Точка Обману
Шрифт:
— А хіба вона не бере участі у нашій операції?
— Ні! А де вона, чорт забирай?
Інженер перелякано ковтнув слину.
— За три милі звідси. Ми помітили її на радарі зовсім випадково. Вона спливла на якихось пару хвилин. І на екрані з’явилася доволі велика точка. Напевне, човен великий і Має широкий корпус. Ми подумали, що ви домовилися з ВМС, аби вони наглядали за цією операцією без нашого відома.
Екстром отетеріло витріщився на чоловіка.
— У мене навіть на думці цього не було!
Голос інженера затремтів.
— Тоді я мушу повідомити вам, сер, що цей підводний човен щойно зустрівся
Екстром відчув, як заціпеніли його м’язи. Що, в біса, робить субмарина біля острова Елсмір без мого відома?!
— А ви помітили, у якому напрямку рушив цей літальний апарат після зустрічі з судном?
— Так, помітив. Назад, на авіабазу в Туле. Наскільки я розумію, щоб встигнути відправити тих людей на материк транспортним літаком.
Решту шляху до центру зв’язку Екстром мовчав. Коли він увійшов до тісного приміщення, то почув на лінії знайомий хрипкий голос.
— Маємо проблему, — сказала Тенч, прокашлявшись. — І ця проблема — Рейчел Секстон.
76
Сенатор Секстон не знав, скільки він отак стояв, вдивляючись у порожнечу, як раптом почув гупання. Коли він збагнув, що то гупає не у нього в голові від випитого коньяку, а хтось стукає у двері його квартири, він сховав пляшку «Курвуазьє» і вийшов у фойє.
— Хто там? — гукнув сенатор, явно не налаштований приймати гостей.
То був охоронець, який повідомив Секстонові, хто саме до нього завітав о такій пізній годині. Секстон миттю протверезів. Ти диви, як швидко зорієнтувався.Сенатор сподівався, що ця розмова відбудеться не раніше завтрашнього ранку.
Глибоко вдихнувши і пригладивши рукою волосся, Секстон відчинив двері. Обличчя, яке він перед собою побачив, було аж надто добре знайомим: жорсткий вираз і майже повна відсутність зморшок попри сімдесят з гаком років. Секстон зустрічався з ним не давніше, як сьогодні, — у білому «Форд Віндстар» у підземному гаражі готелю. «Невже це було сьогодні вранці? — здивувався Секстон. — Господи, як усе відтоді змінилося!»
— Можна? — спитав чоловік.
Секстон відійшов убік, впускаючи до себе в квартиру голову фонду «Космічний кордон».
— Зустріч минула добре? — спитав чоловік, коли Секстон зачинив за ним двері.
«Господи, про що він питає? — здивувався Секстон. — Таке враження, що він живе в коконі».
— Усе пішло коту під хвіст після того, як виступив президент.
Старий незадоволено кивнув.
— Так. Неймовірна перемога. Це завдасть дуже сильного удару по нашій справі.
Завдасть сильного удару?Ти диви, який оптиміст! Після сьогоднішнього тріумфу НАСА цей тип буде давно в могилі і кістки його зотліють, перш ніж його фонд дочекається приватизації космосу.
— Уже багато років я відчував, що такі докази неминуче з’являться, — сказав гість. — Я не знав, як і коли, але не сумнівався, що ми неодмінно про це дізнаємося.
Секстон ошелешено поглянув на старого.
— Ви не здивовані?
— Математика космосу просто вимагає існування в ньому інших форм життя, — відповів чоловік, ідучи
в глиб апартаментів Секстона. — Тому я не здивувався. В інтелектуальному плані я відчуваю піднесення й захват. У духовному — побожне благоговіння. Але в політичному плані я глибоко збентежений. Важко навіть уявити гірший момент для оприлюднення цієї новини.«Цікаво, чому він прийшов?» — подумав Секстон. Вочевидь не для того, щоб підбадьорити.
— Наскільки вам відомо, — продовжив гість, — члени нашого фонду витратили мільйони доларів, щоб відкрити кордони космосу для приватних компаній. Останнім часом значна частка цих грошей пішла на вашу рекламу.
Раптом Секстон наїжачився.
— Як я міг передбачити, а тим більше запобігти сьогоднішньому фіаско?! Білий дім навмисне підштовхував мене до критичних нападок на космічну агенцію!
— Так, президент добре зіграв свою гру. Однак, можливо, не все ще втрачено. — В очах старого з’явився химерний проблиск надії.
«Та він просто старий маразматик», — вирішив Секстон. Усе вжевтрачено — це ясно як Божий день. Саме цієї миті всі теле- і радіокомпанії аж розпинаються про нищівну поразку виборчої кампанії Секстона.
Старий пройшов до «лігва», сів на диван і зупинив втомлений погляд на сенаторові.
— Пригадуєте, — почав він, — які проблеми були на початку в НАСА з поганою роботою апаратури на борту супутника, що сканує щільність земної поверхні?
«До чого все це? — роздратовано подумав Секстон. — Яке це зараз має значення? Супутник уже знайшов той чортів метеорит зі скам'янілостями!»
— Якщо ви пам’ятаєте, — продовжив гість, — ця апаратура спочатку функціонувала незадовільно. І ви з цього приводу наробили багато шуму в пресі.
— Аякже! — сказав Секстон, сідаючи напроти співрозмовника. — Це було чергове фіаско космічної агенції!
Старий кивнув.
— Згоден. Але невдовзі після цього НАСА організувала прес-конференцію й оголосила, що усунула проблему, мовляв, залатала дірку в програмному забезпеченні.
Взагалі-то Секстон не бачив цієї прес-конференції, але чув, що вона була короткою, нудною і навіть не вартою того, щоб потрапити до випуску новин: керівник орбітального супутника-сканера марудно розводився про те, як НАСА подолала маленький глюк у програмі супутника, розрахованій на фіксацію аномалій земної поверхні, і добилася того, щоб апаратура працювала безвідмовно.
— Я прискіпливо стежив за супутником відтоді, як він дав збій, — продовжив голова фонду. З цими словами він дістав зі своєї валізи відеокасету, підійшов до телевізора Секстона і вставив її у відеомагнітофон. — Вам слід на це подивитися. Можливо, це буде для вас цікаво.
Запис почався. На ньому з’явився прес-центр НАСА в штаб-квартирі у Вашингтоні. На сцену вийшов добре вдягнений чоловік, привітався з аудиторією і став за трибуну, на якій був напис:
КРІС ГАРПЕР, керівник відділу
Полярний орбітальний супутник-сканер щільності (PODS)
Кріс Гарпер був високий, елегантний і промовляв зі спокійною гідністю європейського американця, котрий і досі з гордістю тримається своїх коренів. Його вимова була відшліфованою вимовою ерудита. Він упевнено виголошував перед аудиторією представників мас-медіа погану новину про супутник-сканер.