Маха гола

…королі були схожі на елегантних ченців— Веласкес, як придворний художник, створив цілу галерею портретів членів королівської сім’ї. Виконані за традиціями іспанського парадного портрета, стримані за колоритом, ці картини, проте, сповнені життя.

…монархи були гладкі, заплилі жиром… — портретна творчість Гойї нерідко сповнена викривального пафосу й спрямована проти пороків панівного класу. Яскравим прикладом може служити груповий «Портрет сім’ї Карла IV» (1800, Прадо, Мадрид), найвиразніший своїм критицизмом у європейському живописі цього періоду.

Весталки— в давньоримській міфології жриці богині Вести, покровительки домашнього вогнища. Мали служити богині тридцять років, не беручи шлюбу.

…вдерлися загарбники— під приводом війни з Португалією наполеонівські війська у 1807 р. окупували північні райони Іспанії. Невдовзі армія маршала Мюрата розпочала наступ на Мадрид. Французька інтервенція викликала в Іспанії визвольну війну і послужила поштовхом до революції.

Мамелюки— турецько-єгипетська кіннота, частини якої після поразки під час наполеонівського походу в Єгипет перейшли до французької армії і воювали в її складі.

…помирав під кулями завойовників… — йдеться про картину Гойї «Розстріл повстанців у ніч на 3 травня 1808 р. на пустирі Монклоа». Перше збройне повстання народних мас проти французьких загарбників розпочалося в Мадриді 2 травня 1808 року.

Монклоа… — північна околиця Мадрида. В Монклоа перебував штаб маршала Мюрата, там було розстріляно багато іспанських патріотів-повстанців.

Палафокс-і-Мельсі, Хосе де(1776–1847) — генерал, який очолив оборону Сарагоси у роки війни за Незалежність. Леонід — спартанський цар в 488–480 рр. до н. е. В античній традиції його ім’я — символ патріотизму і воїнської доблесті.

«Маха гола»— відома картина Франсіско Гойї (бл. 1802 р., Мадрид, Прадо). Незважаючи на існуючу за тих часів в Іспанії заборону зображувати оголене жіноче тіло, Гойя у своїй картині дав нову інтерпретацію ідеалу жіночої краси. Яскравий і глибоко національний образ не мав нічого спільного з тодішніми академічними канонами.

Веласкесова Венера— «Венера з дзеркалом» (1657, Лондон. Національна галерея). Одне з небагатьох зображень оголеної натури в іспанському живописі XVII ст.

Тіціан,Тіціано Вечелліо (бл. 1476/77–1576) — славнозвісний італійський живописець венеціанської школи доби Відродження. Його мистецтво пройняте мужнім життєствердженням, повнокровним сприйняттям краси людини і навколишнього світу.

…при дворі короля-поета… — йдеться про короля Іспанії Філіппа IV (період правління 1621–1665 рр.).

…донья Хуана… — Хуана де Міранда. Дочка художника Франсіско Пачеко, яка у 1618 р. стала дружиною Веласкеса.

Циклопи… — в давньогрецькій міфології одноокі велетні.

Раскін (Рескін), Джон(1819–1900) — англійський теоретик мистецтва, критик, публіцист. В своїх працях «Сучасні живописці» (1843–1860), «Сім світочів архітектури» (1849) та ін. розвиває концепцію єдності краси й добра, з позицій романтизму виступає з критикою капіталістичної цивілізації, ворожої мистецтву як синтезу природи, краси та високої моралі.

Зігфрід (Сігурд) — герой давньогерманського епосу, втілення краси та мужності.

Пентаполін Гарамантський— персонаж рицарських романів. В першій частині роману «Дон-Кіхот» Сервантеса (розділ XVIII) героєві замість стада баранів ввижаються війська Пентаполіна та його ворога імператора Аліфанфарона.

Перемога під Павією… — у 1525 році відбулася битва під Павією (північна Італія) між іспанцями та французами. У ній іспанські війська знищили понад 10 тисяч солдатів ворога й захопили у полон французького короля Франціска І.

Імператриця Євгенія(1826–1920) — дружина французького імператора Наполеона III, уродженка Гранади.

Ватто, Антуан(1684–1721) — відомий французький живописець і гравер. Своєрідний стиль Ватто визначається граціозністю образів, витонченістю. Творчість Ватто сповнена глибокого людського почуття, тонкої лірики. Відомий як автор творів на теми «галантних сцен» та на театральні сюжети.

Цитра— струнний щипковий музичний інструмент, відомий у Західній Європі з кінця XVIII ст.

Квірінал— папський палац у Римі, головна резиденція італійських королів (1870–1946 рр.); з 1948 р. — резиденція президента Італійської республіки.

Рубенс, Пітер Пауль(1577–1640) — видатний представник фламандської школи живопису. У його жіночих портретах виразність і витонченість поєднуються з життєвою повнокровністю образів. Художник виконував дипломатичні місії в Іспанії.

Єлена Фурман (Фоурмен) — друга дружина Pубенса, образ якої став центральним у пізній творчості художника.

Дож— так називався правитель Венеціанської (к. 7–18 ст.) та Генуезької (XIV–XVIII ст.) республік.

…вагнерівського мідного грому… — Вагнер Ріхард (1813–1883) — відомий німецький композитор, диригент і драматург. Важливу роль відводив у своїх творах оперному оркестру.

Валькірії— діви-войовниці, богині, які, за скандинавською міфологією, розподіляли перемоги та смерть на полі бою. Із скандінавських легенд про Нібелунгів, де виступають валькірії, Р. Вагнер запозичив сюжет опери «Валькірія».

…четверик золотих коней… — антична скульптура, що колись прикрашала тріумфальну арку Константина в столиці Візантії. Була перевезена до Італії і увінчала фасад собору св. Марка у Венеції.

Виставка в Парижі— йдеться про всесвітню паризьку виставку 1889 р.

…перипатетичний урок… — (грецьк. peripatetikos — той, що прогулюється). Поняття пов’язане із звичкою давньогрецького філософа Арістотеля, який, за переказами, викладав учням свою філософську систему під час прогулянок.