Побачити Алькор

Розділ 33

Тої бурхливої ночі Мармурі наснилася суцільна еротика. Уві сні вона пережила всі пригоди жіночого тіла, придумані сценаристами тих трьох порнофільмів, які вона встигла побачити за своє коротке життя. Головним героєм цих марень з чоловічого боку виступав хтось разюче схожий на Лавра Грінченка. При цьому аватар Лавра показав себе з найкращого боку. Тому, коли нарешті Мармура прокинулась, їй страшенно закортіло побачити Лавра. Якісь невідомі сили зглянулися на її бажання, і за кілька хвилин до кімнати увійшов саме той, на кого вона чекала. Від нього пахло міцними чоловічими парфумами.

«Я зараз від нього оргазм отримаю», — подумала дівчина.

— Доброго ранку, — привітався Лавр і присів на краєчок дивана. — Як спала, красуне?

— Класно, — потягнулась Мармура, демонструючи виголені пахви і все, що було видно крізь отвори нічної сорочки.

— Відпочила?

— Ага. А вам як спалось?

— Може бути.

— Це як?

— Це коли бажано було б поспати більше.

— А вам ваша дівчина снилась?

— Нічого не снилось.

— А ви мені снились.

— Сподіваюсь, у доброму вигляді.

— В обалдєнному вигляді.

— Я радий.

— Я теж. — Мармура підморгнула Грінченкові. — Коли приїдуть мої батьки?

— Трохи пізніше. З ними все добре, не хвилюйся.

— Тих деградосів ще не впіймали?

— Одного вчора вбили. Шукаємо ту, другу. Ми вже знаємо, хто вона.

— І хто?

— Психічно хвора жінка. Яку використовують для знищення людей.

— Добре, що я тоді від неї чухнула, — на обличчя Мармури набігла тінь.

— У мене до тебе є запитання, Наталю.

— Яке?

— Де та штука, яку ти вкрала?

— Яка штука?

— Ти знаєш яка.

— Я нічого не крала, — тепер дівчина дивилась не на Лавра, а вбік; туди, де на стіні висіла ядучо-зелена репродукція пейзажу Каро. — Я чесна пацанка.

— Ми все знаємо, Наталю. Інна нам все розповіла.

— От сучка, — Мармура ткнулась головою в подушку.

— Ця річ дуже небезпечна. Поки вона в тебе, Наталю, тобі й твоїм батькам загрожує смертельна небезпека. Той, хто полює за нею, відрядить на пошуки нових кілерів. Це дуже впливова і багата людина. Для нього майже нема неможливого.

— Я «за так» не віддам, — буркнула в подушку дівчина. — А ви не знайдете. Нізащо.

— А «не за так»?

Мармура мовчала. Йому здалось, що вона плаче. Він чекав дві хвилини, потім перепитав:

— Ну?

— В мене є дві умови, — дівчина жбурнула подушку в репродукцію, але не поцілила. Обличчя в неї було злим, але слідів рюмсання Грінченко не побачив.

— О, — посміхнувся Лавр. — Це вже пішла ділова розмова.

— А ви думали, шо я вівця вухата?

— Ні.

— Думали. І тепер думаєте. На босий понт мене берете. Такий дорослий, красивий і брешете. — Її обличчя стало хитрим-хитрим. — Ви ж збрехали, що Бекі мене здала? Правда ж?

— Здала.

— Ні! — Мармура зістрибнула з дивана. — Брехня! Вона мене кохає. Це її татко-козел вам усе розповів! Це він! Він лише прикидається, що крутий.

— Кажи, які твої умови.

— Правда ж, Бекі мене не здавала? — Мармура присіла біля Лавра і спробувала зазирнути йому в очі.

Він зустрів її погляд своїм і вкотре зауважив, що у великих очах дівчини присутня якась дивна ваблива магія. Він доклав зусилля, щоби ці очі не затягнули його у своє задзеркалля, і сказав:

— Правда. Які умови?

— А я знала, знала, знала, що Бекі мене не здавала! — переможно застрибала Мармура. — Бекі — це супергьорл, Бекі — це тру!

— Не здавала. Ти правильно здогадалась. Але ти почала про умови, кажи.

— Але це будуть справжні умови, дорослі, — дівчина хитро примружилась.

— Я інакших й не очікую.

— Правда?

— Truth.

— Перша умова: я хочу за неї три тисячі доларів. Готівкою.

— Ого, круто. Дорогоцінний матеріал?

— Ні, вона не дорогоцінна. Але дуже древня. Стопудовий антикваріат.

— Добре, припустимо. А друга умова?

— Ви зі мною одружуєтесь.

«Оп-па! — подумав Лавр. — Це ж зараз у директорському кабінеті всі під столи попадали».

Ще вчора, перед приїздом Корецьких, у кімнаті для відпочинку встановили відеокамеру. Його розмову з дівчиною тепер транслювали на директорський лептоп. Лавр відчув, що червоніє.

— Наталю, ти мене шокувала.

— Невже?

— Ти ж казала, що ти лесбіянка.

— Я так приколювалася. Мені лесбіянство до одного місця. Ніякого кайфу.

— А Інні Корецькій? Теж до одного місця?

— Бекі? — Мармура посміхнулась. — Бекі мене любить. Бекі буде страждати.

— От бачиш.

— Страждання вдосконалюють людину.

— Ти жорстока.

— Це не я жорстока, це життя жорстоке, — впевнено заявила дівчина. — А що це ви раптом так за Бекі запереживали? Вам її шкода?

— Ні, не шкода. Але ж ти ще дуже молода.

— Я повнолітня. Все нормально.

— Знаєш, Наталочко, це все ж таки трохи несподівано…

— Не називайте мене Наталочкою. І ви б мали знати: кохання завжди несподіване.

— Несподіванка — це іноді пастка, Наталю. У старовинному китайському романі «Епоха трьох царств» є навіть такий спеціальний вираз: «мейджен дзюй» — пастка несподіваної плоті.

— Китайський роман? До чого тут якась китайська епоха, якісь там царства? — щиро обурилася Мармура. — Що в тебе за такі базари гнилі? Я що, не подобаюсь тобі? Не подобаюсь? Ні? — вона скинула сорочку швидше, аніж Лавр встигнув зреагувати. — Ну як?