Планета Х
Шрифт:
Я сам тоді на себе збоку.
Я не прохав щедрот в Богів,
Й не став би це робить до згину,
А щоб прогнав він тих хортів,
Які поганять Україну.
Пишу вірші ні ради слави,
Хай чують це усі пани!
Бо хочу, щоб мою державу
Не обкрадали більш жиди.
Народ не спи. Народ мужайся,
Бо сили більшої нема,
Тому з колін ти піднімайся
Проти усякого дєрма.
Історія нас всіх розсудить:
Хто жив з нас праведно, хто ні,
Та тільки чомусь сплять всі люди,
За що так
Погляньте ви на тих губатих,
Вони ж вже стали, як вовки,
Кругом в них рейдерські бригади,
Кому ж ті служать вояки?
Куди не глянеш – нас ґвалтують,
Куди не глянеш – скрізь вони, –
Оті грабіжники-буржуї,
Ті – Богом вибрані сини.
30.7.2012 р.
З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ
Із Різдвом вас, добрі люди,
Від душі вітаю,
Щастя, вірності, здоров’я
Вам усім бажаю.
Ну, а ще, щоб вашу хату
Лихо обминало,
І з усюди добрі люди
До вас завітали.
Щоб вино, горілка, пиво
В погребі водились,
Ну, і звісно від достатку
Аж столи валились.
Щоб всі люди в Україні
Краще цілувались,
І щоб ми один одного,
Хлопці, не цурались.
А щоб пані з своїм паном
Вічно веселились,
І щоб в вас було що випить,
І чим похмелитись.
Із Різдвом вас, добрі люди,
Щоб ви процвітали,
Й ваші дітки та онуки
Вас не забували.
24.4.2000 р.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ
З днем народження, зі святом,
Светонька, вітаю,
Довго жити, щастя, ласки
Від душі бажаю.
Ну і ще тобі бажаю
Вічного кохання,
Щоб в житті навіки зникли
Всі твої вагання.
Щоб завжди була здорова,
Любенька людина,
І пишалась, як над ставом, –
Осінню калина.
20.12.1989 р.
КОЖНА ЖІНКА НЕПОВТОРНА
Скільки б жінок не існувало,
І незалежно – скількох мав,
А нам завжди їх нехватало,
Як кожний з нас парубкував.
Бо кожна жінка – неповторна,
Як кожна квіточка в гаю,
Тому ото така й моторна,
А ще як скажеш їй: люблю.
Бо нова жінка – новий спалах,
Новий душевний ураган,
Й вона для нас завжди, як свято,
Де почуттів, як – океан.
Зате, коли приходить ранок,
Той стан душі не передать,
Як вам вона несе сніданок,
І хоче знову обійнять.
29.9.2003 р.
ПИШУ ДЛЯ ДРУЗІВ
Пишу для тебе і для друзів,
І для таких, як сам людей,
Які весь день працюють в лузі,
А ніччю грають у хокей.
8.8.2001 р.
ДЕ ЛІТАЮТЬ ЖАЙВОРИ
Іноді не хочеться нічого,
А піти десь в поле поблукать,
Де літають жайвори і бджоли,
І з своїм коханням пошептать.
18.8.2001 р.
ХАМОМ НІКОЛИ Я НЕ БУВ
Хамом ніколи я не був,
І з чортом в ігри я не граю,
І, навіть, щоб мене хто вбив,
Образ нікому не прощаю.
28.8.2001 р.
ЯКЩО ЖІНКА НАБРИДЛА
Жінки, це – поле неозоре,
Де, а ні краю, ні кінця,
Вони завжди, як в небі зорі
Й зразу не взнаєш, де чия?
Вони, мов кішечки блудливі,
Тільки погладиш – муркотять,
Зате, які вони щасливі,
Як пачку баксів показать.
Тоді вони якісь незвичні,
Хоч штабелями їх ложи,
І їхні посмішки класичні –
Це – признак, що нас ждуть вони.
Це довгограюча платівка,
Й хоч в ній щось є від сатани,
Проте, як мордочка набридла,
Візьми її й переверни…
29.9.2003 р.
ЛЮДЕЙ Я ПОВАЖАЮ
Будь ти хоч турок, хоч грузин,
Але людей я поважаю,
Одних за те, що їх люблю,
Інших за те, що їх не знаю.
28.8.2001 р.
У МЕНЕ НІ БАТЬКА, НІ МАТЕРІ
У мене ні батька, ні матері,
Нема ні сестер, ні братів,
А тільки одна лиш кирпатенька,
І та любить більше котів.
7.5.1996 р.
ПАВА
Колись вона була, як пава,
Очей не міг я відірвать,
А зараз ходить, як роззява,
Що вже й не знаю, де дівать?
24.12.2001 р.
О, ДЕ ВИ НАШІ КАРМЕЛЮКИ?
Я пережив і страх, і славу,
І не боюсь я тих горил,
«Мені обідно за державу»,
Як Окуджава говорив.
Мені вже байдуже за себе,
Бо я своє життя прожив,
Та хочу, щоб моїй Вкраїні
Вже не вривав ніхто більш жил.
О, де ж ви, наші Кармелюки!? –
Меч справедливості й добра,
Й чи не пора б щось взяти в руки,
Й гонить цю погань із двора.
31.7.2012 р.
КАБЛУЧОК І ДУРАЧОК
Жив товариш, як товариш,
Лиха-горя він не знав,
Поки врешті він Мідею
Десь, як кажуть, відкопав.
І привів її додому
Й всім сказав, що це жона,
І почав збивать оскому