Капелан Армії УНР

урядовців на місця для припинення антисемітської агітації,

виїздив на фронт, брав участь у нарадах з головним отаманом

С. Петлюрою, підтримав закон УНР про державну інспекцію

у війську, вважаючи, що «армія без політичного контролю

стане неминуче знаряддям усіх авантюрників».

19 серпня 1919 р. ЦК УСДРП переважно з метою полегшення

порозуміння між урядами УНР та ЗУНР запропонував

замінити на посту прем’єра Б. Мартоса його однопартійцем

I. Мазепою. 27 серпня з’явився відповідний наказ Директорії

про відставку Б. Мартоса. I. Мазепа приступив до виконання

обов’язків голови уряду 29 серпня 1919 р. Директорія в спеціальному

«рескрипті» на його ім’я вказала на необхідність

реалізації проголошеного урядом Б. Мартоса у Декларації від

12 серпня 1919 нового курсу й утворення коаліційного уряду.

Проте коаліція I. Мазепі не вдалася: відступ військ УНР від

Києва і перспектива дальших втрат території не стимулювали

у галичан бажання працювати в уряді.

Після вступу до Києва денікінців урядові установи УНР

зосередилися у місті Кам’янець-Подільський. Туди почали

прибувати маси втікачів з-за лінії фронту, що додавало клопоту

I. Мазепі, який і надалі залишався міністром внутрішніх справ.

Особливо плідними для прем’єра виявилися вересень –

листопад 1919 р.: з від’їздом Андрія Лівицького з дипломатичною

місією до Варшави командування справами республіки

перейшло до її голови та головного отамана С. Петлюри.

4 грудня 1919 р. уряд I. Мазепи визнав неможливим далі

утримувати регулярний фронт і ухвалив рішення перейти до

партизанських форм боротьби в тилу ворога. 6 грудня 1919

р. частини армії УНР під проводом М. Омеляновича-Павленка

та Ю. Тютюнника вирушили у так званий Зимовий похід у

тили Червоної та Добровольчої армій. Прем’єр I. Мазепа та

частина членів уряду також залишилися по той бік фронту.

Іван КОРСАК146

Фактично на I. Мазепу були додатково покладені обов’язки

міністра закордонних справ.

15 листопада 1919 р. фактично розпалася Директорія.

І. Мазепа займався справами уряду до 28 травня 1920, хоч

С. Петлюра ще 26 травня висловив йому подяку «за велику

історичну працю» – і доручив українському соціалісту-федералісту

В. Прокоповичу формування нового уряду.

В новому уряді I. Мазепа очолював міністерство земельних

справ.

Після відставки I. Мазепа разом з відступаючою армією

УНР подався за Збруч і з листопада 1920 р. оселився у Львові.

Він багато працював у бібліотеці НТШ, разом з П. Феденком

та О. Безпалком налагодив видання місячника «Соціалістична

думка». У березні 1921 р. після утворення у Тарнові

Ради Республіки, він їздив туди зі Львова. У травні 1921-го

побував у Берліні, Відні, Празі, де зустрічався з В. Винниченком

і М. Грушевським.

Влітку 1921 р. родині I. Мазепи вдалося перейти Збруч і

оселитися у Львові (до того його дружина з двома доньками

залишалася у Катеринославі, де працювала у Бактеріологічному

інституті).

У Львові 1922 року I. Мазепа видав працю «Большевизм і

окупація України».

У березні 1923-го I. Мазепа переїхав до Праги. 1925 року

I. Мазепа влаштувався спочатку бібліотекарем, а потім викладачем

Української господарської академії у Подєбрадах і навіть

переїхав туди жити, залишивши родину у Празі.

1936 року відмовився прийняти чехословацьке громадянство,

хоч це було конче необхідним для отримання

постійної роботи. Він заявив: «Що скажуть українці, коли

довідаються, що бувший прем’єр став громадянином іншої

держави».

Під час німецької окупації жив замкнено й ізольовано.

Працював над книгою «Підстави нашого відродження». Перед

вступом радянських військ виїхав до Баварії: спочатку до

Регенсбургу, а у вересні – до Аугсбургу.

Помер 18 березня 1952 р. і 21 березня був похований в

Аугсбургу.

147

Поряд із фаховими виданнями вченого-агронома залишилися

його численні праці з історії національно-визвольних

змагань в Україні, зокрема: «Большевизм і окупація України»

(1922), «Підстави нашого відродження» (1946), «Україна в огні

й бурі революції» (1950–1952).

Микола Бредов

(Нар. 1873)

Генерал, однодумець Денікіна. По закінченні в 1901 році

Академії Генерального штабу займав ряд штабних посад. Під

час громадянської війни приєднався до Денікіна; брав участь

в окупації України, командував «гвардією», що входила до

складу т. зв. Полтавського загону, на чолі якого тимчасово зайняв

Київ і частину правобережжя України: Цей район окупації

білих отримав насмішкувату назву «Бредланда». Після

разгрому денікінців утік в Болгарію, де займався, як пишуть

російські сайти, «куроводством». Це благородне заняття російського

генерала обірвав свій же російський СМЕРШ: Бредова

в сорок п’ятому арештували в Болгарії і сліду його, зрозуміло,

надалі ніхто не знайшов.

Митрополит Володимир (Богоявленський)

(1848–1918)

Уродженець Тамбовщини (с. Мала Моршівка). Був митрополитом

Московським і Коломенським, Санкт-Петербурзьким