Діти капітана Гранта

– Чудово!

– Далі острови Трістан-да-Кунья.

– Гаразд!

– Проходить на два градуси південніше мису Доброї Надії.

– Потім?

– Перетинає Індійський океан.

– Затим?

– Зачіпає острови Сен-П’єр в Амстердамському архіпелазі.

– І?

– Перетинає Австралію повз провінцію Вікторія.

– Продовжуйте!

– І після Австралії…

На останній фразі запанувала тиша. Невже наш географ забув, де далі йде тридцять сьома паралель? Ні. Але на верхівці омбу пролунав несамовитий гучний крик. Усі аж сполотніли і здивовано перезирнулися. Невже сталося нове лихо? Невже впав бідолашний Паганель?

Вільсон і Мюльреді спохопилися, щоб кинутись на допомогу, як раптом показався довготелесий географ – Паганель злітав долі, марно прагнучи зачепитися бодай за якусь гілку. Ще хвилина, і він шубовснув би у клекотливі хвилі, та могутня майорова рука миттю схопила його.

– Дякую, Мак-Наббсе! – хекнув Паганель.

– Що з вами? – запитав майор. – Що сталося? Знову ваша неуважність?

– Так, – відповів Паганель, захлинаючись од хвилювання, – так, неуважність… цього разу просто виняткова…

– Та що з вами, нарешті?

– Ми помилялися! Ми продовжуємо помилятися! Ми весь час помиляємося!

– Що ви хочете цим сказати?

– Гленарване, майоре, Роберте, слухайте, друзі мої! Ми шукаємо капітана Гранта там, де його немає!

– Та ви марите! – вигукнув Гленарван.

– Аж ніяк! Ми справді шукаємо там, де його немає і де його взагалі ніколи не було! – додав Паганель.

Розділ XXIV. Пташиний спосіб життя. Продовження

Ця доволі несподівана новина всіх вразила. Що мав на увазі географ? Може, він геть з глузду з’їхав? Утім Паганель говорив з такою впевненістю, що всі мимоволі повернулись до Гленарвана, адже слова вченого були прямою відповіддю на його питання. Гленарван лише скептично похитав головою. Подолавши хвилювання, географ знову заговорив.

– Так, – повторив упевнено Паганель, – ми помилилися і прочитали в документі те, чого в ньому немає.

– Поясніть вашу думку, Паганелю, – попросив Мак-Наббс, – але спокійніше, будь ласка.

– Майоре, все дуже просто. Я, як і ви, помилявся. Як і ви, я також неправильно тлумачив документ. І коли я сидів на верхівці дерева й відповідав на ваші питання, при слові «Австралія» мене наче блискавкою осяяло. Тепер усе стало на свої місця.

– Ви стверджуєте, що Гаррі Грант… – вигукнув Гленарван.

– Так, я стверджую, – урвав його Паганель, – що слово australу документі не повне слово, як ми вважали, а лише корінь слова Australia.

– Оригінально! – свиснув майор.

– Не оригінально, а неможливо, – заявив, знизуючи плечима, Гленарван.

– Неможливо? – зарепетував Паганель. – У Франції подібного слова не існує.

– Отже, – провадив із сумнівом Гленарван, – посилаючись на документ, ви стверджуєте, що «Британія» зазнала аварії біля берегів Австралії?

– Я певен у цьому, – відповів Паганель.

– Бігме, Паганелю, така заява доволі дивно звучить з уст секретаря Географічного товариства, – промовив Гленарван.

– Та чому ж? – запитав зачеплений за живе Паганель.

– Бо визнаючи слово «Австралія», ви маєте визнати слово «індіанці», а їх там ніколи не було.

Цей аргумент аніскільки не збентежив Паганеля – той усміхнувся, ніби чекав на нього.

– Друже Гленарван, – промовив він, – не кваптеся тріумфувати, адже зараз, як кажуть французи, я вас розгромлю упень. Повірте мені, жоден англієць досі ще не терпів такої поразки. Це розплата за невдачі Франції під Крессі й Азінкуром! [50]

50

Крессі й Азінкур – французькі міста, де французи зазнали поразки від англійців (1346 і 1415 рр.).

– Що ж, Паганелю, приголомшуйте мене швидше!

– У документі про індіанців згадується не більше, ніж про Патагонію. Фрагмент слова indiозначає не Indien– індіанці, а indigenes– тубільці! Гадаю, ви згодні, що в Австралії живуть тубільці?

Гленарван пильно поглянув на географа.

– Браво, Паганелю! – схвалив майор.

– То як, дорогий Гленарване, тепер ви погоджуєтеся з тлумаченням?

– Погоджуюсь, але за умови, якщо ви доведете, що gonieне стосується слова «Патагонія».

– Звісно, не стосується! – вигукнув Паганель. – У документі йдеться не про Патагонію. Добирайте будь-які слова, тільки не це.

– Але яке ж інше слово?

– «Космогонія», «теогонія», «агонія»…

– «Агонія», – вибрав майор.

– Нехай «агонія», – відповів Паганель, – це слово не має значення, мені байдуже. Важливо, що australсвідчить про Австралію. Якби ви не збили мене з пантелику хибними тлумаченнями, я ще тоді пішов би правильним шляхом… Це ж очевидно! Якби я сам знайшов цей документ, то тлумачив би його лише так!

І Паганелеві слова потонули в гучному «ура». Остін, матроси, майор, а особливо щасливий Роберт, окрилений новою надією, – всі зааплодували поважному вченому. Гленарван, що поволі переконувався у своїй помилці, теж визнав, що майже готовий здатися.

– Ще питання, шановний Паганелю, – сказав він, – і мені залишиться тільки схилити голову перед вашою проникливістю.

– Питайте, Гленарване!

– Як би ви розшифрували документ за нового тлумачення?

– Дуже просто. Ось документ, – відповів Паганель, указуючи на дорогоцінний папір, якого він днями сумлінно студіював.

Географ збирався з думками – запанувала тиша. Нарешті Паганель, водячи пальцем уривчастими рядками документа, почав читати, упевнено наголошуючи деякі слова:

– «7 червня 1862 року трищоглове судно «Британія», з порту Глазго, затонуло…» Тут можна вставити, якщо хочете: «двох днів», «трьох днів», або «довгої агонії», – все це дрібниці – «…біля берегів Австралії. «Прямуючи до берега, два матроси і капітан Грант спробують висадитися…» або «висадилися на континент, де вони потраплять…» або «потрапили в полон до жорстоких тубільців. Вони кинули цей документ…» і таке інше. Зрозуміло?