Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

Правління короля Людовіка XV

(1715-1774 роки) та Людовіка XVI (1774-1792 роки).

Зміцнився капіталістичний устрій у промисловості,

посилились капіталістичні елементи в сільському гос-

подарстві. Подальшому розвитку продуктивних сил

перешкоджав феодально-абсолютистський устрій. За

Людовіка XVI Франція вступила в період гострої кри-

38

зи абсолютизму. У 1788-1789 роках створилася рево-

люційна ситуація, яка спричинила Велику французь-

ку революцію 1789-1794 років. XVIII століття стало

епохою просвітництва, французькі просвітителі Д. Ді-

дро, Ж.Л. Д'Аламбер, Ж.Ж. Руссо, Ш.Л. Монтескье,

К.А. Гельвецій, Вольтер та багато інших здійснили ве-

ликий вплив на розвиток світової культури. У 1795

році засновано інститут Франції, який об'єднав діяль-

ність наукових і художніх академій.

1789-1794 роки.

Велика французька революція

як результат кризи феодально-абсолютистської си-

стеми. Проявом кризи були глибокі протиріччя між

третім станом (буржуазія, селяни, робітники

ману-

фактур, міська біднота) та панівними дворянством і

духовенством. Основні протиріччя суспільства поси-

лювались фінансовою, торговельною та промисловою

кризами, а також неврожаєм та голодом попередніх

років. Були скасовані всі станові привілеї, прийнята

«Декларація прав людини та громадянина» (26 серп-

ня 1789 року), конфісковані церковні землі, здійсне-

на

низка

буржуазно-демократичних

перетворень.

У 1792 році знищена монархія і заснована Перша ре-

спубліка. Король Людовік XVI за контрреволюційні

дії був засуджений Конвентом на страту і ґільйоти-

нований 21 січня 1793 року. У 1792 році військовий ін-

женер, капітан Рейнської армії Руже де Ліль написав

текст та музику революційної пісні «Бойова пісня для

армії Рейну». Із цією піснею волонтери марсельсько-

го батальйону увійшли в революційний Париж, з 14

липня 1795 року вона під назвою «Марсельєза» стала

державним гімном Франції.

39

1794-1799 роки.

Державний контрреволюційний

переворот 9 термідора 2-го року за республіканським

календарем (27 липня 1794 року). До влади прийшла

велика буржуазія. Почався період реакції, яку здійс-

нював термідоріанський Конвент (1794-1795 роки) та

Директорія (1795-1799 роки).

1799-1814 роки. Державний переворот 18 брюмера

8-го року за республіканським календарем (9 листопа-

да 1799 року) зорганізований великою буржуазією за

підтримки заможного селянства та дворянства. Пере-

ворот здійснив Наполеон Бонапарт і встановив воєн-

ну диктатуру у вигляді Консулата, а з 18 травня 1804

року — імперії. Ставши імператором Першої імперії,

Наполеон І розв'язав у Європі низку воєн, метою яких

було установити в Європі гегемонію французької бур-

жуазії. Європейські держави виступили проти напо-

леонівського панування. Після Лейпцизької битви 1813

року Франція втратила все завойоване в Європі. 6 квіт-

ня 1814 року Наполеон І зрікся престолу, у Франції

була відновлена монархія. У 1815 році Наполеон знову

на 100 днів захопив владу. Після поразки при Ватер-

лоо 18 червня 1815 року у Франції вдруге була віднов-

лена династія Бурбонів.

1815-1848 роки. Відновлені у владі Бурбони (Людо-

вік XVIII, потім Карл Х) відродили до 1830 року па-

нування землеробської аристократії. В країні почав-

ся розгул дворянсько-клерикальної реакції. Династія

Бурбонів була повалена Липневою революцією 1830

року. Королем став герцог Луї Філіпп Орлеанський,

близький до великої буржуазії. У період його правлін-

ня (1830-1848 роки) швидко зростала економіка, відбу-

40

вався промисловий переворот, з'явилися перші заліз-

ниці і перші колоніальні володіння. Проти панування

буржуазії почали виступати робітники, посилився ре-

спубліканський рух.

1848-1851 роки. Лютнева революція 1848 року по-

валила монархічний устрій і заснувала Другу респу-

бліку (1848-1852 роки). Перші закони про працю, пресу

та освіту. 2 грудня 1851 року установився режим воєн-

но-буржуазної диктатури Луї Наполеона Бонапарта,

племінника Наполеона І.

1852-1870 роки. Державний переворот 2 грудня 1852

року, проголошення Луї Наполеона Бонапарта імпе-

ратором Наполеоном ІІІ. У період Другої імперії відбу-

лась низка воєн і посилилась колоніальна експансія.

1870-1875 роки.

Франко-прусська війна 1870-1871

років, яка призвела до втрати Ельзасу та Лотарингії

і падіння Наполеона ІІІ в результаті Вересневої ре-

волюції

1870

року. Проголошення Третьої республі-

ки (1870-1940 роки). 18 березня 1871 року парижани

захопили владу і встановили Паризьку Комуну, яка

проіснувала 72 дні до 28 травня і була знищена вну-

трішньою і зовнішньою контрреволюцією. У 1875 році

Національні Збори затвердили Конституцію Третьої

республіки.

1875-1914 роки. У 80-90-х роках Франція активізу-

вала політику колоніальних загарбань в Африці та Ін-

докитаї. Апогей парламентаризму. Визнання свободи

профспілок. Відокремлення церкви від держави (1905

рік). Великі наукові відкриття та технічні винаходи.