Химия
Шрифт:
ПРИГОВОР
№ 1-329/10
ВИРОК
Iменем України
09.09.2010 року м. КиїВ
Печерський районний суд м. Києва в складi:
головуючого суддi
Пiдпалого В.В.
при секретарях
Голуновiй М.Ю., Табалi Я.В., Зененко В.Р., Полтавець А.I.,
за участю прокурорiв
Байдюка Д.А., Бевзенко Ю.П., Бондура Д.В., Менчиця С.Є., Нiдзельська О.О., Панчишина М.Я., Яценка В.I.
захисникiв
ОСОБА_13 та адвоката ОСОБА_14,
розглянувши у вiдкритому судовому засiданi в примiщеннi Печерського районного суду м. Києва справу по обвинуваченню:
ОСОБА_15, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, з неповною вищою освiтою, працюючого на момент вчинення злочину на посади лаборанта в унiверситетi iм. Фрiдрiха (Нiмеччина), неодруженного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, ранiше не судимого
у вчиненнi злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, —
ВСТАНОВИВ:
Так, 02.11.2009 р. близько 16 год. 00 хв., бiля буд. № 5 по вул. Грушевського у м. Києвi ОСОБА_15 кiючи у групi та спiльно iз невстановленою органами досудового слiдства особою, навпроти Верховної Ради України, маючi на метi отримати найбiльш публiчну значимiсть та публiчний резонанс своїх дiй грубо порушив громадський порядок з мотивiв явної неповаги до суспiльства, що супроводжувалось винятковим цинiзмом, демонстративно проявляючи зневагу до норм моральностi, в присутностi стороннiх осiб публiчно оголились та iмiтували сцени статевого акту.
Пiдсудний ОСОБА_15 пiд час судового засiдання свою вину у вчиненнi злочину, що йому iнкримiнується, не визнав, зазначив, що злочин вiн не вчиняв i показав, що 02.11.2009 року вiн хулiганських дiй не вчиняв, громадський порядок не порушував, а проводив заздалегiдь сплановану акцiю протесту проти дiяльностi «Нацiональної експертної комiсiї по захисту моралi», захищаючи право людини на свободу самовиразу та доступу до iнформацiї. Дiйсно, 02.11.2009 року вiн розпочав свою акцiю в Марiїнському парку з дiвчиною, з якою напередоднi познайомився в мережi iнтернет. Потiм, вони перемiстились на майданчик поряд з будiвлею Верховної Ради України та наметовим мiстечком, де вони роздягнулись та почати iмiтувати сцени статевого акту.
Проте, виннiсть ОСОБА_15 у iнкримiнованому йому злочинi, пiдтверджується наступними доказами:
— показаннями свiдка ОСОБА_16 в судовому засiданнi, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год.00 хв., коли вiн знаходився в палацi наметового мiстечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 то через вiкно вiн побачив велике скупчення людей та багато журналiстiв iз фотокамерами. Пiсля цього вiн побачив як хлопець, як йому потiм стало вiдомо ОСОБА_15 та дiвчина зняли iз себе весь одяг та будучи повнiстю голими почали iмiтувати статевий акт та хизувалися своїми статевими органами, при цьому ОСОБА_15 засовував пальці до статевих органів дівчини, а та підігрувала йому. Журналісти, які стояли поруч, вказані дії фотографували з різних сторін. Коли він побачив таке робиться, то вибіг до них та почав їм робити зауваження. Але на його крики та прохання ті ніяк не реагували, а навпаки ще більше почали імітувати статевий акт та прилюдно показувати свої статеві органи. Крім нього, їх просили припинити показувати таке й інші люди, які проходили повз них, але ті двоє не реагували. Крім того, журналісти, коли побачили, що він вийшов із палатки, то вони відразу почали фотографувати його на фоні вказаного імітованого статевого акту;
— показаннями свідка ОСОБА_17 в судовому засіданні, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли він знаходився в палатці наметового містечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, туди зайшов чоловік та повідомив, що на вулиці невідомі чинять якісь протиправні дії. Коли він вийшов на вулицю, то побачив, невідомого хлопця, який був голий без одягу, йому оточуючи робили зауваження, та журналістів із фотокамерами, які його фотографували. Крім того, побачив голу дівчину. Ці молоді люди вели себе ганебно, демонстрували свої статеві органи;
— показаннями свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год.00 хв., коли вона проходила повз наметового містечка, яке розташоване біля Верховної Ради України, за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, то побачила скупчення людей, утому числі й журналістів із фотокамерами. Вона побачила, як хлопець та дівчина, будучи повністю оголені, імітували статевий акт в різних «позах» при цьому хизувалися своїми статевими органами. Стоячі навколо журналісти, вказані дії фотографували. Побачивши це діяння, вона почала кричати, щоб вони припинили, адже крім того, що це відбувалось на вулиці, так ще і в столиці та біля Верховної Ради України, а поруч ще й стояла церква із розп’яттям Хреста, що є просто недопустимо. Крім того, просили їх припинити свої «дії» інші люди, які проходили поруч, але ті двоє не реагували на зауваження та казали, що таке дозволено законом та продовжували цей «сором». Потiм, хлопця та дiвчину затримали працiвники мiлiцiї;
— показаннями свiдка ОСОБА_19, з яких убачається, що вiн працює на посадi помiчника командиру взводу полку мiлiцiї спецiального призначення ГУ МВС України в м. Києвi, i в його обов'язки входить охорона громадського порядку поруч Верховної Ради України та контрольно-пропускний режим на територiю зазначеної установи. 02.11.2009 року вiн перебував на чергуваннi на Площi Конституцiї в м. Києвi, поруч ВРУ. Приблизно о 15 год.00 хв. годинi, прийшла його змiна чергувати. Разом iз ним заступив ОСОБА_20, який перебуває на посадi мiлiцiонера. Приблизно о 15 год.50 хв., коли вiн нiс службу, то побачив ранiше невiдомих йому осiб, чоловiчої та жiночої статi, як йому потiм стало вiдомо, чоловiком був ОСОБА_15 Вказанi особи поряд з будiвлею Верховної Ради України та навпроти наметового мiстечка, яке розмiщено поряд, а саме церкви, будучи повнiстю роздягненими, iмiтували статевий акт та привселюдно показували свої статевi органи. Було прийнято рiшення затримати тих осiб та припинити вказане порушення громадського порядку. Пiсля цього, вiн та ОСОБА_20 направились в їх сторону. Коли ОСОБА_15 та дiвчина побачили, що вони наближаються, то припинили свої дiї та почали швидко одягатись. Коли вони пiдiйшли до них, то вiн затримав ОСОБА_15, а ОСОБА_20 схопив за руку дiвчину. Пiсля цього, поруч них розпочався конфлiкт, мiж журналiстами, якi там були та жителями вказаного наметового мiстечка. У подальшому вiн помiтив, як дiвчинi, яку затримав ОСОБА_20, вдалось втекти в сторону Марiїнського парку. Пiсля цього, про вказану подiю було оповiщено чергового по пiдроздiлу, який викликав наряд мiлiцiї та слiдчо-оперативну групу та ОСОБА_15 було передано останнiм;
— показаннями свiдка ОСОБА_20 з яких убачається, що вiн працює на посадi мiлiцiонера полку мiлiцiї спецiального призначення ГУ МВС України в м. Києвi, i в його обов'язки входить охорона громадського порядку поруч Верховної Ради України та контрольно-пропускний режим на територiю зазначеної установи. 02.11.2009 року вiн перебував на чергуваннi на Площi Конституцiї в м. Києвi, поруч ВРУ. Приблизно о 15 год. 00 хв. годині, прийшла його зміна чергувати Разом із ним заступив ОСОБА_19 Приблизно о 15 год.50 хв., коли він ніс службу, то він побачив раніше невідомих йому осіб, чоловічої та жіночої статі, як йому потім стало відомо, чоловіком був ОСОБА_15 Вказані особи поряд з будівлею Верховної Ради України та навпроти наметового містечка, яке розміщено поряд, а саме церкви, будучи повністю роздягненими, імітували статевий акт та привселюдно показували свої статеві органи. Було прийнято рішення затримати тих осіб та припинити вказане порушення громадського порядку. Після цього, він та ОСОБА_19 направились в їх сторону. Коли ОСОБА_15 та дівчина побачили, що вони наближаються то припинили свої дії та почали швидко одягатись. Коли вони підійшли до них, то ОСОБА_19 затримав ОСОБА_15, а він схопив за руку дівчину. Після цього, поруч них розпочався конфлікт, між журналістами, які там були та жителями вказаного наметового містечка. У подальшому дівчині, яку він затримав, вдалось втекти в сторону Маріїнського парку. Після цього, про вказану подію було оповіщено чергового по підрозділу, який викликав наряд міліції та слідчо-оперативну групу та ОСОБА_15 було передано останнім;
— показаннями свідка ОСОБА_21 під час досудового слідства, які були оголошенні в судовому засіданні на підставі ст. 306 КПК України, з яких убачається, що 02.11.2009 року, приблизно о 16 год. 00 хв., коли він знаходився в палатці наметового містечка, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5, туди зайшов чоловік та повідомив, що на вулиці двоє осіб повністю голі імітують статевий акт. Коли він вийшов на вулицю то побачив, що повністю голих невідомих хлопця та дівчину, які були голі без одягу та журналістів із фотокамерами, які його фотографували, до них підходили сторонні люди (т. 1 а.с. 83);
— даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 02.11.2009 року, з яких убачається, що місцем огляду був майданчик розташований з правої сторони від входу до Верховної Ради України за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 5 (т. 1 а.с. а.с. 6–7);
— речовими доказами по справi — роздрукiвками iз iнтернет сайту www.photo.unian.net/rus/themes/15236 (т. 1 а.с.а. с69-73,74);
Зазначеннi докази по справi повнiстю узгоджуються з даними, якi мiстяться в показаннях особи, яка була допитана пiд час досудового слiдства як ОСОБА_22 (т. а.с. 79).
Оцiнюючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що виннiсть ОСОБА_15 у вчиненнi злочину, що йому iнкримiнується, доведена повнiстю, а його умиснi дiї правильно квалiфiкованi за ст. 296 ч. 2 КК України, як хулiганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивiв явної неповаги до суспiльства, що супроводжувалось винятковим цинiзмом, вчиненими групою осiб.
Твердження пiдсудного ОСОБА_15 та захисту, що вiн хулiганських дiй не вчинював, громадський порядок не порушував, а в його дiях є ознаки адмiнiстративного правопорушення передбаченого ст. 185-1 КУпАП, а саме порушення порядку органiзацiї та проведення зiбрань, мiтингiв, вуличних походiв та демонстрацiй, оскiльки на їх думку у ОСОБА_15 не було умислу на вчинення хулiганства, а був умисел провести акцiю протесту, суд розцiнює, як такi, що мають за мету допомогти ОСОБА_15 уникнути кримiнальної вiдповiдальностi.
Так, сам ОСОБА_15 та усi свiдки по справi, у тому числi, якi були допитанi в судi за клопотанням пiдсудного ОСОБА_15 та захисту, а саме ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 пiдтвердили, що ОСОБА_15 та дiвчина демонстративно роздягнулись та публiчно оголились та почали iмiтувати сцени полового акту перед будинком Верховної Ради України — в громадському мiсцi, при цьому громадяни виражали своє обурення дiями ОСОБА_15 та дiвчини.
Зазначеннi докази пiдтверджуються даними, яки були наданi пiдсудним ОСОБА_15 та захистом.
Зокрема, п. 5 ч. 2 Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10
вiд 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хулiганство» хулiганством, яке супроводжувалось винятковим цинiзмом, можуть бути визнанi дiї, поєднанi з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, у тому числі й проявом безсоромності чи грубої непристойності.
Обставин, які пом’якшують покарання відповідно до вимог ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжує покарання підсудному відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:
— ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, передбачених ст. 296 ч. 2 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;— особу ОСОБА_15, який постійно не проживає на території України, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, не одружений, раніше не судимий, перебуває на консультативному обліку у лікаря психіатра з приводу заїкання, на обліку у лікаря нарколога не перебуває,
На підставі викладеного суд, враховуючи вимоги ст. 65 КК України щодо загальних норм законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вимоги п. 14 а.з. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» щодо призначення покарання особам, які вчинили хуліганство, вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_15 враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу та усі обставини справи, можливо тільки в умовах здійснення за ним нагляду, а тому необхідно призначити підсудному ОСОБА_15 покарання у вигляді обмеження волі ближче до нижчої межі встановленої санкцією статті КК України.
Суд, при призначенні покарання підсудному
ОСОБА_15 у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, його особу, зокрема вік підсудного, відсутність пом’якшуючих та обтяжуючих обставин, ставлення підсудного до вчиненого, не дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання. Тому, суд прийняв рішення не звільняти підсудного від відбування покарання з випробуванням.Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, —
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_15, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання
у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому
ОСОБА_15, відповідно до вимог ст. 72 КК України, термін його затримання та перебування під вартою з 02.11.2009
року по 18.12.2009 року.
Речові докази по справі, які знаходяться при матеріалах справи, — залишити зберігатись при матеріалах справи.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_15 до вступу вироку в законну силу залишити без зміни у вигляді
особистої поруки.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом
15 діб з моменту його проголошення.
Акциия «Здесь тебе не Европа»
Перформанс в двух частях «Здесь тебе не Европа» проходил в рамках выставок из цикла «Судебный Эксперимент», посвященного судебным процессам против политических активистов в Украине.
Слова ставшие заглавием акции следователь Сергей Шайхет произнес на одном из первых моих допросов, в ответ на просьбу позвонить и дать возможность связаться с адвокатом.
Фраза «Здесь тебе не Европа» идеально иллюстрирует не только принципы работы украинских правоохранительных органов, ее можно спроецировать на все сферы нашей жизни, начиная от прав человека и заканчивая сортировкой мусора. Архетипичной «Европе» в массовом сознании противопоставляется отнюдь не «Азия» и не «Евразия», а именно некая «не-Европа» — пространство пустоты, абсолютного отрицания, которому в одинаковой мере чужды как азиатский традиционализм, так и гуманизм современной европейской цивилизации.
Первая часть перформанса состоялась в сентябре 2010 года
Мы попытались показать осознание украинской «не-Европы» человеком, который случайно столкнулся с одним из ее проявлений.
Я выступал скорее в качестве холста, на котором рисовал мой товарищ по АКТ-группе, а впоследствии и по анархо-синдикату АСТ Дмитрий Мрачник. Татуировальная машинка с максимально большой насадкой, включенная на максимальной скорости, использовалась в качестве инструмента для скарринга. Следы надписи «Здесь тебе не Европа» должны были сойти через несколько недель. И сошли. Хотя у многих были сомнения на этот счет.
Рисунок был импровизацией. По первоначальной авторской задумке следовало написать лишь текст. Но соавтор увлёкся и начал рисовать портрет следователя, я сказал, что тогда уже необходим и поп. Элемент импровизации и неорганизованности также очень важен: описывая репрессивную систему нужно всегда иметь в виду, что ее поступки при своей крайней жестокости часто бывают иррациональными, безмотивными, непродуманными. Идею набить на спине «портреты врагов» высказывал художник Иван Мельничук, когда летом мы только начинали обсуждать идею с татуировкой, потом я заменил портреты на текст и вот совершенно неожиданно мы вернулись к истокам.
Временность татуировки — это ключевой момент, как и боль в процессе. Травмы, полученные при столкновении с властью, можно излечить. Система пытается поставить на нас вечное клеймо, но не всегда преуспевает в этом. Впрочем, если бы шрамы не зажили, это придало бы акции совершенно новый смысл.
Вторую часть мы провели в хорватском городе Риека, во время продолжения «Судебного Эксперимента».
Я повторил схожую по форме акцию, но уже с иным смыслом.
На спину опять была нанесена татуировка, на этот раз в английском варианте «No Europe for you here», а вот рисунок был другим — контурная карта ЕС.
Очень легко обвинять в «не-европейскости» Украину. Дикую, коррумпированную, расистскую, ксенофобскую и жестокую страну.
Но существует ли настоящая Европа безо всех этих изъянов?
Место, где права человека — больше чем красивая фраза, где государство не подавляет гражданина, где каждый свободен жить, писать, любить и самовыражаться в согласии со своими желаниями?
Ответ отрицательный.
Здесь вам не Европа, даже в самом центре ЕС.
Ты отчётливо ощущаешь это, будучи гастарбайтером или беженцем.
Ты ощущаешь это, будучи радикальным активистом, обвиняемым в «экстремизме».
Ты ощущаешь это, будучи работником, погрязшим в заёмном труде без шанса вырваться, ты ощущаешь это, будучи бездомным, наркоманом или осуждённым преступником.
«Здесь вам не Европа».
Для вас её нет и не будет нигде.
Нам не следует сожалеть о мифическом Закате Европы. Потому что той Европы, которая заслуживала бы сожаления, нет и никогда не существовало.
Исправительный центр
Главным моим занятием в исправительном центре была не навязанная администрацией работа, которую я по большей части саботировал, и не тренировки на спортплощадке, и даже не чтение книг. Хотя чтению и спорту я, находясь там, смог уделить больше внимания, чем когда бы то ни было. Вся моя жизнь, так или иначе, вращалась вокруг записок, которые я передавал наружу на свиданиях. Практически все конфликты с надзирателями и с заключенными, все приятные и неприятные переживания были тем или иным образом связаны с этим дневником. Первое, что надо понять, вынося какую-либо информацию за пределы тюрьмы (или любого другого закрытого учреждения): администрации ваши действия не понравятся. Закон молчания для них — это святое. Даже если вы не пишете о преступлениях и проступках начальства, сам по себе факт передачи информации наружу их пугает и злит. Лишение свободы стремится быть тотальным. Официально у вас отнимают только лишь свободу передвижения, но, на самом деле, отнять хотят гораздо больше. Свободу слова, свободу мысли, свободу совести. Об этом не написано ни в одном законе, но каждый вертухай воспринимает свою миссию именно так. И все дело тут не столько в желании запрещать, сколько в желании контролировать. Разница тонкая, но она очень важна. Это правило действует для любой тоталитарной системы, будь то тюрьма или государство. Цель тоталитаризма — не испортить жизнь рядовому человеку, цель — полностью подчинить ее Правилам. В местах заключения вы оказываетесь в паутине писаных и неписаных правил. К примеру, есть официальная норма, запрещающая хранение и использование мобильных телефонов, употребление алкоголя и наркотиков и т. д. Однако при этом есть определенные способы достать телефон, равно как и любой запрещенный предмет или вещество в обход закона, но все эти способы также тщательно регламентированы. Даже нарушая правила, вы все равно играете по правилам, написанным специально для нарушителей и коррупционеров. Если вы нарушите еще и их, ничем хорошим это не кончится. Так вот, живописание тюремных будней — это, так или иначе, нарушение и формальных, и неформальных правил. Само по себе писание — не смертельно, но вызывает крайнюю настороженность у всех, кто вас окружает. Главное, что следует запомнить первым делом — ваша деятельность не должна причинять вреда остальным заключенным. От козней администрации публичная поддержка вас еще может защитить (хоть это и не панацея, риск прямо пропорционален глупости охранников). Но от других зеков не защитит ничего. Кроме администрации, и то не всегда. Но вам как честному человеку вряд ли захочется идти на поклон к ментам с просьбой защитить вас, правда? Поэтому, в первую очередь, не давайте поводов обвинить вас. Недовольные все равно будут. Особенно из числа тех заключенных, которые зависимы от администрации и получают от нее некие особенные преференции. И это совсем не обязательно «козлы», официально сотрудничающие с тюремным руководством. Влиянию администрации так или иначе, прямо или косвенно подвержены почти все зека. На одних можно подействовать, посулив им досрочное освобождение, на других — закрыв глаза на их провинности, на третьих — рассказав им, что наличие «журналиста» ставит под угрозу спокойную жизнь не только администрации, но и зеков. Будьте готовы к тому, что у вас будут недоброжелатели. Поэтому взвешивайте каждое слово, просчитывая какую реакцию оно вызовет снаружи и как преломится эта реакция внутри тюрьмы. Вряд ли вам скажут спасибо, если вы подробно опишете технику доставки мобильных телефонов и поименно укажете тех прапорщиков и офицеров, которые занимаются этим бизнесом. Этого не стоит делать даже находясь на свободе, телефоны-то нужны не ментам, а людям. Не стоит писать о пьянстве, наркотиках или дебошах других заключенных. Люди снимают стресс. А вот закручивать гайки, если что, будут всей колонии. С другой стороны, если вы напишете про грубое обращение охраны или гнилую еду в столовой и таким образом поспособствуете исправлению ситуации, вам вполне могут сказать за это спасибо. Все становится немного сложнее, если учитывать, что грубый охранник может оказаться активным участником коррупционной схемы, и, подставив его, вы лишите своих же товарищей жизненно необходимых вещей. Поэтому просчитывайте последствия. Прислушивайтесь к тому, что вам говорят окружающие, но не принимайте на веру — все равно большая часть сказанного будет ложью или преувеличениями.
Помните: если вы «политический», к вам будет особое отношение. Скорее всего (если не будет на то особого заказа), вас не станет прессовать ни администрация, ни другие зека. Но в то же время вам будет гораздо труднее получить или сделать что-либо запрещенное, вы будете плохо вписываться во все эти схемы тотального контроля. Например, у вас могут отказаться брать взятку — а какая гарантия, что вы про нее завтра не напишете или не снимете все на скрытую камеру? Если вас захотят прижать, то вряд ли будут избивать в карцере, скорее применят ментовский вариант итальянской забастовки: будут поступать с вами по букве закона, вплоть до знаков препинания. Постоянно рыться в ваших вещах, делать замечания по поводу и без повода, требовать абсолютного порядка на спальном месте и во внешнем виде. Вам придется отвечать тем же. Быть безупречным, не нарушать закон даже в мелочах. Или очень хорошо прятаться. Это изрядно затруднит вашу жизнь, но это та цена, которую придется платить за публичность и возможность говорить и писать правду.
Еду я на химию
28-го февраля произошло то, чего я ожидал меньше всего: работники департамента по наказаниям вышли из длительной спячки — и вот, меня уже посылают в Исправительный Центр № 132 в поселке Коцюбинское. Спустя шесть месяцев после оглашения приговора. Тот самый год ограничения свободы. Добрый участковый, заходивший ко мне за месяц до этого, и пообещавший, что «ограничение» будет банальной подпиской о невыезде из страны, попросту солгал. Сколько раз я убеждал себя и окружающих никогда не верить ментам, которые врут даже не ради личной выгоды и не со зла, а просто потому что такова их природа, но все равно попался самым глупым образом.
Стоило мне зайти в районную инспекцию по наказаниям, как я тотчас же стал счастливым обладателем путевки в колонию. Явиться туда надо через трое суток, иначе повезут под конвоем.
Вечером того же дня я отправился на концерт Псоя Короленко, решив, что такая мелочь как поездка на химию не должна помешать мне услышать любимого исполнителя. Песня «Еврейская вера» с альбома Unternational прозвучала, в тюрьме будет что вспомнить. Топоркестра сменил Псоя, коньяк сменил пиво. Остаток вечера я помню смутно, помню лишь, что проснулся в компании девушки, о которой вздыхал пару лет назад, еще в другой жизни, когда я не помышлял о тюрьмах и проводил время, изнывая от недостатка экзистенциальной наполненности, компенсируя его психоделическими практиками и всенощными бдениями в интернете.