Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

воленні Т. Шевченка з кріпацтва. Серед учнів Венеціанова укра-

їнські художники Євграф Крендовський і Аполлон Мокрицький.

Твори: «На ниві. Весна», «На жнивах. Літо» (80-ті роки), «Женці»

596

(1825) та інші, портрети. У 1826 році виконав розписи для церкви

Харківського університету.

101Вієльгорський Михайло Юрійович (1788-1856) — російсь-

кий композитор, граф. Сприяв організації лотереї, на кошти якої

було викуплено з кріпацтва Т. Шевченка. Автор опери «Цигани»

(1838), вокальної й інструментальної музики.

102Мазепа Іван Степанович (близько 1639-1709) — видатний

політичний діяч України, гетьман. Народився в селі Мазепин-

ці поблизу Білої Церкви в родині українського шляхтича. Освіту

здобув у Києво-Могилянській колегії та у Варшавській єзуїтській

школі. Свої знання удосконалював в університетських центрах

Західної Європи. Знав польську, російську, латинську, італійську,

німецьку і татарську мови. Був пристрасним бібліофілом, мав ба-

гату бібліотеку. Служив при дворі польського короля Яна II Кази-

мира, був генеральним писарем у гетьмана Правобережної Укра-

їни Петра Дорошенка, служив у гетьмана Лівобережної України

Івана Самойловича. З 1687 року — гетьман України. Його правлін-

ня тривало 21 рік. 9 листопада 1708 року Мазепа уклав договір зі

шведським королем Карлом XII. Договір передбачав політичний

статус України як незалежної держави під протекторатом Шве-

ції. Але поразка 8 липня 1709 року шведсько-українського війська

під Полтавою не дозволила українцям збудувати свою державу.

Карл XII та Мазепа зі своїм оточенням відступили до Туреччини.

2 жовтня 1709 року Мазепа помер у селі Варниці поблизу міста

Бендери (Молдова). Його поховали у кафедральній церкві Свято-

го Юрія у місті Галаці (Румунія). 23 жовтня 1999 року прах геть-

мана перепоховали у Батурині (Україна). Особа Мазепи надиха-

ла до творчості поетів: Джорджа Байрона, Віктора Гюґо, Кіндрата

Рилєєва, Олександра Пушкіна, Богдана Залеського, Бертольда

Брехта. Композитори Франц Ліст і Петро Чайковський присвяти-

ли йому музичні твори, а художники Орас Верне, Теодор Жеріко,

Ежен Делякруа написали картини, присвячені гетьману.

103Пантеон — храм у стародавньому Римі, присвячений усім

богам. Нині пантеоном називають місце поховання видатних лю-

дей країни — державних діячів, письменників, вчених, філософів

тощо. Пантеоном у Парижі слугує церква Сент-Женевьєв, збудо-

вана у 1755-1789 роках архітектором Ж.Ж. Суфло.

597

104Маркович Опанас Васильович (1822-1867)

— українсь-

кий фольклорист, етнограф і громадський діяч. Походив із відо-

мого козацького роду. У 1846 році закінчив історико-філологічний

факультет Київського університету. За участь у Кирило-Мефо-

діївському товаристві у червні 1847 року був висланий до міста

Орла під нагляд поліції. У 1851 році з дружиною М.О. Вілінською

(Марко Вовчок) повернувся в Україну. Зібрав велику кількість

фольклорних і етнографічних матеріалів, які розглядав як важ-

ливий засіб пізнання історії, інтересів і прагнень українського на-

роду. Значну частину зібраних матеріалів опублікував у збірни-

ках А.Метлинського, П.Куліша, В.Антоновича, М.Драгоманова та

інших. Головна праця — «Українські прислів'я, приказки і таке

інше» (1864).

105Кирило-Мефодіївське товариство

— таємна політична

національно-патріотична організація (грудень 1845 — березень

1847, Київ). Засновники: В. Білозерський, М. Гулак, М. Костома-

ров. Згодом до них приєдналися 9 осіб, серед них Т. Шевченко і

П. Куліш. Зв'язки з товариством підтримували ще близько 100

чоловік. Товариство ставило головною метою досягнення держав-

ної незалежності України у федеративному союзі таких само не-

залежних слов'янських держав. Члени товариства виступали за

повалення самодержавства та ліквідацію кріпацтва в Російській

імперії. Заарештовані царською владою усі 12 членів товариства

були покарані засланням у різні місця імперії. Т.Г. Шевченко був

засланий солдатом до Орської фортеці з царською резолюцією

про заборону писати й малювати. Звільнений із заслання у 1857

році завдяки клопотанням друзів.

106Вольф Маврикій Осипович (1825-1883) — російський ви-

давець. З 1853 року випускав у Петербурзі наукову літерату-

ру, головним чином перекладну, твори російських письменників,

журнал «Навколо світу» (з 1861) та інше. У 1882 році організував

«Товариство М.О. Вольф», яке існувало до 1918 року.

107Французька академія — наукова установа, яка займаєть-

ся дослідженням мови та літератури. В її складі — «40 безсмер-

тних» — видатних діячів літератури, політики, економіки. При-

суджує декілька літературних премій. Заснована у 1635 році

головою уряду Франції кардиналом Арманом Жаном дю Плессі

598

Рішельє (1585-1642). Французька академія входить до складу Ін-

ституту Франції, який є офіційним науковим закладом, об'єдну-

ючим діяльність галузевих наукових та художніх академій. Крім

Французької академії, в Інститут Франції входять також Акаде-

мія написів та художньої літератури (1663), Академія наук (Па-

ризька АН, 1666), Академія мистецтв (1803), Академія моральних

та політичних наук (1832).

108Іллірія — історичний край у північно-західній частині Бал-

канського півострова. У далекій давнині Іллірія була заселена ін-

доєвропейськими племенами — іллірійцями. II - I ст. до н.е. іллі-