Точка Обману

А політолог на екрані посміхався. Довіру до НАСА, яку останнім часом американці втратили, було з лишком відновлено. Зараз усіх просто переповнює почуття національної гордості.

І є чим пишатися. Люди вірили Заку Герні, але останнім часом почали втрачати цю довіру. Так, ще зовсім недавно президент був у глибокому нокауті після кількох сильних ударів, але він швидко оговтався, здолав внутрішню кризу і вийшов з неї ще сильнішим.

Секстон пригадав свої полуденні дебати на Сі-ен-ен і похнюпився. Йому стало зле. Упродовж останніх місяців він ретельно нарощував тиск з проблеми НАСА, а тепер це питання не лише зі скреготом загальмувало, але й стало важким каменем на його шиї. Він мав вигляд повного бовдура. Білий дім розіграв його, як пацана. Він з жахом думав, які сміховинні карикатури на нього з’являться завтра в усіх газетах. Його ім’я згадуватиметься в жартах та нових анекдотах по всій країні. Вочевидь, космічні підприємства більше не будуть тихцем фінансувати його кампанію. Всі його гості щойно побачили, як їхні мрії змило в унітаз. Ідея приватизації космосу розбилася об кам’яну стіну.

Іще раз відсьорбнувши коньяку, сенатор підвівся, непевним кроком підійшов до столу і витріщився на висячу телефонну слухавку. Знаючи, що це акт мазохістського самобичування, він, проте, підняв її, повільно поклав на місце і почав рахувати секунди.

Одна... Дві... Телефон задзвонив. Він не став піднімати слухавку, щоб спрацював автовідповідач. «Сенаторе Секстон, це Джуді Олівер із Сі-ен-ен. Я хочу надати вам можливість дати сьогодні увечері оцінку відкриттю НАСА. Будь ласка, зателефонуйте мені». Журналістка поклала слухавку.

Секстон знову почав рахувати. Один... Телефон знову задзижчав. І він знову проігнорував його. То був іще один репортер.

Взявши пляшку «Курвуазьє», Секстон поплентався до ковзних дверей балкона. Відчинивши їх, він вийшов на прохолодне повітря і, спершись на поруччя, уп’яв погляд в освітлений фасад Білого дому, що виднівся на відстані. Йому здалося, що вогні освітлення радісно мерехтіли під легеньким вітерцем.

«От виродки, — подумав він. — Століттями ми шукали докази життя у Всесвіті. І от ми знаходимо їх — якраз того року, коли я розпочав президентську кампанію! Це не просто невезіння, це якийсь фатум!» Скільки сягав погляд сенатора, у кожній квартирі світився увімкнений телевізор. Секстон подумав, де зараз може бути Габріель Еш. І де вона була сьогодні увечері? Це все вона винна! Це вона розповідала йому про всі невдачі, що спіткали НАСА одна за одною.

Він підняв пляшку, щоб зробити ще один ковток.

Чортова Габріель... це вона причина всіх моїх нещасть.

А Габріель стояла, заціпенівши, посеред хаосу студії Ей-бі-сі. Заява президента стала абсолютною несподіванкою і вкинула її у стан, близький до ступору. Вона стояла наче по стійці «струнко», немиготливим поглядом витріщившись в один із телевізорів, а довкола неї панував справжній гармидер.

Одразу після заяви президента у кімнаті новин запала мертва тиша. Вона тривала лише якусь мить, а потім розпочалася, на перший погляд, безладна метушня. Репортери були справжніми фахівцями. Вони не мали часу для висловлення емоцій. Для цього буде час після роботи. А цієї миті світ хотів дізнатися більше про знаменне відкриття, і Ей-бі-сі мала цю інформацію надати. У цій історії переплелося все: наука, історія, політична драма — така собі емоційна золота жила, тільки встигай її експлуатувати. Ніхто з працівників мас-медіа цієї ночі не збирався спати.

— Габі? — гукнула Йоланда зі співчуттям у голосі. — Ходімо до мене в офіс, доки хтось не здогадався, хто ти, і не почав допитуватися, що все це означатиме для кампанії сенатора Секстона.

Габріель відчула, як подруга веде її до своєї скляної кабінки. А потім всаджує на стілець, дає склянку води і вимучує на своєму обличчі посмішку.

— Поглянь на оптимістичний бік цієї справи, Габі. Твоєму кандидатові застромили прутня в дупу, але ж не тобі.

— Дякую, я така рада.

Йоланда заговорила серйозно:

— Габріель, я знаю, що ти почуваєшся мерзенно. Твій кандидат щойно потрапив під паровоз, і якщо спитати мене, то я скажу, що йому вже не піднятися. Принаймні вчасно для того, аби встигнути хоч трохи змінити ситуацію собі на користь. Зате ніхто не виставляє твої голі фотки на телеекрані. Я серйозно. Це добра новина. Тепер Герні не потрібен секс-скандал. Наразі він має вигляд, надто по-президентськи солідний, щоб піднімати тему сексу.

Та, схоже, Габріель це мало втішало.

— Стосовно ж звинувачень Тенч щодо незаконного фінансування кампанії сенатора... — Йоланда похитала головою. — Я маю великі сумніви. За умови якщо Герні щирий у своїх обіцянках не вдаватися до «чорнухи». До того ж розслідування звинувачень у хабарах зашкодить іміджу країни. Але чи є Герні настільки патріотом, щоб не скористатися шансом знищити опонента просто заради того, щоб підтримати високий моральний дух країни? Моя здогадка ось яка: Тенч розповіла про фінанси Секстона для того, щоб налякати тебе. Вона пішла ва-банк, гадаючи, що ти зістрибнеш з тонучого корабля і просто так забезпечиш президентові секс-скандал. І мусиш визнати, Габі, що сьогоднішня ніч стане справжнім випробуванням морального духу сенатора!

Габріель слабко кивнула. Секс-скандал став би тим подвійним ударом, від якого кар’єра Секстона вже ніколи б не оговталася. Ніколи.

— Ти пересиділа її, Габі. Марджорі Тенч пішла вудити рибку, але ти просто не клюнула на наживку. Тепер ти вільна, як птах. Це ж не останні вибори. Будуть наступні.

Габріель знову слабко кивнула, вже не знаючи, кому й чому вірити.

— Маєш погодитися, — додала Йоланда, — що Білий дім майстерно обіграв сенатора — заманив його у пастку НАСА, змусив зробити серйозну заяву і покласти всі свої яйця до кошика космічного відомства.

«Це — повністю моя провина», — подумала Габріель.

— А заява, яку ми щойно дивилися! Це ж геніально! Навіть якщо не брати до уваги відкриття, то сама студійна робота була просто блискучою — прямий репортаж з Арктики, документальний фільм Майкла Толланда... Господи, та хіба ж ти могла з ними конкурувати? А Зак Герні сьогодні був просто красень! Саме тому цей хлопець і є президентом.

І знову буде наступні чотири роки...

— Мені час повертатися до роботи, Габі, — сказала Йоланда. — Можеш сидіти тут стільки, скільки тобі знадобиться, щоб оговтатися. — І Йоланда рушила до дверей. — Я навідаюся за кілька хвилин, люба.

Залишившись сама, Габріель відсьорбнула води, але вона здалася їй смердючою. Смердючим здавалося все довкола. «Це лише моя провина», — подумала вона і, намагаючись сама себе, виправдати, почала згадувати всі похмурі прес-конференції НАСА впродовж останнього року: невдачі з космічною станцією, відкладення польоту Х-33, фіаско з марсіанськими зондами, безперервні дотації з бюджету. «Хіба я могла вчинити інакше? — картала себе Габріель. — Що я зробила не так?»

«Ні, не могла — і все зробила правильно», — відповіла вона сама собі.

Просто воно вдарило бумерангом.

74

Гелікоптер ВМС «Сі Хоук» з гуркотом злетів у небо з військово-повітряної бази Туле у Північній Гренландії та вирушив на секретне завдання. Тримаючись низько, поза досяжністю радарів, він помчав, долаючи сильний вітер, над непривітною поверхнею арктичного океану. А потім, виконуючи химерний наказ начальства, пілоти, борючись із ураганним вітром, «підвісили» гелікоптер у вказаній точці координат над пустельним океаном.

— А де ж наші підопічні? — розгублено закричав другий пілот. їм наказали вилетіти на спеціальному вертольоті з рятувальною лебідкою, тому він гадав, що вони мають узяти участь в операції пошуку та порятунку. — Ти впевнений, що це правильні координати? — Він провів прожектором по поверхні океану, але не побачив нічого, окрім...

— Чорт забирай! Ні фіга собі! — Пілот різко потягнув на себе штурвал, і вертоліт стрімко рвонув угору.

Без усякого попередження просто перед ними з океанських хвиль виринула якась чорна гора. Велетенський підводний човен без розпізнавальних знаків з шумом випорснув свій баласт і піднявся на поверхню в хмарині бульбашок і бризок.