Планета Х
Шрифт:
9.1.1979 р.
ГАСАЄ ВІТЕР ПО ХАТИНІ
Знову тривожно серце б’ється,
Об берег власних почуттів,
А щастя в руки не дається,
Немов його ще і не стрів.
Гасає вітер по хатині,
Я кроки чую ті здаля,
Як він подерся по драбині,
І притаївсь, як кошеня.
Гасає вітер й завиває,
Ніби щось хоче розказать,
А хтось, мов душу роздирає,
Яку не знаю, де дівать.
11.12.1979
ВАРТО ЛИШЕ ГЛЯНУТИ
В твоїх очатах зібрана
Ніжність всього світу,
Там моя фантазія,
Там зима і літо.
Там моє натхнення,
І моя неволя,
Бо як в них залізу,
Йти не хочу з поля.
От тобі і вогники,
От тобі й жариночки,
Варто притулитися
Лише до Мариночки.
20.10.1978 р.
СОБАЧЕ ЖИТТЯ
Грицько благав в Богів Галину,
Й буду служить краще за псину,
Тепер він ходить й гірко плаче:
Нащо таке життя собаче?
10.1.1979 р.
ЯКА ЧУДОВА НІЧ НАВКОЛО
Яка чудова ніч надворі,
Яка чудова в небі синь,
І визирають з неба зорі,
Немов смереки з полонин.
А Місяць ген який патлатий
Пасе над озером гаї,
І посміхаються Карпати
Й пісні співають солов’ї.
Дивлюсь, і все це Україна,
І явір весело шумить,
Й зі мною йде моя дівчина,
То як же світ цей не любить?
25.7.1957 р.
ПОКИ ВІД ТЕБЕ НЕ ВТЕКЛА...
Кричать весь день сорокопуди,
О Боже мій! Яка краса!
Ви тільки гляньте на ці груди,
Що мені жінка принесла.
Й коли я глянув жінці в очі –
Вона й спідничку підняла,
– Ну як, сподобались стегенця?
– А якщо ні? – То я – пішла.
24.7.1957 р.
ЯК РАК СВИСНЕ
Тоді твоя мила тебе покохає,
Як пісню в гаю соловей заспіває,
А ти з неба Сонце руками достанеш
І тут перед нею, як свічку поставиш.
28.2.1969 р
ПЕРША ПРИСТРАСТЬ
Вперше пристрасті пульс,
Ніби дзвін я відчув,
Коли слово «люблю»
Від дівчини почув.
12.5.1983 р.
ХИМЕРНА ШТУКА
Певно, вже й сама жалкуєш,
Що втікала від людей,
Коли хлопці ще хотіли
Притулитись до грудей.
Бо любов химерна штука,
Вічно йде вона в штики,
Як торкне «не той хто треба»
Будуть вічно йти гудки.
Бо любов – це як шуліка,
Й має два своїх лиця,
Те що зле – для чоловіка,
А веселе – для Грицька.
ЯКЩО ПОМАНИТЬ
Я й сама уже не знаю,
Чи люблю, чи не люблю?
Та як гарно хто попросить,
І не хочу, то даю.
Ну, а тим, які не просять,
Я нічого не кажу,
Ногу на ногу закину
Посміхаюсь і сиджу.
Як на вулиці скрізь тиша,
Ніби в Божому саду,
То дівчата повсідають
Всі у хлопців на виду.
Хай сидять вони й радіють,
Нічого впиратися,
Адже треба колись й хлопцям
Теж порозважатися.
13.9.1974 р.
ТИ НЕ ЖАЛІЙ!
Ти не жалій за тим, чого не має,
Й чого не вернеш – не жалій,
А те бери, що взять ще можеш,
І, навіть, – гарненьких повій.
12.5.1983 р.
ТАК В ЖИТТІ БУВАЄ
Дуже часто так в житті буває,
Що вже хлопець сотню перебрав,
Ну, а він і ще якусь шукає,
Бо не ту, як бачите, він взяв.
І буває й навпаки частенько,
Й того, що прогнали мужика,
Інша його тут же підбирає,
Ще й готова збуцать гопака.
Бо, якщо душа проголодалась,
То підійде будь-який, яка,
Тільки б була попочка гарненька,
І щоб не брикалася вона.
30.8.1974 р.
ЧОМУ ТЕБЕ НЕМАЄ?
Напиши, чому мовчиш ти?
Де й коли тебе чекать?
І чому тебе немає
В час, як я лягаю спать?
17.10.1974 р.
ТРИ ТОПОЛІ
Ой, як гарно в нас надворі
Ясне небо голубе,
І коли ще на розхват ми,
І ще хочуть всі тебе.
А навколо роси й роси,
Й де не глянеш, там – вогні,
Ну, а ми йдемо в покоси,
Що на плавнях, на Десні.
Сонце вже давно проснулось,
Над ставком туман димить,
Я ж як гляну на кохану, –
Вся душа вогнем горить.
Сонце вже давно проснулось,
Де не глянеш – чудеса,
А на полі три тополі
Підпирають небеса.
30.8.1974 р.
КИРПАТА
Я дивлюсь на ту кирпату,
Що іде з відром з гори,
Ой, і гарна була б мати
Для моєї дітвори.
8.5.1983 р.
А НА ДУШІ НЕВЕСЕЛО
А на душі невесело ні трохи,
Давай, мій друже, вірші почитай,
Щось про Дніпро, та про дівочі охи,
Про Україну, та веселий гай.
Чомусь наш світ до всіх я вже ревную,
Тому й не можу відірвать очей,
І кожну жінку, як свою, цілую,
Й не проти з кожною зіграти я в хокей.