Янголи і демони

— У тому числі й роботи, що знаходяться в храмах поза межамиВатикану?

Солдат подивився на нього здивовано.

— Звичайно. Усі католицькі храми в Римі є власністю Ватикану.

Ленґдон подивився на аркуш, який тримав у руці. На ньому пули назви тих двадцяти чи й більше храмів, розташованих у напрямку подиху West Ponente.Один із них був третім олтарем науки, і Ленґдон сподівався, що встигне визначити, який саме. За піших умов він би з радістю оглянув кожний із цих храмів осо-(місто. Але сьогодні він мав тільки двадцять хвилин, щоб знайти і є, що потрібно, — храм зі скульптурою Берніні, що якось пов’я-мііа з вогнем.

Ленґдон підійшов до входу в сховище. Гвардієць не зрушив, з місця. Ленґдон подумав, що той вагається, і, усміхнувшись, сказав:

— Повітря всередині непогане. Кисню малувато, але дихати можна.

— Мені наказано провести вас сюди й негайно повертатися н офіс.

— Ви йдете?

— Так. Швейцарським гвардійцям не дозволено заходити до архівів. Я й так порушив правила, прийшовши з вами аж сюди. Командир мені про це нагадав.

— Порушили правила?! — Ви що, не розумієте, що тут сьогодні відбувається? — На чиєму боці ваш командир, чорт його іабирай?!

Від привітності на обличчі гвардійця не залишилося й сліду. Шрам під оком засмикався. Погляд став жорстким і раптом на-і адав самого Оліветті.

— Вибачте. — Ленґдон уже жалкував, що не стримався. — І Іросто… мені може знадобитися допомога.

Гвардієць і оком не зморгнув.

— Мене вчили виконувати накази, а не обговорювати їх. Коли знайдете те, що потрібно, негайно зв’яжіться з командиром.

— Але як я з ним зв’яжуся? — захвилювався Ленґдон. Гвардієць витягнув рацію і поклав на найближчий стіл.

— Перший канал.

Із цими словами він зник у темряві.

81

Телевізор у кабінеті Папи — «Гітачі» з величезним екраном — був схований у спеціальній шафі, що стояла в ніші навпроти стола. Тепер дверцята шафи відчинили, і всі з’юрмилися довкола. Вітторія й собі підійшла ближче. Коли екран нагрівся, на ньому з’явилась молода симпатична репортерка — брюнетка з карими очима.

— Ви дивитеся новини Ем-ес-ен-бі-сі, — оголосила вона. — Я Келлі Горан-Джонс, веду прямий репортаж із Ватикану. — Позаду неї було видно собор Святого Петра, що світився вогнями на тлі нічного неба.

— Це не прямийрепортаж! — обурився Рошер. — Це архівний запис! Зараз світла в соборі немає.

Оліветті шикнув, щоб той замовк.

— Цього вечора під час виборів Папи у Ватикані відбулися жахливі події, — суворим тоном вела далі репортерка. — Нам повідомили, що в Римі по-звірячому вбито двох членів колегії кардиналів.

Оліветті тихо вилаявся. Раптом у дверях кабінету з’явився захеканий гвардієць.

— Командире, на центральному комутаторі обривають телс фони. Усі хочуть знати нашу офіційну позицію щодо…

— Поклади слухавку, — наказав Оліветті, не відводячи попія ду від екрана.

— Але, командире… — завагався гвардієць.

— Роби, що наказано!

Гвардієць зник.

Вітторії здалося, що камерарій хотів було щось сказати, але передумав. Натомість він подивився на Оліветті довгим, пильним поглядом, а тоді знову повернувся до телевізора.

Ем-ес-ен-бі-сі тепер прокручувала запис: швейцарські гвардійці виносять тіло кардинала Ебнера з церкви Санта-Марія дель І Іополо і пхають в «альфа-ромео». Запис на кілька секунд завмер: збільшеним планом показують оголене тіло кардинала. Наступної миті воно зникає в багажнику.

— Що за негідник усе це відзняв? — сердито спитав Оліветті.

А репортерка говорила далі:

— За нашою інформацією, це тіло кардинала Ебнера з Франкфурті. Люди, що несуть його, — швейцарські гвардійці Ватикану. — Складалося враження, що репортерка з усіх сил намагається здаватися засмученою. Оператор показав її обличчя великим планом, і вона спохмурніла ще більше. — А тепер Ем-ес-ен-бі-сі хоче попередити глядачів, що кадри, які ми піраз покажемо, дуже відверті і, можливо, не всім варто їх дивитися.

Вітторія фиркнула. Ця вдавана турбота про глядачів насправді була найпотужнішою рекламою — після такого «попередження» ще ніхто ніколи не перемикав каналу.

— Повторюю, наступні кадри можуть шокувати декого з глядачів, — іще раз наголосила репортерка.

— Які ще кадри? — запитав Оліветті, звертаючись до екрана. — Ви ж щойно показали…

На екрані з’явилося двоє. Вони пробиралися крізь натовп на майдані Святого Петра. Вітторія відразу впізнала себе з Робер-гом. У кутку дрібними літерами було написано: МАТЕРІАЛ НАПАЛА КОМПАНІЯ БІ-БІ-СІ. Чути було, як дзвонить дзвін.

— Ой ні, — вголос мовила Вітторія. — Ой… ні…

Камерарій розгубився. Повернувся до Оліветті.

— Здається, ви сказали, що конфіскували цю плівку!

Раптом почувся наляканий крик дитини. На екрані з’явилася дівчинка, вона показувала пальчиком на якогось закривавленого бомжа. Тоді в кадрі знову виник Роберт Ленґдон. Він намагався заспокоїти дитину. Зображення стало різкішим.

Усі, хто зібрався в кабінеті Папи, затамувавши подих, стежили за драмою, що розгорталася в них на очах. Кардинал падає обличчям на граніт. З’являється Вітторія. Вона щось кричить. Крон. Тавро. Жалюгідна спроба зробити штучне дихання.

— Ці страшні кадри, — вела далі репортерка, — відзнято линю кілька хвилин тому на майдані Святого Петра. Наше джерело повідомило, що це тіло кардинала Ламассе з Франції. Чому він не на конклаві і як опинився там у такому лахмітті — залишаєте ся таємницею. Ватикан наразі відмовляється будь-що комеп тувати. — Запис знову пішов з початку.

— Відмовляється коментувати? — обурився Рошер. — Та дай те ж нам хоч отямитися!

Репортерка заговорила знову, стурбовано наморщивши чоло:

— Мотиви цих убивств Ем-ес-ен-бі-сі мусить іще з’ясувати, однак наші джерела повідомляють, що відповідальність за зло чини взяла на себе організація із назвою «Ілюмінати».

— Що?! — вибухнув Оліветті.

—.. довідатись більше про цю організацію ви зможете, Відні давши наш сайт…

— Non epossibile! — заявив Оліветті та перемкнув телевізор па інший канал.

На новому каналі репортаж вів латиноамериканець.