Сходження Ганнібала
Шрифт:
Ганнібал підніс до очей батьківський польовий бінокль. Владіс Ґрутас володів побудованою у 1938 році на місці колишньої ферми садибою у стилі Баухауз, [135] його дім дивився на річку Есон. Під час війни він стояв покинутим, карнизи з нього хтось обідрав, на білих стінах залишилися темні плями від дощової води. Зараз весь фасад і один бік будинку було пофарбовано в сліпучо-білий колір, а ще нефарбовані стіни стояли в риштованні. Дім зберігся завдяки тому, що під час окупації у німців тут був штаб.
135
Bauhaus — архітектурний стиль (різновид конструктивізму), народжений у Німеччині після Першої світової війни, впливи принципів баухаузу на світове будівництво сильні й тепер.
Цей куб із бетону і скла оточувала огорожа з металевої сітки й колючого
Двоє вийшли з будиночка при воротах — один блондин, другий чорнявий, весь у татуюванні. За допомогою люстерка на довгій палиці вони обстежили дно автомобіля. Теслям довелося вилізти і показати свої паспорти. Видно було, як вони махали руками й щось гомоніли. Охоронці пропустили машину у двір.
Ганнібал заїхав у гай і сховав мотоцикл у кущах. За допомогою шматка тонкого, майже невидимого дроту він заблокував систему запалювання і поклав на сідло записку: мовляв, пішов до міста по запчастини. Півгодини витратив, щоб вийти на битий шлях, а там піймав попутку до Парижа.
Склад компанії «Габріель. Інструменти» розташовувався на Райській вулиці [136] між магазином освітлювального обладнання й майстернею по ремонту виробів із кришталю. Під кінець трудового дня складські вантажники виконали останній наряд, поставили в кузов Мілкового фургона кабінетний рояль «Bosendorfer», [137] а поряд із ним, в окремому ящику, концертний стільчик. На накладній Ганнібал поставив підпис «Zigmas Milko», ще й, беззвучно ворушачи губами, промовив це ім’я.
136
Rue de Paradis — відома торговельна вулиця в центрі Парижа.
137
«Bosendorfer» — заснована Ігнацом Бьозендорфером у 1828 р. фірма музичних інструментів, її роялі цінували вище за інші композитори-піаністи Ліст, Шуберт, Шопен та ін.
Власні вантажівки компанії надвечір поверталися на відстій до складу. Ганнібал побачив, як з одної машини вилізла жінка-шофер. Вона непогано виглядала у комбінезоні, вся така по-французькому жвава. Жінка зникла всередині, а через кілька хвилин з’явилася в брюках, зі згорнутим комбінезоном під пахвою. Поклала згорток у сідельну сумку мопеда. Відчувши на собі погляд Ганнібала, вона кинула на нього гаврошівський погляд. Дістала сигарету, він підніс їй запальничку.
— Мерсі, мсьє… Зіппо.
Жінка пожвавилася, стріляла очима, з цигаркою в руці її жести стали ще більш артистичними.
Прибиральники, що замітали в складі, намагалися дослухатися, про що так цікаво теревенять ці двоє, але чули тільки її сміх. Вона задивилася на Ганнібалове обличчя, поки вони балакали, і мало-помалу її кокетство вщухло. Вона здавалася очарованою ним, майже зачарованою. Разом вони рушили вулицею до бару.
Мюеллер чергував біля воріт з іншим німцем на ім’я Гассман, у котрого недавно закінчився контракт в Іноземному легіоні. Мюеллер саме намагався продати йому сеанс татуювання, коли до воріт під’їхав фургон Мілка.
— Дзвони лікарю, Мілко повернувся з Парижа з трипером, — сказав Мюеллер.
— Це не Мілко. — Гассман мав кращий зір.
Вони вийшли з вартівні.
— Де Мілко? — спитав Мюеллер жінку за кермом.
— Звідки мені знати? Він заплатив мені за доставку рояля. Сказав, що буде через кілька днів. Покажіть ваші м’язи, зніміть мій мотик із кузова на землю.
— Хто тобі заплатив?
— Мсьє Зіппо.
— Ти маєш на увазі Мілко?
— Так, Мілко.
Ззаду під’їхала машина з продуктами, стала за фургоном і чекала, буфетник нервово постукував пальцями по керму. Гассман підняв задній полог п’ятитонки. Побачив рояль у ящику і менший ящик із наліпленим на нього ярликом із написами: «POUR LA CAVE» та «FOR THE WINE SELLAR — STORE IN A COOL PLACE». [138] Мопед стояв пристебнутий до бокових поручнів у кузові фургона. Там був трап, але легше було просто взяти й поставити мопед на дорогу.
138
«Для винного погреба», «Зберігати в прохолодному місці».
Мюеллер підійшов допомогти Гассману з мопедом. Поглянув на жінку.
— Хочеш випити?
— Не тут, — відповіла вона, закидаючи ногу через сідло.
— Твій мотик деренчить, мов бздить, — гукнув їй услід Мюеллер.
— Вона програє тобі змагання у вишуканості манер, — похвалив Гассман.
Настройщик був схожим на скелет,
із темними прогалинами між зубів і застиглою посмішкою на весь рот, як у Лоренса Велка. [139] Закінчивши настройку чорного «Бьозендорфера», він перевдягся в чорний фрак із білою краваткою і вийшов грати легку музику, поки до Ґрутаса на коктейль-вечірку збиралися звані гості. Музика деренчливо відлунювала від кахляної підлоги й великих площин вікон. Скляні полиці сталевої книжкової шафи поряд з інструментом резонували в тональності сі-бемоль. Поки ладнав рояль, настройщик задовольнявся кухонним стільцем, але грати, сидячи на ньому, не бажав.139
Lawrence Welk (1903–1992) — зірка 1950-х pp., американський акордеоніст, бендлідер і конферансьє ельзаського походження, з 1951 до 1982 р. вів регулярну телепрограму «Шоу Лоренса Велка».
— На чім мені сісти? Де фортепіанна лава? — спитав він служницю, а вона перепитала те саме в Мюеллера. Мюеллер знайшов йому стілець підходящої висоти, але з бильцями.
— Мені доведеться грати з розчепіреними ліктями, — пожалівся настройщик.
— Замовкни нахер і грай тільки американське, — наказав Мюеллер. — Бос хоче американську коктейль-паті, і щоби всі тут підспівували.
Біля буфету товпилися десь із тридцять гостей — чудернацькі уламки війни.
Там був Іванов із радянського посольства, занадто елегантно вдягнений, як для слуги народу. Він розмовляв з американським першим сержантом, котрий вів бухгалтерію військово-торговельної контори. Сержант був у цивільному мішкуватому картатому костюмі того кольору, що найкраще підкреслював павутиння судинної ангіоми в нього на носі. Єпископ із Версаля явився зі своїм служкою, котрий робив йому манікюр.
У безжальному світлі неонових трубок чорне облачения єпископа відсвічує зеленуватим забарвленням яловичини — зауважив Ґрутас, цілуючи його перстень. Вони трохи погомоніли про спільних знайомих в Аргентині. У холі відгонило міцним духом Віші.
Піаніст подарував публіці свій усміх скелета і взявся до пісень Кола Портера. [140] Англійська стояла на четвертому місці в списку його робочих мов, тож слова він здебільшого вигадував на ходу: «Що вдень, що вночі, ти моє сонце. Під місяяяцем тільки ти, ти єдина». [141]
140
Cole Albert Porter (1895–1964) — один із найпопулярніших американських композиторів XX ст., автор десятків «вічнозелених» пісень, любив Париж, у 1917 р. вступив до Французького іноземного легіону, але до служби не дійшло.
141
Пісня Кола Портера «Night and Day», написана у 1932 p.
У підвалі було майже темно. Єдина лампочка горіла біля сходів. Зверху ледь долітали звуки музики.
Під однією стіною підвалу височіли винні полиці. Біля них стояло кілька ящиків, деякі відкриті, навкруг розсипана тирса. Нова мийка з іржостійкої сталі лежала на підлозі, а поряд музичний автомат «Rock-ОІа Luxury Light-Up» [142] з найновішими грамофонними платівками і ковбасками монет для його годівлі. Поряд із винним стелажем стояв ящик із написами «POUR LA CAVE» та «STORE IN A COOL PLACE». З ящика почулося тихе поскрипування.
142
Заснована у 1927 р. Девідом Рокола компанія «Rock-ОІа» випускала музичний автомат цієї моделі у 1939–1941 pp., у нього можна було зарядити максимум 20 грамплатівок на 78 об./хв. На час дії роману фірма вже випускала машини для дисків на 45 об./хв. Автор натякає, що американський сержант продав Ґрутасу явно застарілий апарат.
Піаніст додав фортисимо, щоб заглушити перебріхані слова пісні: «Чи то я, чи ти, підемо геть, неважливо, мила, що я десь, я про тебе думаю що вдень, що вночііііі».
Ґрутас ходив між гостей, потискаючи руки. Непомітним збоку кивком голови він покликав Іванова за собою до бібліотеки. Приміщення вражало модерновістю, там стояв стіл на скошених ніжках, полиці зі сталі й скла і скульптура Ентоні Квіна [143] за мотивами Пікассо під назвою «Логіка за спиною в жінки». Іванов розглядав роботу з зацікавленням.
143
Antonio Rudolfo Oaxaca Quinn (1915–2001) — мексикансько-американський художник, письменник, знаменитий кіноактор.