Твори в п'яти томах. Том 1

Якби не бог поміг мені,

То душа б живая

Во тьмі ада потонула,

Проклялась на світі.

Ти, господи, помагаєш

По землі ходити,

Ти радуєш мою душу

І серце врачуєш;

І пребуде твоя воля,

І твій труд не всує,

Вловлять душу праведничу,

Кров добру осудять.

Мені господь пристанище,

Заступником буде

І воздасть їм за діла їх

Кроваві, лукаві,

Погубить їх, і їх слава

Стане їм в неславу.

132

Чи є що краще, лучче в світі,

Як укупі жити,

З братом добрим добро певне

Познать, не ділити?

Яко міро добровонне

З голови честної

На бороду Аароню⁵

Спадає росою

І на шитії омети ⁶

Ризи дорогої;

Або роси єрмонськії ⁷

На святії гори

Високії сіонськії

Спадають і творять

Добро тварям земнородним,

І землі, і людям,-

Отак братів благих своїх

Господь не забуде,

Воцариться в дому тихих,

В сім’ї тій великій,

І пошле їм добру долю

Од віка до віка.

136

На ріках круг Вавілона,

Під вербами, в полі,

Сиділи ми і плакали

В далекій неволі;

І на вербах повішали

Органи ⁸ глухії,

І нам стали сміятися

Едомляне ⁹ злії:

«Розкажіть нам пісню вашу

Може, й ми заплачем.

Або нашу заспівайте,

Невольники наші».

Якої ж ми заспіваєм?

На чужому полі

Не співають веселої

В далекій неволі.

І коли тебе забуду,

І Єрусалиме,

Забвен буду, покинутий,

Рабом на чужині.

І язик мій оніміє,

Висохне, лукавий,

Як забуде пом’янути

Тебе, наша славо!

І господь наш вас пом’яне,

Едомськії діти,

Як кричали ви: «Руйнуйте,

Руйнуйте, паліте

Єрусалим!..» Вавілона

Дщере окаянна!

Блаженний той, хто заплатить

За твої кайдани!

Блажен, блажен! Тебе, злая,

В радості застане

І розіб’є дітей твоїх

0 холодний камінь!

149

Псалом новий господеві

І новую славу

Воспоем честним собором,

Серцем нелукавим;

Во псалтирі і тимпані ¹⁰

Воспоєм благая,

Яко бог кара неправих,

Правим помагає.

Преподобнії во славі

І на тихих ложах

Радуються, славословлять,

Хвалять ім’я боже;

І мечі в руках їх добрі,

Гострі обоюду,

На отмщеніє язикам

І в науку людям.

Окують царей неситих

В залізнії пута,

І їх, славних, оковами

Ручними окрутять,

І осудять губителей

Судом своїм правим,

І вовіки стане слава,

Преподобних слава.

19 декабря 1845 , Вьюнища

МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ

Рости, рости, моя пташко,

Мій маковий цвіте,

Розвивайся, поки твоє

Серце не розбите,

Поки люди не дознали

Тихої долини.

Дознаються — пограються,

Засушать та й кинуть.

Ані літа молодії,

Повиті красою,

Ні карії оченята,

Умиті сльозою,

Ані серце твоє тихе,

Добреє дівоче

Не заступить, не закриє

Неситії очі.