Планета Х
Шрифт:
Що не можете знайти вже
Й ринду між ногами.
19.12.2012 р.
ПОЕТ І ПОЦІЛУНОК
Заговорила, посміхнулась,
І все від серця відлягло,
А ще десь із півгодини
Все кипіло і ревло.
Що таке душа поета?
Скільки тре’ для щастя їй?
Сотні тисяч поцілунків,
І поет – навіки твій.
23.12.1992 р.
ОЙ, В САДОЧКУ
Ой,
Де чайка літає,
Сидить хлопець з дівчиною
І в неї питає:
– Ой, чому ж ти, моя люба,
Про мене не дбаєш,
І від мене, так як вечір,
Ти кудись літаєш?
Я б від тебе не літала,
І тебе б кохала,
Якби тільки твоя мати
Про те все не знала.
Над лісочком, над ставочком
Чаєчки літають,
А вже дівки самі дають,
І в мам не питають.
3.9.1974 р.
ЯКЩО ВИ ЗАКОХАНІ
Я пишу про милих і коханих,
Про красунь, що нам несуть любов,
І її дарують, як тюльпани,
Збуджуючи розум наш і кров.
Так буває в кожної людини,
Так буває з кожним знов і знов,
Як проз вас пройде ота дівчина
З пазухою повною обнов.
А як кров у тому поєдинку
Тут же в нас зіб’ється у комок,
Як до нас всміхнеться та дівчина
Пазухою, повною ціцьок...
І вона також у тім пориві,
У ту мить стає, немов вогонь,
Й так підлізе гарненько під хлопця –
Що пройде відразу в нього сон.
30.8.1974 р.
КОЛИ ЛЮДИ ПОСМІХАЮТЬСЯ
Кожному щастю дається свій вік,
Щастя з новизни, з краси бере лік.
Щастя тоді – коли люди сміються,
Й тим хто кохає – завжди віддаються.
Бо, мабуть, творець, як людину творив,
Він кожній у душу іскринку вселив,
І дав їм характери різні, росу,
Щоб кожний знаходив свою в ній красу.
І, мабуть, творець це для того створив,
Щоб кожний, крім жінки, ще й інших любив,
Й, можливо, він того нарік ідеалом,
Якому завжди було ніжності мало.
Бо поки дружину собі ти шукав,
То хтось її певно також розважав.
Життя любить ласку і ніжності море,
А той, хто не любить, в житті тому – горе,
Я пам’ятаю, як мужу сказала жона,
Якщо не кохатимеш, буде – війна!
Бо нащо мені, той, скажіть, ідеал,
Який має жінку й біжить на вокзал?
Отож, з поміж двох ти одну вибирай,
А потім її і запрошуй у гай.
Те саме і жінці скажу: нагуляйсь,
А потім дивись, як коза не брикайсь.
Кожному щастю дається свій вік,
Та щастя жіноче – її чоловік.
Отож, бережи його – свій коровай,
Й нікому, крім мужа, його не давай!
11.9.1974 р.
ВІРШІ ДЛЯ ДУШІ
Я хочу, щоб мої вірші
Були усім вам до – душі,
І
всім, хто буде їх читать,Завжди хотілося кохать,
І щоб вони всім так, як Гагри,
Були ще кращі від віагри.
9.9.2012 р.
КРАСА І ГРІХ
Хтось десь колись був нам сказав,
Мов на красу дивитись грішно,
А я ж малий був і не знав,
Яка з них грішна, де не грішна.
Сьогодні б вже і подививсь,
Я б теж на погляди глазурні,
Бо в дурість вірили не скрізь,
А тільки там, де були дурні.
Та це ж хіба скажіть не сміх? –
Про що вже згадую я слізно –
Скільки б я мати міг утіх,
Але прозрів занадто пізно.
7.4.1975 р.
ПРО ЗИМУ І ЛІТО
Зима любить тепло,
А літо прохолоду,
Отож, під Сонечком погрівсь,
І йди мерщій у воду.
23.5.1992 р.
ЯКЩО ТИ НЕ ЛЮБИВ
Якщо в житті ти не любив,
То чим докажеш, що ти жив,
Бо зміст життя, як вам сказать,
У тім – щоб ніжить і кохать.
17.11.1978 р.
ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ
Кажуть, хто хоче довго жить,
Той мусить з усіма дружить,
Тому сьогодні йду й до тебе,
Бо цього хоче, знаю, – небо...
26.5.1978 р.
ЩОБ НЕ БУЛИ ХОЛОПАМИ
А ми вухами шльопали,
Тому усе й прошльопали,
То ж й світимо всі попами,
Щоб не були холопами.
28.7.2012 р.
ЯК ЦВІРКУН ЗАГРАЄ
Коли дрозд на гармошці заграє,
Й загудуть на долині хрущі,
Отоді і душа заспіває,
Всі найкращі про тебе пісні.
6.6.1978 р.
ЛЮБОВ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ЗЕМЛІ
Любов завжди як нова пісня,
Тільки кадри, як в кіно, – нові,
За століттями летять століття,
Міняються люди, суцвіття,
А любов залишається на землі,
13.6.1976 р.
ПРО ПРОВОРНІСТЬ
Таким проворним всім казався,
Поки з Галинкою не знався.
А зараз з ним немов щось сталось,
Ну не людина, одна – жалість.
9.1.1979 р.
ПРОСНИСЬ, ЛЕДАЩО
Уже пора і баб любить,
А він те й робить – тільки спить.
Проснись, ледащо, схаменись,
Й хоч раз до дівки притулись.