Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах

проголосили гетьманом.

Видатний французький письменник Проспер Ме-

ріме присвятив гетьману монографію «Богдан Хмель-

ницький» (1863), в якій виявив великий інтерес і сим-

54

патію як до українського народу в цілому, так і до особи

національного героя і вождя України Богдана Хмель-

ницького. У своїй праці Меріме показав його як ви-

сокоосвічену людину з вільним і гнучким розумом,

надзвичайною терплячістю і стриманістю, за якою при-

ховувалась велика внутрішня сила. Меріме, характе-

ризуючи Богдана Хмельницького, писав: «Він спритно

сіяв розбрат у стані ворогів, зміцнював єдність керова-

них ним полків, був безстрашним воїном, глибокодум-

ним політиком, розважним при перемогах, стійким і не-

похитним при невдачах». Величезну заслугу Богдана

Хмельницького Меріме вбачав у тому, що він спроміг-

ся організувати всенародне повстання, яке увінчало-

ся успіхом, і протягом десяти років втримати Україну

вільною від чужоземного гніту. Меріме вважав, що Бог-

дан Хмельницький «можливо зумів би зміцнити основи

її незалежності, якби дійшов до влади більш молодим

або ж передав її не менш досвідченому керівникові».

Богдан Хмельницький народився близько 1595 року,

ймовірно в Суботові, нині Черкаської області, в роди-

ні дрібного українського шляхтича Михайла Хмель-

ницького, який служив у польського коронного гетьма-

на Станіслава Жолкевського. Богдан закінчив школу в

Києві, а потім єзуїтську колегію у Львові. Добре знав

латинську, польську, російську, турецьку, татарську і

французьку мови.

1620 року в битві під Цецорою турки завдали пораз-

ки полякам. У цій битві загинув батько Богдана, козаць-

кий сотник Михайло Хмельницький, а Богдан потра-

пив у полон і два роки перебував у неволі в Стамбулі.

З полону його викупила мати. У 1637 році Хмельниць-

55

кий став писарем Запорізького війська, у 1638-1646

роках був сотником Чигиринського козацького полку.

У березні 1645 року за домовленістю між французь-

ким послом у Польщі і Запорізькою Січчю Хмельниць-

кий на чолі загону українських козаків чисельністю

2600 чоловік прибув до Франції і відзначився при об-

лозі іспанської фортеці Дюнкерк. У жовтні 1646 року

козаки під проводом Івана Сірка штурмом з моря і су-

ходолу оволоділи неприступною фортецею.

1646 року Хмельницький у складі посольства пере-

бував у Варшаві у короля Владислава IV (1595-1648).

За його відсутності польський шляхтич Чаплинський

вирішив привласнити родовий маєток Хмельниць-

ких. Він учинив напад на хутір Суботів, убив молод-

шого сина і викрав жінку, на якій збирався одружити-

ся овдовілий Богдан. Безмежне свавілля поляків стало

причиною того, що наприкінці грудня 1647 року Хмель-

ницький на чолі загону козаків чисельністю 500 чоло-

вік прибув на Запорізьку Січ і в січні 1648 року підняв

повстання козацтва проти польського гноблення.

Запорізькі козаки славилися своєю піхотою, на той

час кращою в Європі. Але для успіху повстання Хмель-

ницькому потрібна була гарна кіннота. Така кіннота була

у кримських татар. Тому Хмельницький уклав воєнний

союз з Кримом, після чого розпочав збройну боротьбу з

Польщею. 1648 року він здобуває перемоги над польсь-

кими військами під Жовтими Водами, Корсунем, Пи-

лявцями, здійснює облогу Львова і оточення Замостя.

У ході війни Хмельницький створив дисциплінова-

не, добре організоване військо, основу якого складали

16 полків, очолюваних полковниками Філоном Джа-

56

лалієм, Максимом Нестеренком, Іваном Гирею, Дани-

лом Нечаєм, Іваном Богуном, Михайлом Кричевським,

Мартином Небабою, Максимом Кривоносом та іншими.

Наприкінці 1648 року величезна територія України

була звільнена з-під влади Польщі і на початку січня

1649 року Хмельницький урочисто в'їхав у Київ. Горо-

дяни вітали гетьмана, а православне духовенство про-

голосило його новим Мойсеєм, який врятував свій народ

від польського полону. В Україні почалося утверджен-

ня нових козацьких порядків і органів влади.

Навесні 1649 року в наступ пішли поляки. Однак

польське військо під проводом коронного гетьмана Яре-

ми Вишневецького (1612-1651) перебувало у фортеці

міста Збарожа в облозі козаків, а військо короля Яна ІІ

Казимира (1609-1672) було оточене під Зборовом, нині

Тернопільскої області. Перемога в битві під Зборо- вом 15-16

серпня була очевидна, але кримський хан Іслам-Ґірей ІІІ

(1604-1654), підкуплений польським королем, зрадив

57

Хмельницького. Хмельницький змушений був почати пере-

говори з поляками, які за- вершилися 18 серпня 1649 року

Зборовським договором. Згідно з ним козацький реєстр

обмежувався до 40 тисяч, польській шляхті поверталися всі

маєтності.

Король Речі Посполитої

Ян ІІКазимир (1609-1672).

58

в Україні і селяни знову ставали кріпаками польських

поміщиків. Це викликало обурення селян і українська

сторона не мала наміру виконувати умов договору.

У 1651 році почався новий етап війни. Її розв'язали

поляки. Вирішальна битва відбулася 28 червня — 10

липня 1651 року на Волині під Берестечком. У цій битві