6.25
рейтинг книги
Шатров дивився у вікно і посміхався. Скільки разів пролітає він над цим краєм! Давно і навічно закарбувалися в його серці всі ці вершини, похмурі урочища, ущелини, виноградники, ниви і велетенські мости, перекинуті через провалля. Але він завжди радів, коли все це знову з'являлося перед ним. Радів і трохи сумував. Усе довкола таке ж прекрасне, як і раніше, а він уже зовсім сивий, часто прислухається до серця. Шатров глянув на Гойду, запитав: — Ну, Васильку, що сказав би наш друг Сірий про…
7.50
рейтинг книги
— Справді? — зрадів містер Кембл. — Чудово, Деві. В такому разі мені слід сказати тобі про твоє майбутнє, наскільки це від мене залежить. Коли померла твоя мати, а твій батько (достойний християнин!) відчув наближення смерті, він передав мені на схов листа, сказавши, що той лист — твоя спадщина. "Як тільки я помру, — сказав він, — і будинкові дадуть лад, а майно продадуть (усе це зроблено, Деві), дайте моєму синові в руки цього листа і вирядіть його в Шооз-гавз, що недалеко…
7.17
рейтинг книги
Удень, коли стародавнє море дихало спокоєм і в садку стихав шелест виноградних лоз, коли завмирало в полуденній тиші далеке марсіанське місто, господар будинку К сидів у себе в кімнаті і читав металеві книги з опуклими ієрогліфами. Він водив рукою по сторінці, немов грав на арфі, а з книги линув голос. Тихий голос далекої старовини співав повість тих часів, коли море билося в берег хвилями червоної пари, коли стародавні люди вели у бій хмари металевих комах і загони смертоносних електричних павуків.…
5.00
рейтинг книги
Коли рятувальні команди, нарешті, наважилися вирушити туди, де був корпус 37, вони побачили там тільки сіру тверду горбисту масу — все, що лишилося від бетонної будови. Вогонь перетопив бетон і пісок у міцний камінь. Люди в просякнутих водою захисних костюмах обережно зійшли з спеціальних машин і, важко ступаючи, почали обходити місце вибуху. В протиатомних мавках вони були схожі на химерних доісторичних тварин, що нишпорять по лісу, шукаючи поживу. Через півгодини рятівники за невеличким земляним…
5.00
рейтинг книги
Леопольдвіль — головне місто Бельгійського Конго — стоїть саме там, де Конго, широко розлившись, утворює озеро Стенлі — Стенлі-Пул. Це велике місто з населенням майже двісті тисяч чоловік, білі називають Леокін, або Лео, а негри й мулати, яких близько ста дев'яноста тисяч, — Кіншаша. Нижче Леопольдвіля води Конго, з гуркотом продираючись між горами, що оточують його русло, зриваються гримучими водоспадами і вирують на численних порогах. Вище від міста починається судноплавний шлях по Конго та його…
5.00
рейтинг книги
Намагаючись подолати новий вибух кашлю, Траубе почав згадувати давні події. … Рік 1945. Тоді в усьому була надія і мета. З тайників пам'яті виринули згадки: табір, Шель, Джонсон, наліт, завивання сирен… Траубе полинув думками в минуле. Ось він сидить у кузові грузовика. Їх було четверо — сірі, змарнілі, у полинялих смугастих куртках. Скоцюрбившись, вони сиділи навпочіпки між ящиками. Навпроти розвалився кремезний солдат у чорному мундирі. Тримаючи в руках автомат, він дивився на в'язнів тупим…
5.00
рейтинг книги
Іштван похнюпився. Втупив погляд у килим. Що відповісти? Від нього вимагають рішучої відповіді, так чи ні — і все. Але так не можна відповісти. Ні ствердженням, ні запереченням не можна пояснити цієї справи. В голові завирували думки… Чомусь згадав, що не зможе піти по обіді на тренування. І все через цього Каллоша. Він давно знає, що той сердиться на нього. Тільки ж за що? Чи не все одно, що сказати? Однаково виключать з університету. Куди тоді йому податися? Піде чистильником черевиків. Повісить…
5.00
рейтинг книги
Цілком випадково він правильно вибрав вікно для своїх чемоданів — саме цей чоловік і був четвертим пасажиром нашого купе. Провідник привів його до нас, пояснюючи, що транссибірський експрес це не якась там електричка, котра їздить щогодини й інколи може спізнитися на цілу хвилину. — Приятель підвозив мене власною машиною і дорогою проколов шину… Провідник кивнув і промовив поблажливо: — Буває. Проте людина повинна мати на увазі такі випадки і заздалегідь виділяти на це певний час.…
5.00
рейтинг книги
— Вони готові милостиво забути про мою нечисту кров, — з гіркотою сказав Цандер. — Повернути мені кафедру, добре оплачувати мою працю. — З коштів… військового відомства? — Ви вгадали, Вінклер. Вони пропонували мені, — ви розумієте, що значить, коли вони пропонують? — працювати у військовому відомстві… Стратосферні бомбардувальні ракети, керовані по радіо. Ви чули про них? У багатьох районах країни вже збудовані споруди для стрільби такими ракетами. З цих пунктів за кілька хвилин можна знищити…
5.00
рейтинг книги
Кожний новоприбулий відповідає рішучим запереченням, додаючи досить суворий погляд. Потроху починаю зневірятися і ніяковіти: моє становите набуває смішного вигляду — з усіх боків на мене дивляться цікаві очі. Я вже зовсім вирішив піти геть, коли раптом просто до мене прямує, розмахуючи папкою, високий худорлявий чоловік. «Це або поліцейський інспектор, викликаний директором кафе, — майнула у мене думка, — або — сам дослідник Червоного моря». — Ви Квілічі? Чи не так? Я — Вайлаті,…
5.00
рейтинг книги
— Пан Гжегож Містраль — мій добрий знайомий, — мовив Трепка, з інтересом оглядаючи книжки на стелажах під стіною, — колись ми працювали разом. Ну, але повернемося до справи. Скажіть нам, професоре, що ви зробили одразу після того випадку? — Я був дуже схвильований і далебі не знав як слід, що маю зробити. Було ясно, що піймати винуватця не зможу. Самі розумієте… вечір, темрява, вулиця освітлена слабо. Та, зрештою, я сумнівався й відносно самого характеру цієї події. Чи то була…
5.00
рейтинг книги
Потім з п'єдесталу підняли статую Пушкіна. Кожний кинув у яму жменю сухого піску. Замелькали лопати. До півночі ретельно замаскували свіжу пляму. Парк шумів, з дерев падало перше жовте листя. Світало, а ще люди не лягали. Квапливо застеляли днища ящиків ватою, загортали у полотно фарфорові чаші. — Може, все-таки врятуємо хоча б головні панно янтарної кімнати? — задумливо спитала Ганна Костянтинівна. Відповісти їй не встигли. У дверях Картинного залу з'явився директор музею — літній,…
5.00
рейтинг книги
— Я болгарин. — Що?! Болгарин? З самої Болгарії? — у нього аж чотки з рук випали. — А що ж тут дивного? — запитав я. — Нічого дивного… — схвильовано відповів старик. — Справа в тому, що я теж з Болгарії. Сам турок, але народився в Болгарії. — Невже?! — вигукнув я. Хазяїн «Китайських ліхтарів», замріяно примруживши очі, почав розповідати, і голос його ледь помітно тремтів од хвилювання. — Добре пам'ятаю місто, де я народився… На вулицях…
5.00
рейтинг книги
2 Грім серед ясного неба викликав би менший подив, ніж ця подія. Лейтенант Кованьков, Альоша Кованьков утік із Східного Берліна в Західний і попросив там політичного притулку. Це було неймовірно. В це неможливо було повірити. Але ось минула вже година, як у штабі радянської військової частини, розташованої в Східному Берліні, розпочалися заняття, а стіл Кованькова стояв пустий. Опівдні офіцери штабу, з’юрмившись біля приймача, прослухали повторне повідомлення західнонімецької радіостанції про…
5.00
рейтинг книги
Він устав, одвів руки назад, і перукар одягнув його гладку постать у халат, по оранжевому шовку якого летіли колібрі і дріботіли молоденькі китаянки, вишиті золотом і сріблом. Одержавши свій гонорар, перукар зник. Відразу ж ввійшла Мадлен. Вона спритно поставила піднос на круглий столик і підкотила до крісла Кортеца. Вино, маринована цибулька, сардини і рожеві креветки в маслі. Це, звичайно, був ще не сніданок, а лише прелюдія до сніданку. Мосьє Кортец любив, щоб їжа на круглому столику з’являлась,…
5.00
рейтинг книги
Крупкат Г. Корабель приречених Відомий німецький письменник Гюнтер Крупкат в основу свого роману "Корабель приречених" поклав справжню подію — трагічну загибель английського корабля "Титанік". Роман створено на матеріалах, узятих з повідомлень преси та розповідей очевидців. Про причини, які призвели до жахливої трагедії, про те, як саме загинув "Титанік", і розповідає роман "Корабель приречених".
___________________ Ле І. Кленовий…
5.00
рейтинг книги
— А що? — схаменувся капітан. — Мотор уже кілька хвилин працює, а я так і не знаю, куди їхати… — А-а… Їдьмо додому, на Мокотів. Там почекаєш, а потім одвезеш мене в Палац культури. І на сьогодні — все. Автомобіль рушив. За кілька секунд вони в’їхали на яскраво освітлений прямокутник площі імені Дзержинського. Юрек впевнено маневрував у густому потоці автомобілів, який перекочувався через перехрестя двох вулиць — траси Схід—Захід і Нової Маршалківської. Він щось говорив капітанові, але той не звертав…
ПОПУЛЯРНЫЕ КНИГИ
5.00
рейтинг книги
Фигура у окна развернулась. Так быстро, что длинные полы темно-коричневый шерстяной кофты взметнулись, как крылья у ворона. — Ты! — рявкнул отец. И вдруг заговорил втрое тише, будто устыдившись собственной злости. — Ты меня прости, Гриша… Осерчал. — Да ладно. — Григорий Григорьевич осторожно покосился на початую бутылку водки на столе. — Ничего… Старший Распутин пил нечасто. Точнее даже сказать — вообще почти не пил, разве что в самых исключительных случаях. И если уж дело дошло до стакана,…
7.05
рейтинг книги
Серия:
#3 Прометей
Глава 1. Янки Дудль не прокатит Я со своим напарником Михаилом находился на борту международной космической станции на орбите Земли, когда мы пролетели через непонятное свечение и оказались в другом временном пространстве. Михаил погиб, пытаясь починить повреждение, причиненное нам космическим камешком. Мне не оставалось другого выбора, кроме как сесть на ставшей чужой и неизвестной планете Земля. Альтернативой было умереть от голода и обезвоживания на станции. На Землю я попал в аварийно-спасательной…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#2 Закон сильного
Ни у кого, кроме меня. Я сумел открыть Дверь. И не одну! Сначала та Дверь в Улье, а сейчас эту. Оба раза они переместили меня в совершенно непредсказуемое место. Ладно, в первый раз я переместился всего на пару улиц. Но теперь Дверь забросила меня за тысячи километров от Петербурга! — Телепортационные свойства, значит? Ха, а ты умеешь удивлять! Я положил ладонь на ручку Двери и дёрнул на себя. Ничего не произошло. Дверь даже не дрогнула. Даже не сомневался, что так и будет! Когда Дверь…
4.50
рейтинг книги
Серия:
#1 Переломный век
Спустя два дня я покинул койку и смог выйти впервые на улицу. Прошел до ближайшей лавочки, уселся на нее и, болтая ногами, так как в моем нынешнем теле достать до земли не получалось, принялся раскладывать «по полочкам» все, что узнал за последнее время. Во-первых — мой «глюк» так и не прошел. Как я оказался в теле семилетки я так и не понял, но три дня подряд просыпаясь в окружении рабочих завода «Дукс» на панцирной сетке с болями от синяков во всем теле заставили меня поверить в факт моего «переноса».…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#9 Отмороженный
А на первой же безопасной стоянке, где нас дожидались клоны «Рейда-5», я созвал срочное совещание. Но признаюсь честно, что обсуждение всех моих находок вызывало во мне не менее смешанные чувства, чем сами находки. Когда первые эмоции по отношению к обнаруженной «сенсации» улеглись, все участники продемонстрировали, что те стратегии, согласно которым они действовали до этого, по их мнению, никак не должны были измениться. Собственно, повторив и мои расклады. Собственно, именно поэтому, созванное…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#4 Рал!
Глава 1 Боль… когда больше всего страдает человек? Не тогда, когда больно ему, а тогда, когда больно другому… близкому. Тому, кто тебе очень дорог, кто не безразличен, а ещё… человек страдает, когда «ты» с этим ничего не можешь поделать… Кровь на руках и на одежде… такая тёплая… такая горячая, Аскель посмотрел на собственные окровавленные руки и вновь опустил голову, в ней была пустота… ни одной глубокой мысли… только во рту ощущался металлический вкус, и это была не кровь эльфийки, а его собственная.…
5.00
рейтинг книги
Серия:
#4 Не вывожу
Сдираю с себя Джуза. У горе-Охотника руки и ноги затекли в попытках схватиться за меня покрепче. — Вот ваш багаж, — кладу Охотника к ногам опешившей Принцессы. — Всё! А теперь мне срочно надо удалиться. — Довлатов… — напарница выглядит так, будто её бросают после пяти лет отношений. — Я под «Фокусом», — стучу пальцем по виску. — Стойте тут, Принцесса. Подумайте, что именно и каким тоном вы хотите мне сказать.
Поправив на себе одежду, уверенной походкой иду к назгулу. Фокус…
9.36
рейтинг книги
Серия:
#1 Часодеи
ПРЕДИСЛОВИЕ Уродливой и страшной казалась высокая брыла — жуткий обломок камня, торчащий посреди темного леса. Чертовая скала считалась проклятым местом. Если кто по случайности забредал сюда — тут же поворачивал, еще долго чувствуя на себе пристальный взгляд высокого камня. Пробегал суетливо зверь, пролетала, быстро хлопая крылом, птица, и вновь воцарялась тишина в необычном, будто бы зачарованном лесу. Мужчина, усевшийся на полузаросший мхом валун, заинтересовал лесных обитателей — давно…
7.67
рейтинг книги
Серия:
#2 Путь
Глава 1 — Эй, как тебя? Леград? Подходи к крайнему костру, вон тому, — мне для надёжности указали пальцем, — дело есть. Я изрядно удивился. Какое ещё дело на ночь глядя? Повозки наши давно составлены в круг, общий ужин, сваренный назначенными кашеварами, закончился, и большая часть народу уже готовится ко сну. Успокаивающе махнув рукой маме, я вышел из круга и увидел тот самый, крайний правый от дороги, костёр. В круге света, что разгонял быстро опускающуюся ночь, легко можно было рассмотреть…
5.00
рейтинг книги
Впрочем, бегал он недолго. Какой-то студент запустил лезвие ветра и рассёк марионетку пополам, а вместе с ней и пару своих сокурсников. Да, проблемная магия. Ты вроде сделал всё как надо, а вот твои союзники, не поняв замысла уничтожили марионетку. Со всех сторон разносились крики. Кровь хлестала тугими струями из отрубленных конечностей, а крысы всё продолжали прибывать. Я прикончил ещё пару тварей, прежде чем увидел в толпе сражающихся друзей. Лев и Гриша прикрыли своими телами Лунгину и рубились…
5.00
рейтинг книги
Хотя посадку было можно назвать мягкой с большой натяжкой, но глайдер не отлетался, как я подумал поначалу. После такой посадки глайдер вновь запустился и был готов к взлёту. Видимо, уже привычный к таким посадкам глайдер попался, решил для себя и продолжил переговоры с представителем шоу, так как здесь не искин занимался реализацией билетов, а живой разумный. Соскочил с глайдера и умышленно посмотрел в камеру наблюдения, следящей за стоянкой, так чтобы моё лицо можно было хорошо рассмотреть.
…
5.00
рейтинг книги
— Нет, это ни линзы! — человек даже глазом не моргнул. Он что, мысли читает? В душу закрались нехорошие сомнения. — А душа… — Велиал вновь пожевал губами, — уже уплачена! Договора, который нужно подписывать, вообще не будет. Всё на доверии, максимально честная сделка! Я от души расхохотался: — Честная сделка с демоном?! Хорошая шутка! Моя реакция демона нисколько не смутила. — Спрашивайте! Я честно отвечу на все ваши вопросы, обещаю. — он вновь улыбался, но фальшиво, как в американских…
9.35
рейтинг книги
Серия:
#2 Замуж с осложнениями
Глава 1 Из мемуаров Хотон-хон В начале было двое богов – как ни удивительно, мужчина и женщина. Удивительно то, что про мужчину так мало известно. Вот про женщину все вам расскажут с большим удовольствием: ее звали Укун-Танив, а потом стали вежливо называть Укун-Тингир (хотя что значат оба имени и чем второе вежливее первого – это знание, доступное только Старейшинам). Она носила прическу из четырех кос, обожала рыбу и была исключительно красива. Жила она, понятное дело, на далекой Земле…
7.78
рейтинг книги
— У тебя впереди почти целое лето. Отдохни хорошенько. — Мам, а тебе точно нужно ехать? — спросила я расстроенно, переживая, что она так и не передумала уезжать. Родительница уже несколько лет увлекалась духовными практиками и что-то искала. — Алечка, но это же мечта всей моей жизни! Я уверена, что в Тибете наконец смогу достичь просветления! — ее лицо приобрело одухотворенное выражение, будто она уже купается в священных водах своей Сансары. — А ты уже выросла. Вон, поступила, будешь учиться,…