Як ми говоримо

«Ніякі вмовляння й попередження не допомогли, і він став злісним п'яницею», – читаємо в репортерській замітці й міркуємо: чи ця людина, що пустилась берега, стала тільки без просипу пити, чи в неї воднораз і зіпсувалася вдача – стала злісна, як то виходить за репортером, бо прикметник зліснийє насамперед відповідником до російського злобный: «Під удари вітру злісні, що летить над морем нив, відчинив вікно я пісні, серце пісні відчинив» (В. Сосюра). Але з дальшого читання тексту бачимо, що йдеться тут не про вдачу, а тільки про те, що п'яниця став непоправний, не піддавався ніякому впливу. На такий випадок є в українській мові слово затятий: «Коли він – такий затятий, то й я буду затятий» (Словник Б. Грінченка). Отож у репортерській замітці треба було написати: «став затятим п'яницею».

Проте прикметник зліснийможе бути відповідником і до російського злостный, коли йдеться про рослини чи комах, наприклад, злісні шкідники: «Насіння для посіву треба цілком очистити від домішок бур'янів, особливо злісних» («Колгоспна виробнича енциклопедія»).

Зі сказаного випливає, що не слід користуватися словом зліснийбезоглядно, а треба ставити його там, де воно буде слушне.

Значний, чималий, неабиякий (великий)

Прикметником значнийі прислівником значнов сучасній українській мові так надуживають останнім часом, що вони майже витиснули інші близькі слова, тим самим збіднюючи мову. Раз у раз чуємо й читаємо: значний унесок, значні впливи, значно кращий, значно більшийтощо. Замість того, щоб сказати: «Ми маємо в галузі фізкультури значні досягнення», – точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) досягнення; замість: «Значно краще зробити це ось як», – можна сказати: «далеко (або куди набагато) краще».

Не слід забувати, що прикметник значнийбуває ще синонімом до слів відомий, шанований, заслужений: «Значні пани і шляхетство» (О. Стороженко), – а прислівник значнов деяких діалектах означає ще те ж що й слова помітно, видно: «Значно, що господар» (Ю. Федькович).

Красивий, гарний, вродливий, красний, хороший, чудовий

Усі ці слова значеннєво є дуже близькі між собою й відповідають російським красивый, хороший. Дехто так уподобав слово красивий, що забув усі інші слова–синоніми: красива дівчина, хоч можна сказати й гарна (вродлива, красна) дівчина. Дехто каже: «Який красивий будинок!» – не замислюючись над тим що, може краще сказати: гарний (чудовий) будинок.

Наведемо кілька прикладів із нашої класичної літератури й фольклору: «Гарна, як квітка гайова» (М. Номис); «На городі верба рясна, там стояла дівка красна» (народна пісня); «Вишию лишень я йому подушку гарну напродиво» (І. Нечуй–Левицький); «Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий» (М. Номис); «Хвалилася сусідам своїм молодиця: яка вона хороша, яка білолиця» (Я. Щоголів).

Прикметнику красивийнародна мова надавала трохи іншого значення, ніж дехто надає йому тепер, – він указував не на саму красу, а на те, що надає людині краси: «Прибігли до його трупа, покропили цілющою водою – він зціливсь; покропили красивою – то був гарний, а це ще кращий став» (Казки й прислів'я, що записав І. Манжура).

Як бачимо з цих прикладів, українська класика й народна мова широко використовували багатство синонімів, дуже рідко вдаючись до слова красивий. Таких прикладів можна навести багато, не кажучи ще й про інші слова–діалектизми, наприклад: гожий, пригожий, красовитий, ловкий, файний(«Кажуть люди, кажуть, що я – файна дівка». – Закарпатська пісня; «Ловкий парубок. – Із живих уст на Полтавщині; «Вдовине личко красовите». – Марко Вовчок). То яка потреба збіднювати мову, забувши цю словесну різноманітність, і пересипати писаний текст чи живу мову одним–однісіньким словом красивий? А тим часом ми вживаємо його навіть там, де воно ніскільки не підходить: «Твій учинок – дуже некрасивий».

Лікарський, лікувальний, лікарняний, лікарський

«Лікарська косметика під доглядом досвідчених лікарів», – бачимо табличку над дверима медичного закладу; «Одразу за парканом починалися лікарські будинки», – читаємо в одному нарисі. В обох цих фразах прикметники лікарська, лікарськіпантеличать того, хто читає їх, а не пояснюють. Прикметник лікарськийозначає «належний лікареві» (лікарський халат) або «такий, що стосується діяльності лікаря» (лікарський огляд): «Хора лежала непритомна, і здавалося, що не чула лікарської гадки» (І. Франко). Прикметник лікувальнийуказує на оздоровчі, збудливі, тамівні властивості, цебто має зв'язок із поняттями ліки, лікувати: «Виноград має і лікувальні властивості» («Колгоспна виробнича енциклопедія»). Нарешті, слово лікарнянийозначає «належний лікарні»: «лікарняний персонал», «Тут під стінами й коло груби навалено цілі гори лікарняного мотлоху» (переклад із А. Чехова).

З уваги до цього треба було на табличці написати: лікувальна косметика, – бо тут мають на увазі ті процедури, що лікують, а не медичний персонал, що їх виконує; в другій фразі треба було написати: лікарняні будинки, – бо мовиться про будинки, які належать лікарні.

Треба пам'ятати, що, крім прикметників лікарський, лікувальнийі лікарняний, є ще прикметник лікарський(із наголосом на другому складі). Цей прикметник відповідає російському лекарственный: «Ще на світанку своєї історії людина збирала й використовувала для лікування деякі лікарські рослини» («Ботанічний журнал») .

Любий, любий, любимий, перший–ліпший, перший–кращий, будь–який, кожний, усякий, улюблений

«У нашій школі любий учень розповість біографію Тараса Шевченка», – кажуть навіть учителі, замість того, щоб висловитись правильно: «Кожний (або всякий, будь–який, перший–ліпший, перший–кращий) учень розповість біографію».

Прикметник любийозначає не «будь–який», як у російській мові любой, із якого й скалькували ті, що не знають гаразд української мови, нібито українське любий, а – «милий»: «Ні, любий, я тобі не дорікаю» (Леся Українка); «Дихни на повні груди, народе любий мій!» (П. Тичина), – або «приємний»: «Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив» (М. Номис).

Інколи трапляється не тільки в сучасній публіцистиці, а й у художніх творах прикметник любимий, що має тенденцію витиснути давній прикметник улюблений: «Вишивання – це її любима робота». Та чи є потреба в такій заміні? Давно відомий прикметник улюбленийцілком передає те поняття, що його вкладають у любимий: «Улюбленим заняттям Антосі було малювання» (О. Донченко); «І шлють усі хвалу й привіт улюбленій країні…» (Н. Забіла) .

Іноді прикметник улюблений виступає синонімом слова коханий: «Вона бачила Ольгу …на таємних сходинах з улюбленим» (І. Франко).

Близькими за своїм значенням до прикметника улюбленийє іменники улюбленик(«…я був улюблеником у сім'ї». – М. Коцюбинський) та улюбленець– відповідники до російських слів любимец, баловень.

Минулорічний, торішній, позаминулорічний, позаторішній