Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

діяч. Закінчив Київський університет (1863), з 1864 року — його

викладач. У 1875 році звільнений з університету як політично

неблагонадійний. У 1876 році емігрував за кордон, до 1889 року

жив у Женеві (Швейцарія), з 1889 року — професор Софійсько-

го університету. Праці: «Історичні пісні малоросійського народу»

(у 2-х томах, 1874-1875, у співавторстві з В.Антоновичем), «Нові

українські пісні про громадські справи (1764-1880)» (1881), «По-

літичні пісні українського народу ХVIII-ХІХ ст.» (у 2-х томах,

1883-1885), статті про пісенну творчість в Україні та інші.

210Петлюра Симон Васильович (1879-1926)

— український

революціонер, видатний публіцист, літератор, політичний, війсь-

ковий і державний діяч Української Народної Республіки (УНР).

Народився в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув в

Полтавській духовній семінарії. За участь в українському націо-

нальному русі зазнав переслідувань. 28 червня 1917 року призна-

чений Центральною Радою генеральним секретарем військових

справ. 31 грудня 1917 року, не погоджуючись із політикою голови

Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. Після гетьмансько-

го перевороту 29 квітня 1918 року очолював Всеукраїнський союз

земств. З 15 листопада 1918 року керував антигетьманським по-

встанням. Був членом Директорії, очолював армію УНР. З 11 лю-

того 1919 року став головою Директорії. Протягом 1919 року ке-

рував боротьбою проти червоних і денікінських військ. У 1920

році очолював війська УНР, які разом з армією Польщі вступи-

ли в Україну. Внаслідок невдачі наступу і договору між радянсь-

кою Росією та Польщею виводить свої війська за річку Збруч, де

вони були інтерновані польською владою. На еміграції перебував

у Польщі, потім в Угорщині, з 1924 року — у Франції. Керував ді-

яльністю уряду УНР в екзилі. 25 травня 1926 року був убитий в

626

Парижі

агентом радянських спецслужб Шварцбартом.

Похова-

ний у Парижі на Монпарнаському кладовищі.

211Модерністське мистецтво

—

основний напрямок сучасно-

го мистецтва. Модернізм охоплює всі види художньої творчості,

найбільш яскраво проявився в образотворчому мистецтві, зокре-

ма в експресіонізмі, футуризмі, кубізмі, дадаізмі, сюрреалізмі.

212Дизайн

—

творча проектно-конструкторська діяльність,

яка спрямована на удосконалювання предметного середовища.

Створюється засобами промислового виробництва. Дизайн як ху-

дожнє конструювання предметів вирішує естетичні, економічні

та соціальні проблеми.

213Імпресіонізм — напрямок у мистецтві. Вперше імпресіоні-

сти експонували свої твори на виставці 1874 року в Парижі. Учас-

никами її були французькі художники К.Моне, О.Ренуар, К.Піс-

сарро, Е.Деґа, А.Сіслей, Б.Морізо, Е.Мане. Імпресіоністи боролися

проти академізму та салонного мистецтва, виступали за відо-

браження красоти навколишнього світу та повсякденного жит-

тя. Вони вважали, що художник повинен зображати навколишній

світ так, як він його бачить та відчуває. Їм властиве життєствер-

джуюче захоплення почуттєвою красою світу, окреме місце в їх

творчості зайняла близька людині природа.

214Балавенський Федір Петрович

(1865-1943)

—

українсь-

кий скульптор. У 1896 році закінчив Київську рисувальну шко-

лу М.Мурашка, у 1903 році — Петербурзьку академію художеств

(клас В.Беклемішева). Викладав у Тбіліському (1905-1906) і Ки-

ївському

(1907-1922)

художніх училищах, Миргородському ху-

дожньо-керамічному технікумі (1922-1930). Працював в галузі

портретної і декоративно-монументальної пластики. Автор порт-

ретів Т. Шевченка, М. Лисенка, І. Котляревського; алегоричних

горельєфів на будинках у Києві.

215Шаляпін Федір Іванович

(1873-1938)

—

російський спі-

вак (бас). З дев'яти років співав у церковних хорах, з дванадця-

ти років — статист в оперних трупах, що гастролювали в Казані.

У 1891 році — соліст хору української трупи Г. Деркача, гастро-

лював з нею по містах Росії. У 1892-1893 роках навчався співу у

Д. Усатова в Тбілісі, який ввів його в український музичний гур-

ток і підготував до дебюту на оперній сцені. У 1895-1896 роках

627

співав у Маріїнському театрі (Петербурґ), у 1896-1899 роках —

у Московській приватній опері С. Мамонтова, з 1899 року — у

Великому театрі (Москва). З 1922 року жив за кордоном. Ша-

ляпін був реформатором оперного мистецтва. Виконав близько

70 партій. У 1897-1915 роках часто виступав в Україні (Київ, Оде-

са, Харків та інші міста). Виконував твори українських компо-

зиторів і українські народні пісні. Був обдарованим скульпто-

ром, художником, літератором. Про своє життя розповів у книгах

«Сторінки з мого життя», «Маска та душа». Помер у Парижі, у

1984 році прах Шаляпіна перепоховано в Москві.

216Кубізм — модерністська течія в образотворчому мистецт-

ві першої чверті ХХ століття, яка прагнула звести художній об-

раз до комбінації геометричних тіл або фігур. Основоположника-

ми кубізму були П.Пікассо і Ж.Брак, а виразником його ідей був

Г.Аполлінер. Про кубізм П.Пікассо писав: «Кубізм не мистецтво

наслідування, а мистецтво концептуальне, підняте до висот тво-