза. Але ближче до вечора я щось придумаю.

— Придумай, Пітере. Ми чекатимемо. І вважай: втоплені мобіли забивають каналізацію.

— О'кей, — було чути, як Костиганов сміється. — Дякую за пораду. Я врахую твій сумний досвід.