Сходження Ганнібала

Ґрутас не відводив очей від пістолета. Це була зброя Мілка. З блокуючою скобою на ствольній коробці для глушника. Якщо юний Лектер не знайомий із цією системою, він має шанс вистрелити лише один раз. А тоді йому доведеться подрочитися з пістолетом.

— Ти бачив, які я речі маю в цьому будинку, Ганнібале? Які можливості нам подарувала війна! Ти звик до дорогих речей, і вони в тебе будуть. Ми з тобою схожі! Ми Нові Люди, Ганнібале! Ти та я — ми вершки — ми завжди плаватимемо зверху!

Він підняв руку зі шматками піни, ніби для ілюстрації плавучості, щоб водночас привчити Лектера до своїх рухів.

— Жетони не плавають. — Ганнібал пожбурив Ґрутасів жетон у ванну, і той ліг на дно, мов листочок. — Спирт плаває. — Ганнібал кинув пляшку, і вона розбилася об кахлі над головою Ґрутаса, вихлюпнувши пекучу рідину тому на голову, осколки скла посипалися йому у волосся. Ганнібал дістав із кишені «Зіппо», щоб підпалити Ґрутаса. Щойно він відкрив запальничку, як йому за вухо ткнувся пістолет Мюеллера.

Гассман і Дітер із двох боків тримали Ганнібала за руки. Вхопивши за дуло, Мюеллер вивернув із його руки пістолет і засунув собі за пояс.

— Не стріляти, — наказав Ґрутас. — Не побийте мені тут кахлі. Я хочу з ним трішки потеревенити. А потім він може вмерти у ванні, як його сестричка.

Ґрутас виліз із ванни і став на рушник. Він подав знак жінці, котра тепер не знала, як прислужитися. Вона прискала зельтерською водою на його вибрите тіло, поки він обертався на місці з піднятими руками.

— Тобі знайоме відчуття газованої води на шкірі? — спитав він. — Це ніби знову народитися. Я весь новий, у новому світі, де нема місця для тебе. Я не повірю, що ти сам убив Мілка.

— Дехто мені допоміг, — сказав Ганнібал.

— Тримайте його над ванною, різати почнете, коли я накажу.

Троє чоловіків придавили Ганнібала до підлоги, задерши його голову і шию над краєм ванни. У руці Мюеллера клацнув пружинний ніж. Він приставив лезо до Ганнібалового горла.

— Подивися на мене, графе Лектер, мій принц, поверни голову і подивися на мене, гарно тягни свою шийку, і тоді кров витече швидко. Болітиме недовго.

Крізь двері сауни Ганнібал бачив стрілку таймера, що поволі рухалася стрибками.

— От скажи мені, — спитав Ґрутас. — Ти нагодував би мною маленьку дівчинку, якби вона вмирала від голоду? Ти ж її любив?

— Звичайно.

Ґрутас посміхнувся і вщипнув Ганнібала за щоку.

— Ось. Ось вона. Любов. Я так само сильно люблю себе. Я не мушу перед тобою вибачатися. Твоя сестра загинула у війні. — Ґрутас ригнув і зареготав. — Моя відрижка і є до цього натуральним коментарем. Ти шукаєш співчуття? Ти знайдеш його у словнику десь між «сифілісом» і «сракою». Ріж його, Мюеллере. Але наостанок ти почуєш, що ТИ зробив, щоб тоді вижити. Ти…

Кімнату струсонуло вибухом, від стіни відскочила раковина, з труб вдарила вода, погасло світло. Мюеллер, Гассман, Дітер борсалися з ним на підлозі, приплутавши до купи ще й жінку. Ножем порізало руку Гассману, той лаявся й ойкав. Ганнібал різко поцілив комусь ліктем в обличчя й опинився на ногах, спалахом пострілу освітилося дуло, в обличчя йому лийнуло осколками кахлів. Дим, важкий дим клубився від стіни. По долівці від Дітера відсковзнув пістолет. Пістолет підняв Ґрутас, на нього якраз напосіла жінка, вона вп’ялася йому в обличчя нігтями, він двічі вистрелив їй у груди. Він вже підводився, одночасно піднімаючи дуло. Ганнібал ляснув мокрим рушником йому по очах. Дітер повис на спині Ганнібала. Ганнібал стрибнув назад і відчув результат, коли край ванни привітав нирки Дітера, той його зразу відпустив. Не встиг він піднятися, як на нього плигнув Мюеллер, намагаючись загнати свої великі пальці йому під підборіддя. Ганнібал головою буцнув йому в лице, просунув руку між ним і собою, намацав пістолет у Мюеллера за поясом і натиснув на курок, не витягаючи пістолет із його штанів, величезний німець скотився додолу, квилячи, а Ганнібал побіг із пістолетом у руці. Йому довелося пригальмувати у темній спальні, а далі вже мчав швидко задимленим коридором. У коридорі він прихопив покинуте прислугою відро і ніс його через весь дім, тільки раз він почув постріл десь у себе за спиною.

Охоронець покинув свій пост біля воріт і був уже на півдорозі до входу в будинок.

— Неси воду! — всучив йому відро Ганнібал, пробігаючи мимо. — Я принесу шланг!

Він чимдуж пробіг під’їзною доріжкою, якомога швидше в гай. Позаду чулися крики. Вгору пагорбом, до саду. Намацав у темряві дріт: є контакт.

Скинути тиск у компресорі, трохи крутнути газ, клац-клац-клац. Клац! «BMW» прокинувся з гарчанням, і Ганнібал вилетів із кущів, мов гарматний снаряд, далі алеєю між деревами, зачепився глушником об пеньок, з ревінням вирвався на дорогу, обвисла труба волочиться у темряві, висікаючи іскри з бруківки.

Пожежники працювали до глибокої ночі, заливаючи з брандспойтів жарини в підвалі, насичуючи водою кожну щілину Ґрутасового будинку. Ґрутас стояв на краю свого саду, дим і пара здіймалися в небо за його спиною, він дивився в напрямку Парижа.

53

Студентка фельдшерського відділення мала темно-руде волосся і карі очі майже такого самого кольору, як у Ганнібала. Коли в коридорі медичної школи він відступив від фонтанчика, пропускаючи її напитися першою, вона наблизила до нього обличчя й понюхала:

— Коли ти почав палити?

— Я намагаюся кинути.

— У тебе брови обгорілі.

— Не впорався з запальничкою.

— Якщо ти так необачно поводишся з вогнем, тобі не можна куховарити.

Вона лизнула собі пальця і розгладила йому брови.

— Ми з подружкою по кімнаті сьогодні ввечері готуватимемо смаженину з овочами, якщо ти…

— Дякую. Перепрошую, але в мене побачення.

У записці до леді Мурасакі він питав, чи може до неї прийти. Знайшов гліцинію, трохи прив’ялу, що було доречним для вибачення. Її відповіді з запрошенням його в гості акомпанували дві гілочки: пагін мирта з креповою ягідкою та гілочка сосни з крихітною шишкою. Сосну не посилають просто так. Беззастережні, безмежні можливості сосни.

Надії леді Мурасакі на рибника справдилися. Той привіз їй чотири чудових морських їжаки в холодній морській воді прямо з їхньої батьківщини — Бретані. Сусідній м’ясник приготував «солодке м’ясо», [145] вже вимочене в молоці й спресоване між двома тарілками. Вона зайшла до Фушона по грушевий пиріг, разом купила і сіточку помаранчів.

Затрималася перед флористкою, але в руках уже не було місця для покупок. Ні, Ганнібал напевне принесе квіти.

145

Делікатес — зобна й підшлункова залози.

Ганнібал купив квіти. Тюльпани й лілеї «Касабланка», ще й папороть високо стирчали над заднім сидінням його мотоцикла. Дві молоді жінки, які переходили дорогу на перехресті, сказали йому, що квіти схожі на хвіст півня. Він підморгнув їм, а коли перемінився вогник світлофора, з ревінням і легким серцем помчав далі.

Він поставив мотоцикл у сусідній алеї і з квітами в обіймах повернув за ріг будинку леді Мурасакі. Він чекав, що йому відчинить консьєржка, але натомість із дверей виступив Попіль із двома здоровезними поліцейськими, вони його й схопили. Інспектор взяв із рук у нього квіти.