Планета Х
Шрифт:
ЯКА ХАТА
Яка Ната, така й хата,
Й тут нема що говорить,
Бо у Нати і лопата,
Ніби скрипочка тремтить.
1.8.2001 р.
ЗА ВІРУ, ПРАВДУ І ЦАРЯ
Щасливий той, хто має гордість,
І це уже давно не гра,
Хто може будь-кому дать в морду –
За правду, віру і царя.
19.9.1989 р.
МІЛЬЯРДЕРИ
Кажуть,
Ні хрена у нас не робить.
– Як то ні? – питаю в Гери, –
А сини ж – міліардери?
26.7.2012 р.
ЯКЩО З ВІДКРИТИМ РОТОМ СПИТЬ
Якщо з відкритим ротом спить,
То так і знай – то жид лежить,
Бо всі вони настільки жадні,
Що і за гривню вмерти ладні.
6.7.2012 р.
ПРО ГОРДІСТЬ
Скажіть, чи треба людям гордість?
Що всі ви скажете на це?
І чи потрібна жінці скромність,
Як в неї гарненьке лице?
Ви скажете: вона не в моді,
Бо надто вже вона гірка,
Та горда жіночка в народі –
Куди цінніша простака.
12.6.1975 р.
Переклад 8.2.1977 р.
МУЗА
Ішов я по полю,
Де май променів,
І раптом в тім полі
Я Музу зустрів.
Дивлюсь я на неї
Неначе на страх,
Тепер пишу вірші
Й не сплю по ночах.
О, поле ти поле,
О, кузькіна мать,
Ну як же цю ляльку
Пройти, – щоб не взять?
20.6.1976 р.
ЩОБ Я ЖІНКОЮ РОДИВСЯ
Щоб я жінкою родився,
Й мав як в тебе я медок,
Хто б просив, тому й давав би,
Хай би чухали задок.
24.7.2012 р.
ЗДАВАТЬ ПОРА
Чом, як вілу жид будує,
Всі жиди кричать: УРА!
А як з наших хтось будує,
То кричать: – Здавать пора!
9.8.2012 р.
«НЕЗАЛЕЖНА» ПОЛІТИКА
Не треба бути конюхом
І тими, що з ЦК,
Щоб відрізнить від молота
Простого черпака.
Я мислю по-мужицьки,
Як маєш кулаки,
То хрен тобі на «пам’ять»
Хто лишить тумаки.
Бо, якщо він посміє
«Цяцьки» націлить ті,
То сам, гляди, получить
Кілком по голові.
У нас тяжкий період,
І надто тяжкі дні,
Але ж це ще не значить,
Що в світі ми одні.
І досить всіх боятись,
Попереджаю вас,
Бо боягуз, повірте,
Вмирає сотні
раз.Бо скрізь йому ввижається
Там – тигр, там – дикобраз,
Куди б він не поїхав –
У Крим, чи на Кавказ.
Хіба ж це не абсурдно,
Віддать комусь батіг,
А потім у сусіда
Просить, щоб допоміг.
А долари, о, люди!
Не вам вони підуть,
Бо їх пани «шляхетні»
Ще в той же день проп’ють.
Згадайте ви як Фокін
Нам рай всім обіцяв,
А потім демократію
Купоном розстріляв.
Згадайте, як без шуму
Нас зрадив Горбачов,
А сам мерщій у Лондон,
А нам всім «Будь здоров!».
А потім «нові друзі»,
Що нам поклони б’ють,
Й за ті пропиті гроші
В ярмо нас запряжуть.
А ти, народ, горбаться,
Бо вже нова в нас гра,
Тепер уже ви Кучмі
Кричіть, як дітвора.
Отож, сиджу і думаю:
– Чи вірить Кравчуку?
Невже оце останнє
Прийшло для всіх ку-ку?
Адже живуть на світі
І Лондон, і Париж,
Хоч в них такі ж є бомби,
Хіба ж це не сюрприз?
То де ж тут справедливість,
Хіба ж це не кіно?
Й чи може буть цнотливість,
Як тягнуть нас в лайно?
А тут потрібно миттю
Закрить народу рот,
Щоб він не міг отямитись,
Як продадуть ще й флот.
Може Кравчук наш мислить
Зовсім не так як я,
За що вже вибачайте,
Та правда скрізь одна.
Тому ото й питаю:
– За кого ти, Кравчук,
За США, чи за Росію,
А хто ж народ? – байстрюк?
На кого ж ти працюєш,
На рубель, чи доляр?
То може і для гривні
Залиш свій циркуляр.
Грабують нас хто хоче,
Й як хочуть – мій народ,
А він жує солому
І кривить сонний рот.
У нас така політика:
Де семеро сидять,
І думають, як Ваньку
Як кажуть: «намахать».
Курортів він не бачив,
Не бачив вар’єте,
Отож нехай солому
Так як жував – жує.
Народ коли грабують –
То й плакать не дають,
Коли ж уже цимбали
Людей в похід гукнуть?
О, ні! Не хочу крові,
Та без її не буть,
Коли «народні» слуги
Вже Неньку продають.
Накрали, нахватались,
Немов собака блох,
Так їм і цього мало,
Так з ким же тоді Бог?
Та біс його з тим Кримом,
Взяли б його чорти!
Не був наш брат там зроду,
Й не тягне нас туди.
Адже живемо всі ми
В складний занадто час,
Коли жиди й ще дивляться
Щоб й ще щось здерти з нас.
17.1.1994 р.
ДІВЧИНКО МОЯ
Ой, ти дівчинко моя,
Дівчинко – голубонько,
Що ж ти ноги розвалила,
Що, аж видно грудоньки.
1.8.2012 р.