Комедії
Шрифт:
А зрадив він — і горе, й жах,
І гасне сонце в небесах!
Четверта мавританка.
Не зрада милого ламає
Нам все буття;
Кохання в серці ще палає —
І кров’ю серце нам спливає
Усе життя!
Друга мавританка.
Що має, що ж мусить робити
Душа — розхвильоване море?
Четверта мавританка.
Коханню безвладно скоритись,
Хоч ждуть її сльози та горе?
Усі разом.
Так, так! Віддаймося коханню,
Його свавільній насолоді,
Його капризам і лагоді,
Хоч є в нім сльози, є страждання!
Та
Коли така в ньому утіха!
ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ
Всі маври танцюють разом і примушуть плигати мавп, яких вони поприводили з собою.
ДІЯ ТРЕТЯ
Беральд. Ну як, брате мій? Що ви скажете? Це трохи краще, ніж доза касії. Чи не так?
Туанетта. Гм… Добряча доза касці — теж добра штука!
Беральд. Ну що ж! Чи не поговоримо тепер про наші справи?
Арган. Заждіть трохи, брате мій; я зараз повернуся.
Туанетта. Візьміть же вашого ціпка, пане, — ви й забули, що не можете без нього ходити.
Арган. Твоя правда.
Туанетта. Будьте такі ласкаві, поклопочіться ж про вашу небогу.
Беральд. Я все зроблю, щоб добитися того, чого вона бажає.
Туанетта. Треба конче перешкодити цьому безглуздому шлюбові, якого він убгав собі в голову. Я вже думала: непогано було б роздобути нам такого лікаря, який би нас підтримав і відвернув його від Пургона, довівши, що Пургонове лікування нічого не варте; але через те, що в нас немає підходящої для цього людини, то я й надумала один фокус, щоб пожартувати з нього і зарадити справі.
Беральд. Який же то?
Туанетта. Вигадка дотепна. Не скажу, що це буде щось розумне, а проте дуже веселе, якщо мені пощастить зробити все так, як я хочу. Полишіть це на мене. А ви починайте діяти з вашого боку. Та ось і він сам.
Беральд. Перш за все, брате, чи дозволите ви мені просити вас не гарячкувати під час нашої розмови?
Арган. Гаразд, обіцяю.
Беральд. Відповідати спокійно, не дратуючись, на те, що я вам казатиму?
Арган. Добре.
Беральд. І обміркувати зі мною спокійно ті справи, про які я маю з вами поговорити?
Арган. Боже мій! Ну добре вже, добре! Навіщо така довга передмова!
Беральд. Скажіть мені, брате, чому це ви, маючи такі великі достатки і тільки одну дочку, — малої я не рахую — чому, кажу я, ви задумали віддати її в монастир?
Арган. Скажіть мені, брате, а чому я господар у моїй родині і можу робити все, чого б не схотів?
Беральд. Звичайно, це ваша дружина
дає вам такі милі поради, щоб позбутися таким чином обох ваших дочок, і я не маю сумніву, що з почуття милосердя вона була б у захваті, коли б вони обидві зробилися добрими черницями.Арган. Ага-а, он воно що! За мою бідну дружину взялися! Вона — найперша причина всього лиха! Всі проти неї!
Беральд. Ну, гаразд, брате, облишмо її. Я згоден, що ця жінка сповнена найкращих намірів щодо вашої родини і зовсім безкорислива, згоден, що ця жінка оточує вас найніжнішою увагою, а дітей ваших так любить і така до них добра, що аж не віриться, — все це цілком справедливо. Не будемо про неї говорити й вернімося до вашої дочки. З яких саме міркувань, брате мій, хочете ви віддати її за сина лікаря?
Арган. Аз тих міркувань, брате, що хочу придбати собі такого зятя, який мені потрібний.
Беральд. Але ж вашій дочці він зовсім не потрібний, брате мій; для неї саме нагодилася партія далеко більш підходяща.
Арган. Дуже можливо; проте моя партія, брате, більш підходяща для мене.
Беральд. Та кому ж має підходити той чоловік, що за нього вона віддається, для кого ж він, брате, — для неї чи для вас?
Арган. Він і для неї, і для мене, брате. Я хочу мати в моїй родині таких людей, які мені потрібні.
Беральд. Виходить, коли б ваша маленька дочка була дорослою, то ви віддали б її за аптекаря?
Арган. А чому б то й ні?
Беральд. Чи вам ото не набридли ще він ваші лікарі та аптекарі?.. Та коли ж ви нарешті перестанете вважати себе за хворого наперекір людям і природі?
Apган. Що ви хочете цим сказати, брате?
Беральд. Хочу сказати, брате, що я не знаю людини, яка була б менше хвора, ніж ви, і що я сам хотів би мати таке здоров’я, як ваше. Та ви ж здоровісінькі! А що в вашому організмові все як слід, доводить ще й те, що, незважаючи на ваші зусилля, й турботи, ви все ще не зруйнували дощенту вашої здорової натури і не здохли від різних ліків, якими вас так ретельно напихають.
Арган. А чи знаєте ви, брате, що мене тільки це й підтримує? Добродій Пургон каже, що без його дбайливого догляду я й трьох днів не прожив би.
Беральд. Глядіть, його догляд і турботи відправлять вас зрештою на той світ.
Арган. Поговорімо, брате, серйозно. Виходить, ви зовсім не вірите в медицину?
Беральд. Ні, брате, і не бачу потреби вірити в неї, щоб бути здоровим.
Арган. Як! Ви не вірите в істину, утверджену століттями, в істину, що її завжди шанував цілий світ?
Беральд. Не тільки не вірю в неї, але й вважаю, — це між нами, звичайно, — вважаю її за найбільше людське безумство; і якщо подивитися на речі з філософської точки зору, то, на мою думку, немає нічого безглуздішого, ніж це шахрайство, немає нічого кумеднішого, ніж така людина, що має претензію лікувати іншу.
Арган. А чому ж ви, брате, не хочете припустити, щоб одна людина могла вилікувати іншу?
Беральд. А тому, брате, що пружини нашого механізму — це поки що таємниця, в якій люди анічогісінько не тямлять: природа наклала нам на очі пов’язки надто щільно, щоб можна було крізь них щось роздивитися.