Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

94Толстой Олексій Костянтинович

(1817-1875)

—

російсь-

кий поет і письменник, граф. З материнського боку походив з

українського роду Розумовських. Останній гетьман України граф

Кирило Григорович Розумовський (1728-1803) був його прадідом,

а старший син гетьмана граф Олексій Кирилович Розумовський

(1748-1822) — сенатор часів Катерини II і міністр народної осві-

ти за Олександра I — був його дідом. Займав високі придворні по-

сади. Друкуватися почав у 1841 році. Писав пародійно-сатиричні

і ліричні вірші, байки, поеми, романи, п'єси, віршовані політичні

сатири. Висміював царську бюрократію і монархів. Багато віршів

покладено на музику.

594

95Гоголь Микола Васильович (1809-1852) — український і

російський письменник. Основоположник критичного реалізму в

російській літературі. У 1818-1819 роках навчався в Полтавсько-

му повітовому училищі, у 1821-1828 роках — у Ніжинській гім-

назії вищих наук. З 1828 року жив у Петербурзі, з 1836 до 1848

року — у Веве (Швейцарія), Парижі, Римі (з перервами на приїз-

ди в Росію), з 1848 — в Москві. Літературну славу Гоголю приніс

цикл повістей «Вечора на хуторі поблизу Диканьки» (1831-1832),

в яких створив поетичний образ України, овіяний повір'ями та

легендами. Збирав українські народні пісні. У 1835 році вийшли

збірки «Миргород» і «Арабески». Написав повісті «Ніс» (1836) і

«Шинель» (1842). Героїчній боротьбі українського народу проти

іноземних гнобителів присвячена повість-епопея «Тарас Буль-

ба» (1835). У комедії «Ревізор» затаврував деспотизм і свавілля

царських чиновників, казнокрадство. Вершиною творчості стала

поема-роман «Мертві душі» (том 1, 1842), в якій письменник дав

узагальнену картину життя Росії того часу, показав представни-

ків усіх соціальних верств населення, викрив кріпосницьку дійс-

ність. За декілька днів до смерті спалив рукопис 2-го тому «Мерт-

вих душ». Творчість Гоголя мала великий вплив на українську

літературу, насамперед на творчість Г. Квітки-Основ'яненка,

Є. Гребінки і Т. Шевченка. В Україні установлені пам'ятники Го-

голю в Миргороді, Ніжині, Полтаві, в селах Великі Сорочинці, Го-

голеве, Диканька, Шишаки.

96Мокрицький

Аполлон

Миколайович

(1810-1870)

—

укра-

їнський і російський живописець. У 1830 році закінчив Ніжинську

гімназію вищих наук, був вільним слухачем Петербурзької ака-

демії художеств, з 1849 року — її академік. Учень О. Венеціано-

ва і К. Брюллова. З 1840 року працював в Україні, пізніше — в

йтали. З 1851 року — професор Московського училища живопи-

су, скульптури та архітектури. Брав участь у викупі Т. Шевчен-

ка з кріпацтва.

97Ширяєв Василь Григорович (1795-р.с. невід.) — російсь-

кий художник. Походив із кріпаків. Був одним із відомих на той

час майстрів декоративного живопису в Петербурзі. Виконував

внутрішні розписи в приватних і громадських спорудах. Поміщик

П. Енгельгардт у 1832 році законтрактував свого кріпака Т. Шев-

595

ченка на чотири роки до Ширяєва для навчання, щоб мати свого

дворового маляра. У 1836 році Шевченко разом з іншими учнями

Ширяєва брав участь у розписах Великого, Александринського

та Михайлівського театрів у Петербурзі.

98Гребінка Євген Павлович (1812-1848) — український і ро-

сійський письменник. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук

(1831). З 1834 року жив у Петербурзі, викладав російську мову

та літературу у військово-навчальних закладах. У 1836 році по-

знайомився з Т. Шевченком, сприяв його викупу з кріпосної не-

волі, допоміг видати «Кобзар» (1840). Друкуватися почав у 1831

році. У 1834 році в Петербурзі вийшла його збірка байок «Мало-

российские

приказки», в яких показано соціальну несправедли-

вість, поміщицьке свавілля, бюрократизм чиновників. Писав лі-

ричні вірші українською і російською мовами. Деякі вірші стали

популярними піснями. У прозі російською мовою зображував

українське життя

(«Рассказы

пирятинца»,

1837; «Нежинский

полковник Золотаренко», 1842; «Чайковский», 1843).

99Григорович Василь

Іванович

(1786-1865)

—

російський

історик мистецтва, українець. У 1803 році закінчив Київську ака-

демію. З 1824 року брав активну участь у роботі Товариства зао-

хочення художників,

у 1829-1854 роках був його секретарем.

У 1829-1859 роках — конференц-секретар

Петербурзької ака-

демії художеств. З 1839 року — дійсний член Російської акаде-

мії, з 1841 року — почесний член Петербурзької академії наук.

Сприяв розвитку художньої освіти в Україні, допомагав молодим

українським художникам, які вчилися в Петербурзі. Брав актив-

ну участь у звільненні від кріпацтва Т. Шевченка, який присвя-

тив йому поему «Гайдамаки».

100Венеціанов Олексій

Гаврилович (1780-1847)

—

російсь-

кий живописець і графік, академік Петербурзької академії худо-

жеств (з 1811). Син грека і українки. Живопису вчився у В. Бо-

ровиковського. Один з

основоположників російського

жанрового

живопису. У 1824 році заснував у селі Сафонково Тверської гу-

бернії приватну школу художників. Брав активну участь у виз-