Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

версалом проголосила Українську Народну Республіку (УНР) у

складі Російської Федерації і стала її державною владою. 24 січ-

ня 1918 року Центральна Рада своїм IV Універсалом проголосила

УНР самостійною незалежною державою. 29 квітня 1918 року в

результаті державного перевороту Центральну Раду відсторони-

ли від влади, УНР була скасована і проголошена Українська Дер-

жава на чолі з гетьманом П. Скоропадським.

244Скоропадський Павло Петрович (1873-1945)

— колишній

генерал-лейтенант російської армії, нащадок гетьмана Лівобереж-

ної України Івана Ілліча Скоропадського (1646-1722). 29 квітня 1918

року проголошений гетьманом Української Держави, яка змінила

УНР і проіснувала до 14 грудня 1918 року. Емігрував спочатку до

Швейцарії, а потім до Німеччини, де і помер від тяжкого поранення,

отриманого під час бомбардування в кінці Другої світової війни.

245Паризька мирна конференція 1919-1920 років — міжна-

родна конференція, яку скликали держави-переможці у Першій

світовій війні для вироблення та підписання мирних договорів

із переможеними державами. Всупереч національним інтере-

сам українського народу конференція не допустила об'єднання

усіх українських земель в єдину Українську державу, санкціо-

нувала загарбання Східної Галичини та Західної Волині Поль-

щею, анексію Закарпатської України Чехословаччиною, Півден-

ної Буковини Румунією. Більша частина України після Першої

світової війни стала радянською республікою у складі Радянсь-

кого Союзу.

635

246Російський експедиційний корпус

— ініціатива відправки

корпусу для участі в бойових діях на території Франції належала

французькому уряду. Російські війська були надіслані в розпо-

рядження Франції в обмін на зброю, яку вона поставляла до Росії.

У 1916 році у Францію були відправлені дві окремі піхотні брига-

ди (1-а — під командуванням генерала Лохвицького і 3-я — під

командуванням генерала Мурашевського) загальною кількістю

20300 солдатів і офіцерів.

247Запорізька Січ

— українська козацька республіка. Ви-

никла і розвинулася за порогами Дніпра в перших десятиліттях

XVIстоліття. Її кордони до кінця XVII століття не були окресле-

ні. Протягом XVIII століття її територія вже мала чітко визначе-

ні межі. Столицею Запорізької Січі було місто-фортеця, яке кіль-

ка разів міняло своє розташування, але завжди було за порогами

Дніпра. Центральним органом влади був Кош Запорізької Січі на

чолі з кошовим отаманом, який щорічно переобирався на загаль-

новійськовій раді. Запорізька Січ мала свої збройні сили — Запо-

різьке Військо — і являла собою суверенну, самостійну національ-

но-військову політичну силу України. Їй належить провідне місце

у національно-визвольних війнах проти Польщі у першій половині

XVII століття. На Запорізькій Січі почалася Визвольна війна укра-

їнського народу 1648-1654 років. Запорізькі козаки вели довголітню

боротьбу проти турецько-татарської агресії. У межах створеної в

ході Визвольної війни Української гетьманської держави Запорізь-

ка Січ займала автономне становище, хоча й була частиною Украї-

ни. Вона не підтримала приєднання України до Росії, її представни-

ків не було на Переяславській раді 1654 року. У 1709 році за наказом

царя Петра I Запорізька Січ була зруйнована за підтримку коза-

ками акції гетьмана України Івана Мазепи. У 1734 році царський

уряд дозволив запорожцям, вигнаним у пониззя Дніпра на терито-

рію кримських татар, повернутися до рідних місць, і вони заснува-

ли Нову Січ. У 1775 році за наказом імператриці Катерини II Нова

Січ була зруйнована, цінності Військового скарбу, клейноди, прапо-

ри, частина архіву Генеральної канцелярії, гармати тощо були ви-

везені до Петербурґа і на цей час ще не повернуті Україні.

248«Ґранд-Опера» — державний оперний театр в Парижі, центр

музично-театрального мистецтва Франції. Заснована у 1669 році, з

636

1871 року — національна академія музики та танцю. З 1875 року

вистави ставлять у сучасному будинку, зведеному у 1861-1875 ро-

ках архітектором Ж.Л.Ш. Ґарньє (1825-1898). У «Ґранд-Опера» ви-

ступали видатні майстри сцени, серед них українці Соломія Кру-

шельницька, Іван Алчевський, Серж Лифар.

249Сен-Женевьєв-де-Буа — передмістя Парижа. У 1927 році

на місцевому кладовищі була відведена ділянка землі для похо-

вання померлих у місцевому російському притулку старих. Піз-

ніше стало традицією ховати тут росіян та українців із Парижа

та інших міст Франції. Тепер ця ділянка зветься Старим кладо-

вищем, а все кладовище — Російським. У 1939 році на кладови-

щі по проекту Альберта Бенуа була збудована невелика церква.

На кладовищі поховані видатні діячі російської та українсь-

кої культури: Іван Бунін, Іван Шмєльов, Матильда Кшесінська,

Серж Лифар, Олександр Галич, Андрій Тарковський, Віктор Не-

красов, Зінаїда Серебрякова, Костянтин Коровін та інші. Тут по-

ховані учасники Руху Опору 1939-1945 років, серед них героїня

Опору Віка Оболенська.

250Саперліпопед — французьке слово, яке означає щось се-

реднє між лайкою і вигуком на кшталт українського «чортзна-

що!».

251Лосєва Зоя Федорівна, дівоче прізвище Ткаченко (р.н.

1937) — педагог, громадська діячка, гуманістка. Народилася в мі-