Кропива

КІМНАТА ДЛЯ САМООБСЛУГОВУВАННЯ

Чоловікові захотілось розважитись по повній програмі і він вирішив піти у будинок розпусти, але оскільки грошей було в обмаль, то він заказав самий дешевий номер. Йому запропонували кімнату, ну, скажем під № 40. Заплатив він певну суму, сів в ній на дивані і чекає. Проходить півгодини – ніхто не приходить, ось уже й година – теж ніхто не приходить. І так як у нього терпець урвався – він пішов до адміністратора:

– Скажіть, будь-ласка,– звернувся він до жіночки,– а чому в мій номер ніхто не приходить?

– А ви з якого номера?

– З сорокового.

– Ну, дорогенький, за такі гроші як ви заплатили, в нас займаються самообслуговуванням.

7.8.1960 р.

ПІСЛЯ ПАРТЗБОРІВ

Дружина до чоловіка:

– Бачиш, які яйця сьогодні в нашому магазині здорові.

– Так, так,– сказав чоловік. Видно, таки добряче перепало нашому Півню на вчорашніх партійних зборах.

ПОКЕПКУВАВ

Є люди, які дуже люблять посміятись над кимось. Пам’ятаю, як до мене колись підійшов саме такий один мій давній знайомий і з присутнім тільки йому цинізмом процідив крізь зуби:

– Здоров, піїт!

Звісно, така форма спілкування не сподобалась мені і я, щоб якось згладити цей кут, механічно відповів:

– То не твого батька сьогодні забрали в лікарню?

– Не знаю, а що з ним?

– Кажуть люди, що ніби він більше не міг терпіть того сорому, який йому приносив його недоумкуватий синок, що вічно кепкував над людьми.

– Що ти сказав?

– Доброго здоров’ячка, шановний дотепнику.

с. Містечко. Житомирщина 20.8.1959 р.

КОМУ НАЛЕЖИТЬ СКАРБ?

Якось йшли полем–пан, солдат і прокурор. Йшли вони, йшли і раптом вирішили відпочити. Коли присіли, аж дивляться: лежить камінь, а на камені букви в такому порядку: Е, О, Н, Ч, К, С, Н, Б, С, Д. Хто б їх тут міг написати і навіщо? Думали – гадали, але так путнього нічого і не придумали. Аж, нарешті, солдат трохи поворушивши мозком, розшифрував їх, в яких повідомлялось:

«Если отступить назад четыре квадратных сажени, найдёте большую суму денег».

Зробили все так як було написано і, дійсно, знайшли великий скарб. Коли всі побачили той скарб, як всі троє почали доводить, що скарб належить саме тільки йому і більше нікому. Пан, бо він – пан, а прокурор, бо він – прокурор, а солдат, що йому, бо він його розшифрував. І в той час, як вони це виясняли, до них підійшов старенький дідусь, вислухав їхню суперечку і сказав:

– Той, хто розгадає ці букви назад, тому і належатиме клад. І знову відгадав солдат. Ось що було сказано: «Деньги спрятанные, были найдены солдатом – казённым человеком, нужно отдать ему».

ДВА ЄВРЕЇ І САРА

Один єврей до другого:

– Абрам, говорять, що твоя Сара повія.

– Ну то й що?

– Так навіщо вона ходить туди, де її знають?

5.5.1960 р.

ЧОЛОВІЧА СПРАВА

То якось, прогулюючись містом з чоловіком, жінка побачила велетня-чоловіка, що стояв, обпершись над урною і голосно відтворював якісь допотопні звуки, звернулась до свого чоловіка :

– Ти подивись, мов, на того чоловіка, що набрався, як свиня, і стогне… над урною. Хоч сам так не роби.

– А то чоловіча справа,– відповів їй чоловік.

– А яка ж тоді жіноча справа?

– Транспортувати свого чоловіка додому, щоб його не забрала міліція.

ЩОБ БУТИ МІНІАТЮРНОЮ

Чоловік до жінки:

– Ти поглянь, яка в Івана Івановича мініатюрна жіночка, як лялечка, пальчики оближеш: і стройненька, і свіженька, і гарненька. А очі, як зіроньки в небі.

– Якби в нас була служанка, як у Івана Івановича, та в мене був власний водій, як у теї жіночки, який би допомогав мені місяцями, як тебе дома не буває, та було стільки грошей, як у них, то, можливо, я була б і ще гарнішою.

– А що я маю робити, як у мене нема власного водія і замісника?

– Тоді іди і не бурчи, бо появиться…

ОТОЖ ІДЗЯВКАЄ…

Якось ідуть два приятелі і один говорить до іншого:

– Ти подивись, Іване, на те собача. Таке мале, а на якого барбоса дзявкає.

– Отож і дзявкає, бо знає, що в нас демократія...

22.4.1988 р.

КОЛЬОРОВЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Колись, як тільки появилось кольорове телебачення, а кольорових телевізорів ще не було ні в кого, окрім обраних, то диктор, коли вмика в передачу, то ніби звертався приблизно так:

– Шановні, пане Щербицький і пане Шелест! Вмикайте свої телевізори, починається сеанс кольорового телебачення.

7.7.1968 р.

МОРОЗ І ГОРОБЕЦЬ

МініказкаНадворі був великий мороз. Летів Горобець, замерз і впав на сніг. Ішла Корова і ляпнула на нього… зверху. Той трохи зігрівся і почав цвірінькати. Проходив поруч Кіт, почув його радісний крик, витяг з гімняного полону, помив і з’ів. Мораль:

– Не завжди ворог той, хто тебе обкакає, але і не завжди той товариш, хто тебе витягне з того лайна і обмиє.

Я ВАША ТЬОТЯ

Під час турне по Європі в однієї іноземки хтось украв золотий годинник. Підозра впала на одну росіянку. Потерпіла через перекладача, який не досконало володів російською мовою, звертається до росіянки, щоб та повернула їй годинник. Коли перекладач звернулась до росіянки, то та відповіла:

– Здрастуйте, я ваша тьотя.

Перекладач перекладає:

– Росіянка сказала, що вона ваша родичка.

Іноземка: – То скажіть їй, що хай віддасть хоч половину.

Росіянка: – А хрена вона … не хоче?

Перекладач: – Вона сказала, що може віддати тільки...

овочами.

ДІСТРОПИК І МУХА

– Сестра, сестра, прогони муху. Всі груди зтоптала.

22.1.1976 р.

ПОКИ НЕ ЗАХОЛОВ

Один сільський хлопець робив забойщиком на одному сільському м’ясокомбінаті, а потім вирішив поміняти роботу і переїхав у місто, де записався у спортивне товариство в секцію по боксу. Ось і перша зустріч. Спортсмени обмінялись привітаннями і почався поєдинок. Але замість того, щоб нападати на свого суперника, новенький весь раунд лише захищався. Коли раунд закінчився, тренер підійшов до боксера і запитує: