Фб-86

— Так, — підтвердив Коцка. — Цікава річ. Суміжні будинки не мають спільної системи бомбосховищ. Отже, через підвал не можна пройти з одного будинку в інший. Те саме і з горищами. Поверхи розташовані на одному рівні, але між будинками є подвійні капітальні стіни. На жодному з поверхів немає переходу.

— А що дізналися про квартиру в сусідньому будинку, яка межує з Євиною? Чия вона?

— Якогось італійського дипломата, — відповів Коцка. — Квартира належить посольству. Ось що цікаво! Її куплено три роки тому. І знаєш у кого?

— Слухаю.

— У Вільдмана! — Коцка переможно глянув на підполковника.

Челеї протяжно свиснув.

— А ти знав, що Вільдман мав кілька вічних квартир?

— Цього я не знав, — признався старший лейтенант. — У слідчих матеріалах досі про це не згадувалось. Цікаво. Встановлено також, — продовжував Коцка, — що дипломат більшу частину року проводить за рубежем, у поїздках. В квартиру навідується рідко, що найбільше раз на тиждень.

— Всі ці дані дуже цікаві. Що ще?

— Олайош зв'язаний безпосередньо з тобою, його донесень не знаю. — Коцка закрив свій блокнот. — Які будуть вказівки? — спитав і вижидально глянув на підполковника.

— В мене теж є кілька цікавих новин, — всміхнувся Челеї і погладив своє підборіддя. — Почитай ось це. — Він узяв з стола аркуш і подав його старшому лейтенантові. Коцка почав читати:

«С-41 доповідає:

Особа, вказана в донесенні номер 301, послала в Будапешт зашифровану директиву. Її короткий зміст такий: «Треба зробити все, щоб роздобути записи про відкриття професора Голуба. В разі потреби йдіть на будь-які жертви. Нам відомо, що інші західні країни теж проявляють інтерес до цього матеріалу. Коли не зможете його здобути, знищіть відкриття. Слухайте нас щодня 23-й годині».

— А ось друге донесення. — Глянувши на розгубленого від здивування Коцку, підполковник всміхнувся. — Воно ще цікавіше.

Старший лейтенант мовчки взяв папірець і почав читати. Центр по перехопленню радіопередач повідомляв:

«Передавач: Йорк. Станція прийому: Веллінгтон. 4 жовтня 1949 р. 23 год. 10 хв.

Віденське бюро розпочало операцію по здобуттю відкриття Голуба. Будь-що випередити або перешкодити. Незабаром вишлемо кур'єра.

Йорк.»

— Як це тобі подобається? — Челеї запитально глянув на Коцку.

Старший лейтенант задумався. За своєю звичкою він почав постукувати кінчиком олівця по своїх зубах.

— Значить, — промовив він, — наступ почався? А хто ж ховається під назвою Велінгтон? Засікли станцію?

— Так. На жаль, не зовсім точно, бо передача тривала всього кілька секунд. З того часу Велінгтон. мовчить. Станція десь у верхньому кінці неметвельдської дороги. Звичайно, це тільки припущення. Скажи-но, Коцко, в донесеннях не говориться про те, що Єву Шоні бачили в тому районі?

— Ні, про це не знаю, — заперечливо похитав головою старший лейтенант.

— Доведеться добре вивчити ці місця.

— Чому?

— Слухай мене уважно! — звернувся до нього підполковник. Тепер я прочитаю тобі ще кілька донесень.

Коцка зручніше вмостився і з цікавістю глянув на підполковника.

«3-го числа цього місяця у вечірні години в ресторан «Лілія» зайшов капітан генерального штабу Ласло Шош. Під час свого перебування в ресторані він говорив з офіціанткою Євою Шоні. Капітан видавав себе за племінника Вільдмана і стверджував, що недавно повернувся з Москви. Повечерявши, він вийшов з ресторану, о першій годині зустрівся з Євою Шоні і разом з нею пішов на квартиру останньої. Шош під час розмови з дівчиною заявляв, що в партію вступив тільки з корисливою метою. З його слів можна судити про те, що нічого спільного з ідеями комунізму він не має. Єва розповіла капітанові, що по вулиці Керт, 4, живе особистий лікар Вільдмана, якому той нібито довірив свій заповіт. Коли капітан ішов від Єви, дівчина гукнула йому вслід, що він забув узяти свою спортивну газету. Шош сказав, що газета не його, вона лежала на столі до їх приходу. Єва Шоні була явно збентежена і, ляснувши себе по чолу, заявила, що газету вона купила ще вчора ввечері. Насправді це був тогоденний вечірній випуск, датований наступним днем. Отже, Єва Шоні не могла придбати газету напередодні.

Другого дня капітан Шош відвідав лікаря Шандора Сегеді, що живе по вулиці Керт, 4. Після короткої розмови лікар розповів, що Вільдман залишив у нього заповіт і чек на тисячу фунтів стерлінгів, який він може вручити спадкоємцеві Ласло Шошу, якщо той виконає певні доручення і цим докаже своє вороже ставлення до комуністів.

Доручення зводяться до того, що Шош має роздобути різні дані військового характеру. Через тиждень Сегеді повідомить його, кому слід передати здобуті матеріали».

— До цього можу ще додати, — сказав Челеї, — що капітана на ім'я Ласло Шош в армії немає, і людина, яку так звуть, ніколи не вчилася в Москві. Але в цій справі є дивна обставина. Виявилося, що доктор Сегеді — обережна людина. Згодом він викликав по телефону Міністерство оборони, попросив зв'язати його з капітаном Шошом, і його прохання виконали.

— Нічого не розумію, — засміявся Коцка. — У Вільдмана немає в Угорщині родичів, та один все ж так знайшовся. Капітана на ім'я Ласло Шош в армії немає, а телефоніст Міністерства зв'язує з ним Сегеді. A хто ж він, той Сегеді? Доктор Сегеді… Я ніколи не чув лікаря з цим прізвищем.

— Зашморг затягується, Коцко. Міцно затягується. Гадаю, що ми натрапили на вірний слід. Наш друг Фреді — хитрий лис, але ми перехитруємо його, бо він зробив помилку.

— У чому ж він промахнувся? — спитав старший лейтенант.

— Не все ще до кінця ясно. Але деякі взаємозв'язки цілковито з'ясувалися, — промовив підполковник. — У нас є кілька припущень, за достовірність яких я готовий поручитися.

— Наприклад?

— Ось одне з них, — почав підполковник. — Я певен, що між квартирою Єви і колишньою квартирою Вільдмана є якийсь зв'язок. Запевняю, що коли ти завтра перевіриш справу, то з'ясується, що Єва набагато пізніше зайняла свою теперішню квартиру, ніж дипломат. Між Фреді, Євою і доктором Сегеді теж існує зв'язок. Який саме, поки що невідомо. Можливо, під назвою Велінгтон діє Сегеді. В такому разі Сегеді — англійський агент, бо Йорк — це англійська станція. А Фреді, наскільки нам відомо, працює на американців. На думку С-41, Велінгтон має перешкодити тому, щоб матеріали досліду потрапили до рук компанії Фреді. В той час Єва є тією ланкою, яка зв'язує Велінгтон і Фреді. На мій погляд, Єва незнайома з доктором Сегеді. Це підкріплюється тим, що вона не могла назвати прізвища лікаря.

— А хто такий Шош? — перебив підполковника Коцка.

— Незабаром довідаєшся. Ясно одне: він не племінник Вільдмана.

Старший лейтенант почухав потилицю.

— Ми повинні охороняти препарат ФБ-86. На цьому банда має провалитися. Завтра почніть стежити за лікарем. Тільки обережно. Єву теж не випускайте з поля зору. Встановіть нагляд за сусіднім будинком. Треба довідатись, коли чути якийсь рух у квартирі дипломата. Рожі з завтрашнього дня йде у відпустку.

— Куди? Я про це не знаю.

— До Голубів, домробітницею. Треба оберігати старика. Ти будеш її залицяльником. Про деталі домовитеся з Рожі. Ясно?

— Так, — одказав старший лейтенант.

— Ну, коли ясно, то ходімо відпочивати, — оголосив Челеї.

Коцка завагався. Через якусь мить він нерішуче звернувся до свого начальника:

— Бело!

— Слухаю.

— Хотілося б тобі щось сказати, але не як начальникові, а як другові.

— Будь ласка, — підполковник серйозно глянув на свого друга.

— У мене склалося таке враження, що ти або зневажаєш мене, або не довіряєш. Ти доручив слідство мені і все ж займаєшся цією справою.

— Слухай, Коцко! — промовив Челеї, коли старший лейтенант закінчив. — Ні перше, ні друге твоє припущення не відповідають дійсності. Цілком можливо, що мені трохи більше відомо, ніж тобі. А не ділюся я з тобою, бо хочу, щоб ти навчився самостійно робити висновки. Збирай факти, зіставляй, складай з окремих деталей більш-менш повну картину. Якщо я ділитимуся з тобою власними припущеннями, ти сприйматимеш їх пасивно і перестанеш самостійно аналізувати факти. Мені хотілося б, щоб ти сперечався, висував свої аргументи. А цією справою я займаюсь тому, що вона дуже цікава. Фреді серйозний супротивник. Запиши собі питання, на які слід дати відповіді, знаходь ці відповіді. Зрозуміло?