Поезії
Шрифт:
EX NIHILO [2]
(Монолог атеїста)
I
Нема, нема вже господа на небі! Немає творця, ані самодержця, Нема того, що всемогучим словом Усе з нічого вивів! Наче тінь Велика, залягав він світ цілий, Тьмив мозги людські сотні тисяч літ. Стискав серця залізними кліщами Тривоги, шарпав душі, кров хлептав І теплу пару різаного тіла Хапав в неситі ніздрі! Мов опир, На груді людськості чапів той привид І висисав її найліпші соки. А нині щез він! Сонце! Сонце! Світло! Нема його! Свобода! Я, черв’як, Я, незапримітний атом в природі, Я вбив його, розпанахав, розвіяв! Я стрілами думок могучих, ясних Наскрізь прошиб його і повалив Додолу, мов Давид той Голіафа. Мечем знання і досвіду людського Я
2
2 - З нічого (лат.).
3
3 - Нема бога (лат.).
4
4 - Не бог людину, а людина бога з нічого створила (лат.).
Написано в 1885 р.
Поделиться с друзьями: