Чорна Брама

Минувши Куксхафен, машина, не зменшуючи швидкості, мчала по набережній. Ліворуч простягались торф'яні болота, праворуч — сірі води Гельголландської бухти і в світанковому серпанку на обрії — Фрізькі острови.

Незабаром показався високий цегляний мур, всіяний гострими шипами. «Роллс» зупинився біля глухої брами.

Виблискуючи золотом, накладні букви вивіски доводили до відома всіх тих, кого це могло цікавити, що тут міститься «Інститут лікарських рослий».

Пасажир:і портфелем вийшов з машини. Залізна хвіртка тихо відчинилась.

У кінці вузької гравійної доріжки, обсадженої з обох боків підстриженими кущами терну, виднівся червоний цегляний будинок, збудований у стилі важкого німецького класицизму, похмурий і непривітний. Приїжджого мовчки зустрів атлетичної будови чоловік з апоплексичною шиєю. Він був одягнений у сірий костюм напіввійськового крою, груди його прикрашали стрічечки офіцерських орденів часів третього райху.

— Шраммюллер! — відрекомендувався він прибульцю, допоміг гостеві зняти пальто й додав: — Доктор Лерман чекає на вас! Будьте ласкаві!

Сидячи за столом, доктор Лерман здавався огрядним, показним чоловіком, але варто йому було підвестися з крісла, як непропорціональні тулубу ноги робили його смішним. Лисий, відполірований, наче більярдна куля череп, маленькі стальні свердлики-очі й підфарбовані пишні вуса, що приховували тонку лінію рота, робили аж надто неприємним обличчя.

Коли біля входу двічі спалахнула лампочка, просигналивши, що прибув гість, доктор відчинив сейф, висунув шухляду на букву «М», швидко пробіг пальцями по картотеці, дістав погрібну карточку і прочитав:

«Френк Мерфі

(нар. 1892 р. в Літтл-Році, штат Арканзас).

З 1925 року Френк Мерфі очолює приватне розвідувальне бюро фірми „Стандарт-ойл оф Нью-Джерсі“.

У 1926 році був у Людвігсхафені на заводі „ІГ Фарбеніндустрі“, де ознайомився з методом Бергіуса, як одержати бензин з низькосортного вугілля. Внаслідок доповідної його групи було підписано відому вам угоду.

Тепер Мерфі сполучає приватні інтереси „Стандарт-ойл“ з державними інтересами військово-морської розвідки.

Крім того, Мерфі зв'язаний з авіаційним концерном „Блені Л. Картін-компані“ — снаряди дальньої дії „Титан“».

Поклавши карточку на місце, Лерман замкнув сейф і зробив крок назустріч гостеві.

— Якщо не помиляюсь, Френк Мерфі?

Гість увійшов до кабінету. Поставивши портфель на стіл, він простягнув руки до електричного каміна і, привітно усміхаючись, сказав:

— Просто чудово, докторе, що ми з вами зустрілись! Наше знайомство відбулося більш як двадцять років тому, правда заочно, але на міцній діловій основі. Угода «Стандарт-ойл» і «ІГ Фарбеніндустрі» була найвидатнішою комерційною операцією нашого часу. Я радий, докторе, що ми з вами репрезентували сторони цієї угоди.

— Бокал рейнського! — запропонував Лерман.

— Віддаю перевагу чому-небудь міцнішому — ранок вогкуватий.

Доктор підштовхнув столик-сервант до крісла, в якому сидів Мерфі, і запропонував випити щось за своїм смаком.

Мерфі взяв англійське віскі й налив дві чарки:

— За нашу давню, перевірену часом дружбу!

Лерман підняв чарку.

Спочатку розмова була дуже загальною. Співбесідники начебто промацували один одного, уникали питань, заради яких зустрілись. Потім Мерфі спитав:

— Приступимо до справи?

— Будь ласка! — люб'язно погодився доктор і, натиснувши кнопку під кришкою письмового стола, ввімкнув магнітофон.

Мерфі помітив цей рух доктора. Він уважно оглянув стіл і, потягнувши на себе бронзову статуетку Гермеса, побачив мікрофонний провід.

— Ви не образитесь, докторе, якщо ми розмовлятимемо без магнітофона? — запитав він і, вийнявши з кишені маленькі кусачки, перерізав провід. — Серед професіональних борців є звичай — раз на рік зустрічатись у Гамбурзі за зачиненими дверима для чесної боротьби. Це називається, здається, «гамбурзьким рахунком».

— Так, це чесна спортивна боротьба, — підтвердив Лерман.

— Не можна сказати, докторе, що ви ведете чесну гру. Із спроби скористатися магнітофоном можна зробити висновок про вашу гостинність, — не приховуючи іронії, зауважив Мерфі.

— Ми цього навчилися у вас, дорогий колего! — відпарирував Лерман.

— Недовір'я до свого партнера в грі стало сумною традицією. Ви, німці, на диво консервативні у своєму обмеженому націоналізмі.

— Консерватизм — благородна еволюція традицій, — зауважив Лерман.

— Жовчний англієць Дізраелі тлумачив консерватизм як організоване лицемірство, — сказав Мерфі, але, помітивши колючий погляд співрозмовника, додав: — Не будемо сваритися, докторе. Якщо розмовлятимемо, то тільки за «гамбурзьким рахунком».

— Тоді, колего, попрошу вас вимкнути свій магнітофон! — Лерман показав на великий жовтий портфель, що стояв на столі.

Пан Мерфі обдарував колегу чарівною щирою усмішкою і, потягнувши за китичку «блискавки» збоку портфеля, вимкнув магнітофон. Потім, ще раз усміхнувшись, пояснив:

— «Міджет». Страшенно зручна річ! Працює на сухій батареї. Два мікрофони в замках портфеля. В наш вік раннього склерозу — абсолютно незамінна допомога пам'яті.

— Ми одержали фірмовий проспект «Міджет» з Чікаго, — похмуро сказав Лерман.

— Отже, переходжу до справи. Операція «Гоббс»… До речі, чому «Гоббс»? — запитав Мерфі.

— Як ви, колего, знаєте, перед нами поставлено складне завдання. Але «мета виправдовує засоби», — підкреслив доктор. — Ця крилата фраза років триста тому була сказана Томасом Гоббсом. Тому операція дістала умовну назву «Гоббс». Ми справді, як ви, очевидно, помітили, користуємось усіма можливими засобами…

— Ці засоби не виключають можливості провалу, — зауважив Мерфі.

— Звичайно, — погодився Лерман. — Я бажаю вам, колего, успіху, але… В нашій справі випадковість відіграє не останню роль.

— Треба визнати, докторе, що операції «чотириста дванадцять» й «двісті чотирнадцять» були підготовлені особливо ретельно, тим більше стає незрозумілим провал. Ви проаналізували причини?

— Відомостей — майже ніяких. Операція «чотириста дванадцять» проходила весь час добре. Рута було скинуто в потрібному квадраті. Приземлився благополучно. Точно в домовлений час ми одержали телеграму, ось дешифровка: «Перша половина завдання виконана». Через кілька днів надійшло знову повідомлення: «Справи йдуть добре. Рут». Потім знову двотижнева пауза, і от… Стаття в газеті: «Скорпіон жалить себе»…